МЕВ – економічні відносини в системі світового господарства.

Міжнародні економічні відносини – це система господарських відносин між різними країнами світу з приводу виробництва, розподілу. обміну і споживання товарів і послуг.

МЕВ формуються на основі інтернаціоналізації виробництва, що виростає із міжнародного поділу праці. У свою чергу інтернаціоналізація виробництва – це процес розвитку міжнародних зв’язків в процесі функціонування продуктивних сил (люди, наука).

Далі курсанти повинні виділити основні елементи (форми) міжнародних економічних відносин:

1) міжнародне науково-технічне і виробниче співробітництво;

2) вивіз капіталу і міжнародний кредит;

3) світова торгівля;

4) міграція робочої сили;

5) міжнародні валютні відносини.

Найбільш давньою формою міжнародних свтогосподарських зв’язків є міжнародна торгівля.

Міжнародна торгівля – це форма економічних відносин, яка передбачає переміщення товарів та послуг за межі, що позначені державними кордонами. Іншими словами, це обмін товарами та послугами між національними економіками. Вона виступає в двох формах: експорт (реалізація товарів за кордон) та імпорт (придбання товарів за кордоном). Сума експорту та імпорту отримала назву зовнішньоторгового обороту.

На співвідношення між експортом і імпортом суттєвий вплив справляє рівень розвитку країни та обраний нею тип зовнішньоторгової політики: фрітрейдерство чи протекціонізм.

Фрітрейдерство (від англ. free - вільний trade - торгівля) - відкритий тип політики, яка заохочує або не перешкоджає вивозу і ввозу товарів. Вона застосовується тими країнами, які не бояться серйозної конкуренції з боку іноземних виробників того чи іншого товару.

Протекціонізм - (від лат. protectiа – захист) – це політика захисту власного виробника від конкуренції з боку іноземних товарів та сприяння національним компаніям у проникненні на зовнішні ринки. Протекціонізм здійснюється через встановлення високих митних тарифів на товари, що ввозяться з-за кордону; нетарифні обмеження, до яких належать кількісні (встановлення квот, добровільне обмеження експорту, ліцензування), валютні (регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями, проведення митної процедури) обмеження, а також через встановлення підвищених вимог до технічних, санітарних стандартів, оподаткування товарів на внутрішньому ринку, антидемпінгових мит тощо.

Функції міжнародної торгівлі:

· доповнення відсутніх елементів національного виробництва - ресурси, якими країна не володіє, чи складна, наукомістка продукція, яку вона поки не в змозі виробити тощо;

· трансформаційна — зовнішня торгівля видозмінює структуру ВНП, пристосовує її не тільки до внутрішніх, але й до міжнародних потреб;

· ефектостворююча — максимізація національного доходу за зменшення витрат на його виробництво (вигоди міжнародного поділу праці);

· економія від збільшення масштабів виробництва — особливо важлива для малих країн з відносно невеликим внутрішнім ринком, дає можливість розгортати масове виробництво;

· підвищення конкурентоздатності національної продукції — за допомогою міжнародної конкуренції стимулює національного товаровиробника.

Для характеристики зовнішньоторгової діяльності країни важливим показником виступає торговий баланс – співвідношення між коштами, отриманими протягом року за експорт товарів, та коштами, витраченими на імпорт. Якщо вартість експорту даної країни перевищує вартість імпорту, то торговий баланс є активним (має позитивне сальдо), якщо ж навпаки, - сальдо буде негативне (його ще називають дефіцитне або пасивне сальдо).

Торговий баланс значною мірою характеризує економічне становище даної країни, є одним з найважливіших показників ступеню залежності її економіки від зовнішніх ринків, конкурентоспроможності її продукції на світових ринках. Якщо країна має пасивний торговий баланс, вона змушена покривати його дефіцит шляхом витрачання процентів та дивідендів від інвестицій за кордоном, використання резерву іноземних валют та вивозу золота. Країна. яка має активний торговий баланс, стикається з проблемою імпортованої інфляції своєї національної валюти. Стійке перевищення експорта над імпортом призводить до нагромадження грошових засобів, іноземних золотих депозитів в банках країни, посиленню кредитної експансії при одночасному скороченні товарного забезпечення грошей в країні. Це змушує її девальвувати власну валюту (підвищувати її курс по відношенню до іноземних валют), що знижує конкурентоспроможність товарів країни на світовому ринку. Тому урядам доводиться активно регулювати стан торгового балансу, виходячи з пріоритетів конкретних умов та цілей національної економіки на даний момент.