Основні напрями вітчизняної та зарубіжної психології. Основні напрями зарубіжної психології.

Відмінність наукової та життєвої психології.Ще задовго до появи наукової склалася життєва психологія, тому як кожен з нас для себе психолог. За всю історію еволюції людина навчилася: спостерігати за іншими людьми, пояснювати причини їхньої поведінки. На думку американського психолога Джорджа Келлі, людина досліджує, вивчає оточуючих і конструює їх у своїй свідомості. Так, у всіх народів є подібні спостереження за людьми, що виразилися в прислів'ях. Наприклад, французи кажуть: «У тихий струмок не занурюється ні руки, ні навіть пальця», а росіяни: «У тихому болоті чорти водяться». Переносне значення цих прислів'їв подібний. У кожного з нас є запас життєвих психологічних знань. Це можна судити по тому, що кожна людина в якійсь мірі може зрозуміти іншого, вплинути на його поведінку, передбачити його вчинки, врахувати його індивідуальні особливості, допомогти йому і т. п.

. Існує п'ять таких відмінностей.

1. -життєві психологічні знання характеризуються конкретністю, обмеженістю задач, ситуацій та осіб, на які вони поширюються. Наукова ж психологія, як і всяка наука, прагне до узагальнень. Для цього вона використовує наукові поняття. Відпрацювання понять - одна з найважливіших функцій науки. У наукових поняттях відбиваються найбільш істотні властивості предметів і явищ, загальні зв'язки і співвідношення. Наукові поняття чітко визначаються, співвідносяться один з одним, зв'язуються в закони. Друга відмінність життєвих психологічних знань полягає в тому, що вони носять інтуїтивний характер. Це пов'язано з особливим способом їх отримання: вони при набуваються шляхом практичних проб і прилаживания.Подібний спосіб особливо виразно видно у дітей. Вже згадувалося про їх гарною психологічної інтуїції. А як вона досягається? Шляхом щоденних і навіть щогодинних випробувань, яким вони піддають дорослих і про які останні не завжди здогадуються. І ось в ході цих випробувань діти виявляють, з кого можна " вити мотузки", а з кого не можна. На відміну від цього наукові психологічні знання раціональні і цілком усвідомлені. Звичайний шлях полягає у висуненні словесно формулюються гіпотез і перевірці логічно випливають з них наслідків. Третя відмінність полягає у засобах передачі знань і навіть у самій можливості їх передачі. Четверне відмінність полягає в методах отримання знань в сферах життєвої і наукової психології.У життєвої психології ми змушені обмежуватися спостереженнями і роздумами. У науковій психології до цих методів додається експеримент.Суть експериментального методу полягає в тому, що дослідник не чекає збігу обставин, в результаті якого виникає цікавить явище, а викликає це явище сам, створюючи відповідні умови. Потім він цілеспрямовано варіює ці умови, щоб виявити закономірності, яким дане явище підпорядковується. З введенням в психологію експериментального методу (відкриття в кінці минулого століття перших експериментальної лабораторії) психологія, оформилася в самостійну науку. П'яте відмінність, і разом з тим перевага, наукової психології полягає в тому, що вона має в своєму розпорядженні великим, різноманітним і часом унікальним фактичним матеріалом, недоступним у всьому своєму обсязі жодному носію життєвої психології.Матеріал цей накопичується і осмислюється, в тому числі в спеціальних галузях психологічної науки, таких, як вікова психологія, педагогічна психологія, пато-і нейропсихология, психологія праці та інженерна психологія, соціальна психологія, зоопсихологія та ін

Етапи розвитку психології як науки. Психологія на шляху до самостійної науки пройшла тривалий шлях, і лише всередині XIX ст. з розрізнених знань вона стала самостійною наукою. Однак і в попередні епохи уявлення про психіку (душу, свідомість, поведінку) не були цілковито позбавлені ознак науковості. Вони прорізувалися в надрах інших наук, зокрема філософії, медицини, природознавства, у різних явищах соціальної практики та ін.I етап (до XVI ст..)- психологія як наука про душу. Таке визначення психології було дане більше двох тисяч років назад. Наявністю душі намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини; II етап (XVII ст.) – психологія як наука про свідомість Виникає в XVII столітті у зв’язку з розвитком природних наук. Здатність думати, відчувати, бажати назвали свідомістю. Основним методом вивчення вважалося спостереження людини за самим собою і опис фактів. Досліджували два процеси: процес відчуття і процес мислення; ІІІ етап (XVIII ст..) – психологія як наука про поведінку Виникає а XX столітті. Завдання психології – ставити експерименти і спостерігати за тим, що можна безпосередньо побачити, а саме: поведінка, вчинки, реакції людини (мотиви, що викликають вчинки, не враховувалися); IV етап (XIX ст)- психологія як наука, що вивчає об’єктивні закономірності, прояви і механізми психіки.

Основні напрями вітчизняної та зарубіжної психології. Основні напрями зарубіжної психології.

Біхевіоризм. Основоположниками його були американські вчені Джон-Бродес Уотсон (1878—1958) і Едуард-Лi Торндайк (1874—1949). Вони вважали, що предметом психології повинні бути не свідомість чи душевні явища, що є недоступними науковому спостереженню, а поведінка. Основне завдання біхевіоризму (англ. behaviour — поведінка) полягає в нагромадженні спостережень за поведінкою з таким розрахунком, щоб, знаючи стимул S, можна було б наперед передбачити реакцію R людини, і навпаки. На цій підставі було виведено формулу класичного біхевіоризму S — R. Отже, вивчення поведінки зводилося до аналізу стимульних ситуацій. На думку біхевіористів, поведінка є або результатом научання — індивідуально набутого досвіду шляхом сліпих спроб і помилок або завченого репертуару навичок. Процеси, які відбуваються в мозку від початку дії стимулу до появи реакції, було названо «чорним ящиком», бо вони не піддаються безпосередньому спостереженню.

Психоаналіз. У 1896 р. у психології виник напрям, який пізніше помітно вплинув на розвиток багатьох сфер діяльності, пов'язаних із пізнанням людини: медицину, літературу, мистецтво та ін. Його засновником був австрійський психіатр і психолог Зігмунд Фрейд (1856—1939). У своїй лікарській практиці він дійшов висновку, що фізіологічний підхід до психіки є недостатнім, і запропонував нову систему аналізу психічного життя людини, яку назвав психоаналізом. У структурі особистості Фройд виділив три компоненти, що взаємодіють, — Воно (Ід), Я (Его) і Над-Я (Супер-Его). Воно і Я локалізовані в несвідомому.

Когнітивна психологія. Це один із сучасних напрямів психології. Її представники — німецький психолог Ульріх Найссер (нар. 1928) та інші — вважають, що вирішальну роль у поведінці суб'єкта відіграють знання (лат. cognito — знання). Вони досліджують внутрішню організацію основних психічних процесів: сприймання, пам'яті, мислення. Центральне місце відводиться питанням систематизації знань у пам'яті суб'єкта, співвідношення словесних і образних компонентів у процесах мовлення і мислення.

Гуманістична психологія. Гуманістична психологія (гуманізм) виникла в основному на противагу біхевіоризму і психоаналізу. Її називають третьою силою в психології. Засновниками гуманізму стали Карл Роджерс (1902-1987) і Абрахам Маслоу (1908-1970). Вони стверджували, що особистість повинна бути центральною постаттю психології. Якщо приділяти увагу лише стимулам і реакціям, то особистість залишається осторонь, а це негуманістично. Такі явища, як дбайливість, любов, воля – реальні феномени, варті наукового дослідження незалежно від того, чи можна їх безпосередньо спостерігати, чи ні. Спроби зрозуміти людину без того, щоб брати до уваги ці явища, приречені на невдачу. Гуманісти наголошували на можливостях особистісного зростання, психічного здоров’я, самоактуалізації. Фрейдівське покладання на інстинкти було дуже маніпулятивним. Попри біологічну природу людина може керувати своєю долею.

Гештальт психологія. Групою німецьких вчених у 1912 р. було започат­ковано напрям, котрий відрізняється від розробленого Вундтом, Уотсоном, Фрейдом, – гештальт психологія. Німецьке слово gestalt важко перекласти дослівно. Воно значить «цілісність», «повнота», «структура», «образ», «конфігурація». В загальних рисах його зміст можна проілюструвати так: якщо ви дивитесь на велику картину і можете зосередитись на лісі, а не на окремих деревах, то у вас виник «гештальт».Цей напрям заперечував біхевіоризм, який вив­чає людину не в цілому, а її окремі елементи – сти­мули, реакції. Адже ціле – не просто сума окремих частин, а щось значно більше.Коли ми дивимось на банан, ми бачимо банан як ціле, а не жовтизну, гладкість. Ми природно комбінуємо елементи, щоб сформувати повноту, гештальт, який ми впізнаємо як банан.Гештальт психологія вивчала чинники, які визначають, котрий із стимулів ми обираємо.

Вітчизняна психологія. Першим вітчизняним психологом, що проголосив перебудову психології на базі марксизму як програму розвитку науки, був К. Н. Корнілов (1879 - 1957).Як теоретик психології він намагався зняти протиріччя між об'єктивною психологією і суб'єктивної психологією; ця спроба втілилася в розвивалася ним концепції, названої «реактологія». У багатьох відношеннях вона була схожою з відомим вам бихевиоризмом; власне, реактологія розглядала психологію як науку про поведінку. Психіка трактувалася через поняття «реакція», яка означала відповідь цілого організму (а не окремих органів) на зовнішні впливи. По суті, поняття «реакція» було аналогічно поняттю «рефлекс», але більш широким за змістом, предполагавшим та психологічні характеристики (на вищих рівнях розвитку живих організмів). реактології проіснувала до початку 30-х рр.., коли виразно окреслилася її недостатність для обговорення з точки зору марксизму ряду найважливіших психологічних проблем, перш за все проблеми свідомості.бихевиористских принципів дотримувався в той період і видатний психолог і педагог П. П. Блонський (1884-1941), також трактував психологію як науку про поведінку живих істот (але позначав принципові особливості соціальної поведінки)Насамперед відзначимо природно-науковий напрям, що має давні, що йдуть від М. В. Ломоносова, традиції, які втілилися у розглянутий період в роботах В. М. Бехтерева, творця напрямки, званого «рефлексологія». ефлексологія, прагнучи бути об'єктивною наукою, широко залучала для пояснення психологічних явищ фізіологічні принципи, вивчаючи рефлекси, що протікають за участю головного мозку (як ви знаєте, у вітчизняній науці такий підхід пов'язаний з ім'ям І. М. Сеченова (1829-1905).

3.Проблема предмету психології Психологія – це наука про душу. У наш час замість поняття «душа» використовують поняття «психіка». З лінгвістичної точки зору це одне і те ж, проте, з розвитком культури і особливо науки значення цих понять розійшлися.Виділяють наступні етапи становленні предмета психології: 1. Психологія як наука про душу (від Античності до 17-го століття). Наявністю душі пояснювали всі незрозумілі явища в житті людини.2. Психологія як наука про свідомість (початок 17-го – середина 19-го століття). Під свідомістю розуміли здатність відчувати, думати. Співпадає з бурхливими розвитком природничих наук. На цьому етапі основним методом пізнання психіки є інтроспекція (самоспостереження).3. Психологія як наука про поведінку (виникла на початку 20-го століття). Дослідження того, що можна безпосередньо фіксувати (поведінку, вчинки, реакції). Завдання – експериментально визначати психічні особливості людини. Отже, спочатку пс. — наука про душу, потім — наука про свідомість без душі, і нарешті — наука про поведінку без свідомості. Таке розуміння предмета психології дуже швидко призвело до наступної кризи.

4.Основні форми прояву психіки людини: процеси, стани, Психіка — це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктив­ного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

Психічні процеси – динамічні відображення дійсності в різних формах психічних явищ. (увага, відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява)

Психічні стани – виражений в даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, який проявляється в пониженій чи підвищеній активності особистості. Стани -емоційно-вольові (емоції, почуття, воля).

Психічні властивості – стійкі утворення, які забезпечують певний кількісно-якісний рівень діяльності та поведінки, типовий для даної людини. До властивостей відносять темперамент, характер, здібності.

За допом псих процесів ми пізнаємо світ. Псих стани можуть здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на діяльність людини в цілому.

Псих властивості, відіграють вел роль для людини у виборі професії, роду занять, захоплень. Ось чому необхідно визначити основні риси свого характеру, довідатися, до якого типу темпераменту ви ставитеся.

5.Зв'язок психології з іншими науками(філософія, анатомія, фізіологія, педагогіка, технічні науки) Психологія має зв’язки із природничими і соціальними науками.Теоретико-методолог. основою пс. є філософія. Без філос. пс. не могла б створ. власну методологію, робити теорет. узагальнення. У той самий час філософія використ. результати пс. досліджень при побудові наукової картини світу. Пс. тісно пов’язана з логікою. Логіка, як і пс, вивчає людське мислення.

Із сусп. науками (історією, економікою, соціологією, лінгвістикою, літературознавством, теорією мистецтв, юридичними і політичними науками тощо) психологію поєднує те, що вони потребують даних про природу соціально-психологічних явищ, особливостей індивідуальної і групової поведінки людей, закономірностей формування навичок,, міжособистісних стосунків тощо. В свою чергу, психологія досліджує функції, які виконує психіка у суспільних стосунках людини.Природозн (фізика, хім, біол)поглиблює уявл. про психіку.

Медичним наукам (психіатрії) психологія може допомогти в діагностиці захворювань, розумінні “внутрішньої картини” хвороби. На осн. медицини, педагогіки, психології виникли шкільна гігієна, медична психологія, та ін. Знання пс сприяє спілкув лікаря з пацієнтом.Пс має велике значення для розв’язання проблем інженерної психології, ергономіки, в підготовці працівників у системах керування та при розробці самих систем керування, для створення комп’ютерів, систем комунікації, засобів відображ інф-и.

Найтісніший зв’язок пс має з педагогікою.мають однаковий предмет цих наук. Психологія вивчає закони розвитку психіки людини. Педагогіка розкриває закони управління розвитком особистості. Виховання, освіта дітей і дорослих є нічим іншим, як цілеспрям зміною їх психіки.

6. Структура сучасної психології. ЇЇ галузі. В структурі пс виділяють академічну (розробка теорій функціонування та розвитку психіки) та прикладну (практичне спостереження та вивчення психічного життя в різних сферах) психологію.

Сучасна психологія - це розгалужена система наук галузей, пов'язаних з різними сферами практ діяльності людини. Нині є близько 50 пс дисциплін: психологія праці, спорту, медична, юридична, військова, пс аномального розвитку, соціальна тощо. всі вони ґрунт на загальній пс, яка вивч загальні закономірності виникнення, функціонування і розвитку психіки.1. До теоретичної психології належать: загальна пс, історія психології, експериментальна, генетична, соціальна, порівняльна, диференціальна пс, пс особистості, моделювання психіки.2. До науково-прикладної психології слід віднести ряд галузей, для яких характерні дослідження і практичне використання знань з метою оптимізації поведінки та діяльності людей. Напрями науково-прикладної психології доцільно розрізняти за певними ознаками.а) За видом діяльності та поведінки людини: психологія праці, інженерна, творчості, штучного інтелекту, авіаційна пс, космічна, військова, економічна, пс торгівлі, екологічна психологія, пс спорту.б) За психологіч питаннями розвитку людини можна виділити такі напрями: вікова, педагогічна пс, пс аномального розвитку, або спеціальна психологія.в )3а відношенням до нормальної або хворої психіки виділяються такі дисципліни: психологія здоровя, медична психологіяг ) За відношенням до права виділяється: юридична психологія

3.Практична психологія функціонує і розвивається як система спеціальних психолог служб, спрямованих на надання безпосередньої допомоги людям у вирішенні їхніх психологічних проблем. Головна мета практичної психології - створити сприятливі соціальні та психологічні умови для діяльності людини в усіх сферах життя.Осн. функ.-аналіз і прогнозування поведінки й діяльності людини, активний соціальний та психологічний вплив, профілактична, реабілітаційна та ін..