Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Суб’єкти та об’єкти державного регулювання. Економічні функції держави.






Державне регулювання економіки – це управління соціально-економічним розвитком країни. Управління економікою слід розуміти як свідомий вплив держави на об’єкти, суб’єкти і процеси з метою надання їм певної спрямованості у господарській діяльності та досягнення бажаних результатів.

Державне регулювання економіки – це комплекс форм та засобів централізованого впливу на розвиток економічних об'єктів і процесів для стабілізації економічної системи та її розширеного відтворення.

Найважливішими напрямами державного економічного регулювання народного господарства є:

1) регулювання системи продуктивних сил загалом, у тому числі кожного з її елементів (засобів праці, науки та ін.);

2) регулювання відносин економічної власності, в тому числі її окремих форм (акціонерної, державної та ін.);

3) регулювання техніко-економічних відносин, зокрема процесу концентрації виробництва, його спеціалізації тощо;

4) регулювання організаційно-економічних відносин і передусім маркетингу.

Суб’єкти державного регулювання – це носії та виконавці господарських інтересів, насамперед соціальні групи, що відрізняються одна від одної за такими ознаками: майно, доходи, види діяльності, професії, галузеві та регіональні інтереси. Насамперед, це наймані працівники (профспілки), власники підприємств (спілки підприємств та промисловців, політичні партії), фермери і земельні власники (латифундисти), управлінці (менеджери), акціонери, інвестори і т. д.

Об’єкти державного регулювання це сфери, галузі економіки, регіони, а також ситуації, явища та умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникнути проблеми, які не вирішуються автоматично. Об’єктами державного регулювання є: економічний цикл, секторна, галузева та регіональна структури народного господарства, умови нагромадження інвестиційного капіталу, зайнятість населення, грошовий обіг, платіжний баланс, ціни та умови конкуренції, підготовка та перепідготовка кадрів, навколишнє середовище, зовнішньоекономічні зв’язки.

Щодо кожного з названих об’єктів держава проводить відповідну економічну політику.

Економічна політика держави – це система взаємоузгоджених та взаємоформуючих цілей, ідей та принципів соціально-економічного розвитку країни, основні завдання, засоби та методи їх досягнення, а також діяльність органів державної влади і управління щодо їх реалізації.

Сутність держави розкривається її функціями, які реалізуються у взаємодії із суспільством. Усі функції держави тісно взаємопов’язані, однак її економічна функція є найважливішою, тому що вона забезпечує реалізацію інших суспільних функцій. Економічна роль держави здійснюється в таких широких масштабах, що практично неможливо скласти вичерпний перелік її економічних функцій.

В умовах регульованої ринкової економіки держава реалізує певні економічні функції.

По-перше, вона формує правові засади функціонування економіки: визначає правовий статус окремих форм власності, узаконює існування різних видів господарської діяльності, регулює відносини між виробниками та покупцями товарів, регламентує здійснення окремими підприємствами зовнішньоекономічної діяльності, визначає обов’язки підприємств перед державою, ґрунтуючись на економічному законодавстві, виконує роль арбітра у сфері господарських відносин.

По-друге, держава повинна створювати умови для ефективного розвитку господарської діяльності всіх підприємців. З цією метою вона розробляє і контролює “правила гри” всіх бізнесменів на ринку, здійснює захист конкуренції, створює спеціальні регулюючі органи для спостереження за виконанням антимонопольних законів, забезпечує людей суспільними товарами, бере участь у вирішенні проблем неповноти ринків, формує інформаційну інфраструктуру ринку, здійснює стабілізаційну політику.

По-третє, держава повинна забезпечувати стабілізацію економічного розвитку, врівноважувати ділову активність, гальмувати інфляцію і безробіття. При кризовому спаді вона збільшує виплати по безробіттю, розширює можливості одержання підприємницького кредиту, зменшує норму процента. І навпаки, в період господарського піднесення скорочуються виплати по безробіттю, зменшується обсяг державного кредиту, підвищується норма процента.

По-четверте, державною функцією є регулювання соціальних відносин: встановлення розміру мінімальної заробітної плати, контроль над страхуванням робітників, перерозподіл доходів на користь малозабезпечених, проведення заходів екологічної безпеки населення.

В умовах ринкової економіки недопустиме директивне планування, адміністративний контроль за цінами. В ринковій економіці планування має індикативний характер (рекомендуючий). Держава повинна застосовувати перш за все економічні методи регулювання економіки.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал