Світовий ринок товарів та послуг.

З світовим господарством тісно пов’язане поняття “ світовий ринок ”.

Світовий ринок – це сукупність національних ринків окремих країн, пов’язаних торгово-економічними відносинами.

З попередніх тем курсанти пам’ятають, що ринок з’явився 6 тис. років тому. А світовий ринок?

Велике значення в становленні світового ринку мав період великих географічних відкриттів (ХV - середина ХVІІ ст.), тоді ж формувалися великі європейські держави, колоніальні імперії. У пошуках нових територій для збуту товарів, шляхів до розвитку зовнішніх торгових відносин відбувається процес розширення світового ринку.

В середині ХІХ ст. мав місце новий імпульс в процесі формування світового ринку – це створення великої фабрично-заводської індустрії, яка потребувала світового збуту. Світовий ринок поступово переростає у світове господарство – на перший план замість торгових відносин висунулись виробничі відносини, в основі яких лежав вивіз капіталу.

А. Сміт прийшов до висновку, що кожна країна має спеціалізуватися на виробництві та експорті тієї продукції, у виготовленні якої вона має абсолютні переваги. Це означає, що ті товари, виробництво яких для неї обходиться дешевше ніж іншим країнам, вона повинна виробляти для задоволення потреб не тільки своєї країни, ай для продажу іншим країнам. Купувати, ввозити держава повинна ті товари, виробництво яких у її межах обходиться дорожче. І відбір тих товарів, на виробництві яких країна спеціалізується, здійснює не уряд, а ринковий механізм. Від зовнішньої торгівлі виграє кожна нація, оскільки вона має певну абсолютну перевагу у виробництві тих товарів, які реалізує на міжнародному ринку.

Сучасний світовий ринок відіграє велику роль, бо сприяє:

1) зростанню потреб;

2) зміні структури потреб;

3) постійному оновленню видів продукції;

4) досягнення НТП робить надбанням багатьох.

Про значення світового ринку для окремих країн свідчать дані про питому вагу експорту у валовому національному продукті (ВНП). Слід відзначити, що чим менша місткість внутрішнього ринку певної країни, тим більша потреба у виході на світовий ринок, тим більша частка експорту ВНП і навпаки. Зокрема, в таких країнах, як Бельгія, Швейцарія, Швеція на експорт виробляють до 80 – 90 %, тоді як в США частка експорту у ВНП складає біля 12 %, а в колишньому СРСР – 6, 7 %. У пошуках ринків збуту, джерел сировини товаровиробники виходять за межі національних ринків, зумовлюючи створення і подальше функціонування світового ринку.

На міжнародному ринку продається найконкурентніша продукція, виготовлена з нижчими витратами і з кращими споживними властивостями.

На міжнародному ринку ведеться конкуренція за здобуття ринків інших держав. А ціни, що складаються на цьому ринку, відображають не усереднені національні затрати, а середні затрати виробництв, що реалізують товари на міжнародному ривку.

Основними центрами торгових зв'язків на міжнародному ринку є (рис. 1):

1. Міжнародні товарні біржі;

2. Міжнародні товарні аукціони;

3. Міжнародні ярмарки;

4. Торги;

5. Виставки і торгові доми.

Міжнародна біржа — це масовий ринок товарів, купівля-продаж яких здійснюється за зразками або стандартами без наявності самих товарів на біржі. Тут можуть бути лише зразки. Отже, це торгове місце, де зустрічаються продавці й покупці, укладаються угоди, а товари постачаються до місця призначення згідно з угодою.

Характерною рисою товарних бірж є те, що вони перебувають під впливом великих ТНК. Тому ціни на них переважно диктуються монополіями. Міжнародні біржі є здебільшого акціонерними компаніями.

Міжнародні товарні аукціони — це спеціально організовані в певних місцях ринки, які діють періодично і на яких методом публічних торгів по черзі відбувається продаж раніше оглянутих товарів. (Товару на аукціоні може не бути, бо ним може бути завод, будівля, земельна ділянка тощо). Товар передається тому покупцеві, який запропонував найвищу суму.

Міжнародні торги і ярмарки — це ринки товарів і послуг, які організовуються періодично. На них зустрічаються продавці і покупці, продаються товари, укладаються угоди. Вони бувають регіональні, національні й міжнародні.

Виставка — публічна демонстрація досягнень у певній галузі економіки, науки, культури.

Держави часто фінансують організацію таких виставок. Вони розширюють економічні зв'язки, популяризують досягнення в певних галузях науки, техніки виробництва. На них укладаються угоди про реалізацію товарів, послуг і науково-технічне співробітництво. Вони популяризують досягнення і створюють престиж певним галузям.

У сучасних умовах на світовому ринку все більше торгують продукцією машинобудування, електронної промисловості, технологіями, послугами, патентами, ліцензіями.

Сучасний світовий ринок стає все більше регульованим. Його регулювання здійснюється СОТ, МВФ, МБРР, ТНК та регіональними спеціалізованими організаціями такими, як Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Асоціація держав Південно-Східної Азії та інші.

3. ФОРМИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН (МЕВ)

Перейдемо до розгляду міжнародних економічних відносин.

Між країнами світу існують різноманітні зв’язки, які сприяють їх економічному зростанню, структурним зрушенням, підвищенню ефективності виробництва; разом з тим вони є проявом диференціації країн, нерівномірності їхнього розвитку.

Однією з характерних особливостей світового господарства другої половини ХХ століття є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин. Відбувається розширення і поглиблення економічних відносин між країнами, групами країн, економічними угрупованнями, окремими фірмами і організаціями. Міжнародні економічні відносини пов’язані з рухом факторів виробництва, процесами інтернаціоналізації продуктивних сил та особливостей формування і розвитку міжнародної економічної політики держав.