Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Міжнародні валютно-фінансові відносини






 

На основі різноманітних форм міжнародних економічних відносин у світовій системі господарства складаються і розвиваються міжнародні валютно-фінансові відносини. Вони обслуговують світові ринки товарів та послуг, капіталів і робочої сили, науково-технічних розробок та технологій.

Міжнародні валютно-фінансові відносинице сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств. Вони пов’язані з функціонуванням грошей у міжнародному обороті.

Основною формою міжнародних валютно-фінансових відносин є міжнародні розрахунки, які здійснюються під час міжнародних операцій (торгових, інвестиційних тощо). Об’єктом міжнародних розрахунків стає грошовий еквівалент вартості тих товарів, послуг, робіт, капіталів, платіжних засобів, які здійснюють обіг між державами. Суб’єктами міжнародних розрахунків є уряди, організації та громадяни, банківські рахунки яких відкрито на території інших країн. Міжнародні розрахунки бувають двосторонніми, коли вони здійснюються між двома країнами, або багатосторонніми, коли суми, виручені від реалізації в одній країні, використовують для платежів в іншій країні. На сучасному етапі свого розвитку вони утворюють міжнародну валютно-фінансову систему.

Міжнародна валютно-фінансова система – це історично сформований на базі розвитку товарного виробництва, грошового обігу і міжнародних економічних відносин порядок розрахунків між учасниками платіжного обороту з притаманною йому системою валютно-фінансових установ.

Виникають ці відносини між субєктами різних країн, що діють на міжнародних золотовалютних ринках з приводу обміну валют, купівлі-продажу золота, проведення міжнародних розрахунків і кредитних операцій.

Валюта (від латин. valere-коштую) – грошова одиниця будь-якої країни (наприклад, гривня –валюта України, долар – валюта США).

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн, а валютний паритет – це співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо. Валютні паритети лежать в основі валютних курсів, але останні можуть не збігатися з паритетом.

До важливих характеристик фінансово-валютної системи належить здатність валюти обмінюватись на інші валюти, тобто конвертованість.

Конвертована валюта національна грошова одиниця, яка вільно (через купівлю-продаж) обмінюється на іноземні валюти, виконує функції світових грошей, тобто вільно використовується у міжнародному платіжному обігу для здійснення міжнародних розрахунків.

В світі існує біля 300 найменувань національних грошей: близько 20 держав мають повністю конвертовану валюту (США, Англія, Німеччина, Японія, Канада, Данія, Нідерланди, багаті нафтою країни Близького Сходу), близько 50 держав – частково конвертовану валюту, а решта – неконвертовану валюту, коли держава забороняє будь-які операції по обміну своєї валюти на іноземну. В минулому конвертованість валюти залежало від золотого запасу, а нині визначається економічною могутністю країни.

Механізм функціонування міжнародних валютних відносин розривається на валютному ринку.

Валютний ринок – це система міжнародних валютних відносин щодо організації та купівлі-продажу національних, іноземних і колективних міжнародних валют з метою забезпечення міжнародних платежів.

Об’єктами валютного ринку є не лише національні грошові одиниці, а й цінні папери, платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви та ін.) в іноземній валюті.

Важливу роль у зовнішньоекономічній діяльності країни відіграє валютне регулювання та валютна політика.

Валютне регулювання – це діяльність державних органів щодо регулювання міжнародних розрахунків, управління обігом валюти, впливу на валютний курс національної валюти, а також контролю за валютними операціями, у тому числі за використанням іноземної валюти.

Валютна політика – це сукупність заходів (економічних, політичних, правових, організаційних), які здійснюють державні органи, центральні банки та міжнародні валютно-фінансові організації у сфері валютних відносин і втілюють у валютному регулюванні.

Уряд, центральний банк мають можливість впливати на валютний курс, скуповуючи або продаючи свої грошові знаки, тобто шляхом валютних інтервенцій. Валютна інтервенція – це цілеспрямований вплив центрального банку на операції на валютному ринку, передусім на валютний курс через купівлю – продаж великих партій власної або іноземної валюти. Якщо Центральний банк скуповує іноземну валюту на валютній біржі курс національної валюти знижується, якщо продає –курс підвищується.

Важливу роль у валютному регулюванні належить валютному законодавству, яке означає сукупність правових норм, які встановлюють порядок здійснення угод з валютними цінностями.

Однією з цілей міжнародного валютного регулювання є досягнення міжнародної валютної ліквідності (платоспроможності) – здатності окремої країни, низки країн або всіх країн безперебійно оплачувати свої зовнішні зобов’язання відповідними платіжними засобами.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал