Методи наукової психології

Метод — шлях наукового пізнання, засіб, за допомогою якого вивчається психіка.

На основі аналізу особливостей усіх методів дослідження, які використовуються в психології, Б. Ананьєв розподілив їх на чотири групи.

1. Організаційні методи. До цієї групи належать порівняльний, лонгітюдний і комплексний.

Порівняльний метод, який іноді ще називають методом поперечних зрізів, реалізується шляхом зіставлення результатів дослідження окремих індивідів або груп.

Лонгітюдний (англ. lomgitude — довгота) метод застосовують при вивченні результатів багаторазових обстежень тих самих осіб протягом тривалого часу.

Комплексний метод доречний тоді, коли те саме психічне явище вивчають різними засобами або навіть у різних науках(тестів, методик).

2. Емпіричні методи. Сюди зараховують спостереження і самоспостереження, експеримент, тест, бесіду, анкету, інтерв'ю, аналіз продуктів діяльності, соціометрію та ін.

3. Кількісний і якісний методи оброблення даних. Кількісні методи — це визначення середніх величин якостей, що досліджуються, і мір їх розсіювання; визначення коефіцієнтів кореляції; факторний аналіз; побудова графіків, таблиць, матриць тощо. Якісний метод передбачає аналіз і синтез зібраних даних, їх порівняння й узагальнення.

4. Інтерпретаційні методи. Цю групу утворюють генетичний і структурний методи. Генетичний метод дає змогу інтерпретувати весь оброблений матеріал дослідження в характеристиках розвитку з виділенням етапів, стадій, критичних моментів тощо. Структурний метод є засобом встановлення структурних зв'язків між якостями особистості, що є предметом аналізу.

8. Спостереження як метод психологічного дослідження, його види. Вимоги та сфера застосування. Спостереження - специфічно людський метод пізнання об'єктивної дійсності. Спостереження вимагає активізації всіх психічних процесів особистості, особливо уваги та мислення. Найголовнішими, найнеобхіднішими є такі його аспекти, як: а) задум; б) гіпотеза; в) система методів; г) обробка результатів; д) їх контроль.Основні вимоги до наукового спостереження: однозначність задуму, система методів спостереження, об'єктивність (залуч. експерименту).Наукове спост.не обмежується описом зовн боку тих явищ, які виявляє дослідження, а сягає суті явищ, з'ясовує причини тих чи інших актів поведінки і таким чином розкриває їхню психологічну природу.Наукове спостер. відбув. в природних та експериментальних умовах. Експеримент. вивч. псих. явищ враховує результати і висновки попередніх спостережень.В особливостях мовлення, у виразних рухах - жестах, міміці, виразах обличчя, пантомімічних актах (позах) тощо можна виявити й простежити особливості уваги, розуміння, емоції та вольові якості, особливості темпераменту і риси характеру.Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та інструментальним, коли побачене й почуте в поведінці людини фіксується за допомогою фотоапарата, магнітофона. Інструментальне спостереження дає можливість документувати все, що спостерігається, а тому й глибше аналізувати його, порівнювати його результати з висновками попередніх спостережень.Щоб спостереження набуло наукового характеру, потрібно, аби воно: 1) було планомірним, а не випадковим; 2) здійснювалося послідовно й систематично; 3) було забезпечене достатньо широкою інформацією про явище, яке є предметом спостереження (слід оперувати якомога більшою кількістю фактів); 4) передбачало точну фіксацію результатів спостереження.Різновидом цього методу є інтроспекція (самоспостереження)

9. Організаційні методи наукового дослідження(порівняльний, лонгітюдний, комплексний). За їх допомогою опосередковано виявляють нові наукові факти в результаті порівняння різних типів явищ чи одних і тих самих на різних етапах їх функціонування і розвитку. Систему цих методів утворюють порівняльний, лонгітюдний, метод поперечних зрізів, комплексний і монографічний методи. Порівняльний метод. (за конкр. психолог. характеристиками зіставляють різні групи осіб за віком, діяльністю, особл. процесів тощо. Лонгітюдний метод. Предметом дослідження можуть бути розвиток інтелекту, мовлення, самосвідомості, спонукальної сфери та ін. Складність лонгітюдних досліджень зумовлена міграцією людей, їхньою відмовою від участі в експерименті, звиканням до нього і «продукуванням» бажаних для дослідника даних, які не відповідають реальності, значними затратами коштів, оновлюваністю теорій і методик. Деякі лонгітюдні дослідження американських психологів тривають більше 85 років. Метод поперечних зрізів. За його використання порівнюють одночасно різні вікові групи досліджуваних (наприклад, вивчення мотивів саморегулювання поведінки молодших школярів, підлітків, старшокласників і дорослих). Перевага його полягає в короткотривалості, незначних фінансових затратах, керованості. Цей метод вимагає однозначних критеріїв у формуванні вибірки досліджуваних. Однак при вивченні потреб дорослих, які значно відрізняються за віком, нелегко буває сформувати вибірку за рівнем освіти, належністю до соціальної групи чи статі, а також відокремити ефекти хронологічного віку від ефектів історичного періоду. Комплексний метод. У дослідженні з його застосуванням беруть участь представники різних наук, які вивчають конкретне психічне явище різними методами. Нерідко об'єднують методи лонгітюдного і поперечного зрізів у комбінованих планах.