Міжнародна міграція робочої сили

Міжнародна міграція робочої сили органічно пов’язана з міграцією капіталу і міжнародною торгівлею і зумовлена: по-перше, дією законів нерівномірності економічного розвитку (у т.ч. нерівномірністю розгортання НТР), народонаселення та ін., які викликають відносне перенаселення в одних країнах та брак робочої сили в інших; по-друге, істотною різницею в умовах праці, рівні заробітної плати, рівні життя, умовах підприємницької діяльності тощо; по-третє, циклічним характером економічного розвитку, зокрема асинхронністю економічного циклу в різних країнах; по-четверте, демографічними чинниками, різницею у природному прирості населення.

Міжнародна міграція робочої сили – форма міграції населення, яка полягає в переміщенні працездатного населення у межах світового господарства в пошуках роботи, кращих умов життя відповідно до економічних законів.

Щорічно в пошуках роботи, кращих умов життя емігрує до 25 млн. осіб.

Найважливішими особливостями у міжнародній міграції робочої сили у кінці 90-х рр. ХХ ст. – на початку ХХІ є: по-перше, масова міграція із країн СНД (з України у пошуках роботи виїжджає близько 7 млн. чол.), по-друге, масове переміщення науково-технічних кадрів з окремих країн Європи у США (де створюються кращі умови праці для перспективних вчених тощо), по-третє, певне послаблення стихійності на відповідне посилення регульованості цього процесу окремими національними країнами та міжнародними організаціями, з одного боку, і зростання масштабів нелегальної міграції в окремих регіонах, з другого боку.

Міграція працездатного населення включає 2 основних потоки (за напрямами руху):

1) еміграція – виїзд за межі країни;

2) імміграція – в’їзд у країну.

За рівнем кваліфікації:

1) міграція некваліфікованої і малокваліфікованої робочої сили;

2) міграція науково-технічних кадрів, так званий відплив умів.

За соціальною структурою:

1) міграція робітників;

2) міграція інтелігенції.

Щодо закону: 1) законна міграція;

2) нелегальна міграція.

За часом: 1) регулярна міграція – міграційний потік стійкий більше року;

2) нерегулярна міграція – міграційний потік існує менше року.

Сучасні міграційні процеси вимагають державного та наддержавного регулювання.

Державне регулювання міжнародної міграції робочої сили - сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на міграційний рух працездатного населення з метою його пристосування до потреб національної економіки і, насамперед, до потреб розширеного відтворення крупного капіталу.

Процес регулювання міжнародної міграції робочої сили окремими країнами за сучасних умов відбувається на підставі правових норм і правил, зафіксованих у документах міжнародних організацій, насамперед, Міжнародної організації праці (МОП).

МОП створена в 1919 р. У 1962 р. на 46-й сесії МОП було ухвалено угоду про основні цілі та норми державної політики, в якій закріплювалися такі ж права мігрантів, як і корінних жителів, зокрема у сфері соціального забезпечення.