Міжнародний рух капіталу

Міжнародна міграція капіталу почала розвиватися у період становлення світового господарства і поступово перетворилась на вирішальну ознаку сучасних міжнародних економічних відносин.

Міжнародний рух капіталу – це переміщення капіталу у різних його формах (товарній, грошовій) за кордон з метою отримання доходу у формі дивідента або процента. Головною причиною, яка зумовлює рух капіталу за межі національних господарств є його відносний надлишок у власній країні, яка стає донором для країн споживачів. Вивезення капіталу також зумовлюється дією закону нерівномірності економічного розвитку, зокрема нерівномірним розвитком окремих держав і регіонів світового господарства, а також протекціоністськими бар’єрами, що перешкоджають вивезенню товарів.

Головними суб’єктами вивезення капіталу на сучасному етапі є ТНК (це найбільші компанії, які є національними за капіталом і контролем, але міжнародні за сферою своєї діяльності), держави та наддержавні органи. Найважливіша кінцева мета цього процесу – більш прибуткове його вкладення порівняно з внутрішнім, а також отримання інших вигод (політичних, військових тощо).

Вивезення капіталу здійснюється у двох основних формах – підприємницькій і позичковій. Вивезення підприємницького капіталу означає інвестиції у промисловість, транспорт, сільськогосподарські, банківські підприємства тощо через будівництво або купівлю вже існуючих підприємств, через механізм придбання їх акцій. Це призводить до утворення власності за кордоном.

При вивезенні підприємницького капіталу інвестиції поділяють на прямі (дають можливість здійснювати контроль за підприємством – для цього достатньо придбати до 25% акцій) та на портфельні (не дають права на контроль, а лише на отримання доходу).

При вивезенні підприємницького капіталу надаються маркетингові, управлінські, інжинірингові послуги, здійснюються лізингові операції, які дають певні інвестиційні можливості.

Позичковий капітал вивозять у формі короткотермінових або довготермінових позик та кредитів.

Міжнародний рух капіталу має неоднозначні наслідки для країн-експортерів і для країн-імпортерів капіталу. Для країн, які вивозять капітал, позитивним є розширення ринків збуту для вітчизняних товарів і послуг, отримання прибутків від інвестицій, вплив на зовнішню та внутрішню політику країн-експортерів, вигоди від поглиблення процесу міжнародного поділу праці, можливість використання дешевих ринків робочої сили та ін. Негативні наслідки цього процесу – погіршення стану платіжного балансу (до моменту повернення в країну всіх або частини прибутків від експорту капіталу), звуження ринків праці та робочої сили в національній економіці, збереження або модифікація в необхідному напрямі економічної системи, що здійснюється в інтересах іноземного капіталу.

Позитивними наслідками міжнародного руху капіталу для країн-імпортерів є: впровадження досконалішої техніки і технології, передових форм організації виробництва, зменшення безробіття, приплив іноземної валюти, прискорений розвиток наявної економічної системи або її вдосконалення. Негативні наслідки цих процесів – поступова втрата контролю за частиною підприємств, галузей, посилення іноземного впливу у сфері військово-стратегічних та політичних інтересів.