Книга для автора, редактора, видавця, Тимошик

Лексика (від дав.-гр. τ ὸ λ ε ξ ι κ ό ν — сукупність слів якоїсь мови чи діалекту та словниковий склад мови письменника чи художнього твору^[1]) — словниковий склад мови. Наука, яка вивчає словниковий склад, називається лексикологією.

Лексика (від дав.-гр. τ ὸ λ ε ξ ι κ ό ν — сукупність слів якоїсь мови чи діалекту та словниковий склад мови письменника чи художнього твору^[1]) — словниковий склад мови. Наука, яка вивчає словниковий склад, називається лексикологією.

При розбивці тексту на глави і параграфи необхідно дотримуватися таких правил:

1. Ділене має дорівнювати сумі його частин. У цьому випадку за своїм смисловим змістом тема дослідження здається ширше загального обсягу складових її частин - голов. Можлива й інша помилка, коли тема вже загального обсягу складових елементів.

2. Принцип поділу повинен бути єдиний для всіх частин. У цьому випадку члени поділу будуть частково збігатися один з одним через змішування принципів класифікації.

3. Члени поділу не повинні співвідноситися між собою як частина і ціле.

1. Безперервність поділу. У процесі розподілу не можна перескакувати через найближчі види поділу.

Ці більші в порівнянні з абзацами рубрики (частина, розділ, глава, параграф) позначаються римськими чи арабськими цифрами і іменуються.

Наприклад:

1. Загальні положення.

2. Обов'язки.

3. Права.

Композиція як системно-структурна організація твору. Характеристика компонентів композиції: композиційні одиниці, композиційні зв’язки. Класифікація композиційних зв’язків: за формою (послідовність, підпорядкованість, незалежність, перехрещення), за семантичним наповненням (часові, причиново-наслідкові, класифікаційні).

Композиційна структура як сукупність композиційних одиниць, об’єднаних композиційними зв’язками. Види композиційної структури: оповідна, описова, наукова, діалогічна, ієрархічна, архівна, циклічна, вкладена, гіпертекстова, комбінована. Одномірна і двомірна структури композиції. Типологія оповідної композиції: пряма хронологічна, зворотна хронологічна, одночасова багатосюжетна (“паралельна”), багаточасова, змішана хронологічна.

Специфіка описової композиції, її відмінність від оповідної; типи описів: аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний. Залежність наукової композиційної структури від будови доведення; сутність і структура доведення: теза, база, сукупність аргументів; форми наукової композиції: індуктивна, дедуктивна, індуктивно-дедуктивна. Особливості діалогової композиції. Показники ієрархічної композиції. Специфіка використання архівної композиції.

Характеристика циклічної композиції. Обмеження вкладеної композиції. Гіпертекстова композиція як панівний тип Інтернет-повідомлень. Основні типи композиційних шаблонів: триблочний, “перевернута піраміда”, інтерв’ю, алфавітний, дипломатичний, наказу, реферативний, енциклопедичний, дисертаційний.

Особливості застосування методів контролю. Положеннєві, шаблонні, структурні методи як основні методи контролю композиції. Контроль різних за обсягом повідомлень.

Логічність композиції як редакційна умова. Логічні правила ділення поняття як засіб перевірки логічності композиції: обґрунтованості ділення, співрозмірності, взаємовиключення, безперервності ділення.

Рубрикація як контроль повідомлень великого обсягу. Робочий зміст повідомлення. Дрібність рубрикації. Ступені рубрикації. Підпорядкованість рубрик. Різновиди рубрик та їх вибір. Нумерація рубрик. Зміст і словесна форма рубрик.

Рубрикація — це поділ тексту на логічні складові частини, які графічно

відокремлюються одна від одної. Для цього використовують також заголовки,

систему нуме­рації, колір чи фактуру паперу та ін., що в кінцевому рахунку

виражає зовнішню будову (композицію) всього документа і вказує на його складність.

Композиційна структура. Композиція аналізованого тексту може розглядатися в межах кожної теми. Це змістова структура конкретної теми. Так, тема певного тексту може мати таку композицію:

· констатуючу частину;

· деталізуючу частину.

Ця композиція зазвичай тільки частково репрезентує зміст тексту, оскільки текст в більшості випадків багатотемний. Тоді текст фактично має кілька різнотемних композиційних структур, що безперечно є явищем небажаним. На рівні перцепції композиція тексту у межах певної теми буде сприйнята за тої умови, якщо тема буде виділена реципієнтом.

Тематична структура тексту видання, його лексично-стилістичне оформлення

Тематична організація твору: однотемна і багатотемна. Тематично однорідна (тематично цілісна) і тематично неоднорідна (тематично розірвана) структури твору. Тематично аморфна структура як різновид тематично неоднорідної текстової структури. Зв’язки в тематично однорідній структурі: основний, субтематичний, макротематичний. Зв’язки в тематично неоднорідній структурі: асоціативний формальний, асоціативний змістовий. Різновиди асоціативно-змістового зв’язку: ситуативний, предикативний.

Тематична авторська структура. Тематичній структурі протиставляється атематична структура, в якій відсутні будь-які тематичні зв'язки. Для нормального мовлення в цілому атематизм невластивий. Він може бути результатом побічних, немовленнєвих впливів на мовця або результатом невдалого редагування текстів, наприклад пов'язаного зі скороченнями авторського твору.

Тематична структура охоплює весь текст і виявляється у тематичних зв'язках між фразами. Кожна наступна фраза має бути зв'язана з попередньою тематичним зв'язком. Тематичні структури бувають однорідні й неоднорідні. Однорідною структурою називається така тематична структура, яка має одну тему, що проходить через усі фрази. При цьому в тематичній структурі можуть бути наявні тематичні відхилення не більше ніж на одну фразу. Інакше виникнуть побічні теми й однорідна тематична структура перетвориться в неоднорідну.

Неоднорідною тематичною структурою називається така структура, яка має мінімум дві теми, одна з яких може бути основною. Неоднорідна тематична структура, в якій важко виділити основну тему, називається аморфною. Для однорідної тематичної структури властиві такі зв'язки:

· основний тематичний зв'язок (фрази зв'язані одним і тим же предметом розповіді);

· субтематичний зв'язок (наступна фраза ієрархічно підпорядкована попередній — від загального до конкретного, від загального до деталі тощо);

· макротематичний зв'язок (наступна фраза є вершиною ієрархії відносно попередньої фрази від конкретного до загального).

Неоднорідні тематичні структури включають:

· асоціативний формальний, наприклад звуковий, зв'язок (утворюється паралельна тема на основі звукової асоціації);

· асоціативний змістовий зв'язок (наступна фраза виражає тему, яка асоціативно зв'язана з попередньою); цей зв'язок може бути різних типів:

· ситуативний асоціативний зв'язок (наступна фраза є висловлюванням про предмет, що має просторове або часове відношення до предмета попередньої фрази — утворення суміжних тем);

· предикативний асоціативний зв'язок (наступна фраза виражає причину, наслідок, атрибут, місце, час дії основного предмета розповіді).

Фактологічна структура тексту видання, його лексично-стилістичне оформлення

Акишина А. А. Структура целого текста. — М.: Прогресе, 1979. — С. 24

Основою фактологічної структури є логіко-поняттєві й асоціативні зв'язки між фактами. Елементом структури виступає факт. Фактологічна система тексту — річ відносна, оскільки те, що автор вважає фактом, для читача може й не бути таким. Членування змісту тексту на факти залежить як від об'єктивних факторів (видільна роль рубрики, заголовка; архітектонічні елементи тексту, що допомагають виділити факт; мовні засоби, які виділяють факт, і т. д.), так і суб'єктивних: читач вважає фактом щось, що його цікавить, хоч воно у тексті і не виділене чітко як факт.

15. Редакторські професії та функціональний розподіл праці.

Ред́ актор — (від лат. redactor «перегоняючий») особа, яка робить редагування (складає, перевіряє і виправляє зміст) видання (книги, журналу, газети тощо).

Редактор займається не тільки обробкою авторських матеріалів, переробляє у відповідний формат того чи іншого засобу масової інформації або книжкового видавництва. До обов'язків редактора належить і така робота, як розподіл авторських завдань і контроль за їх своєчасним і якісним виконанням, популяризації компанії, в якій він працює. Саме тому вся інформація повинна бути актуальною, точною, грамотно подано і викладено повною мірою

· художній редактор

· технічний редактор

· редактора телебачення

· літературний редактор

· редактор фільму

· музичний редактор

Художній редактор [ред. • ред. код]

Фахівець у галузі технічного та художнього оформлення видань.

Обов'язки

· редагування видань та їх художнє ілюстрування;

· брати участь у розробці проектів технічного та художнього оформлення видань;

· визначати які саме авторські оригінали придатні для поліграфічного відтворення;

· якісно виконувати графіки видань;

· виконувати коректуру тексту пробних відбитків ілюстрацій;

· оцінювати якість кожного розвороту і шпальти, набору, давати друкарні необхідні вказівки про усунення допущених помилок і недоліків при наборі художнього оформлення;

· готувати до друку обкладинку з технічним редактором.

Технічний редактор [ред. • ред. код]

Це працівник видавництва, який займається технічним редагуванням видання. Він перевіряє, наскільки оригінал видання відповідає нормативним вимогам, розмічає оригінали до набору, верстки, перевіряє за коректурним і пробним відбитках, як виконані друкарнею художньо-оформлювальні та технічні вказівки видавництва.

Фахові вимоги редактора:

1)Працівник редакторського-видавничого цеху має отримати вищу гуманітарну освіту, яка передбачає знання з таких дисциплін, як філософія, політологія, культурологія, економіка, історія, правознавство, соціологія, психологія, логіка, українська та зарубіжна література. Основна вимога до редактора — це володіння державною та однією-двома іноземними мовами.

2) Кваліфікований редактор-видавець повинен орієнтуватися в таких дисциплінах:

· історичний (історія видавничої справи — в світі і в своїй державі, історія редагування);

· теоретичний (основи видавничої справи та редагування, теорія масової комунікації, теорія твору, текстознавство);

· творчий (редагування за видами видань, художнє та технічне редагування, редакторська майстерність)

· організаційно-практичний (вступ до спеціальності, організація і планування видання, коректура, поліграфія, режисура та архітектоніка видання);

· нормативно-правничий (видавничі стандарти, авторське право, правові основи масової комунікації);

· маркетинговий (видавничий бізнес, видавнича справа за кордоном, електронна комерція).

3) У зв'язку з комп'ютеризацією редакційно- видавничого процесу фахівець повинен обов'язково володіти із зміною технології підготовки видавничих оригіналів. Це означає, що у видавництвах оператори комп'ютерного складання повинні вміти набирати тексти у відповідні формати й одразу вдосконалювати текст, розумітися в електронних таблицях, текстових, графічних та ілюстративних редакторських програм. Для цього потрібно володіти такими предметами, як «Система верстки», «Дизайн видання», «Макетування і верстка».

Для того, щоб стати редактором друкованого періодичного видання, необхідно протягом декількох років пропрацювати журналістом. Редакторам інтернет-порталів важливо знати і розуміти принципи інтернет-просування. Редактори книг, як правило, починають з позицій помічників. Особливо довгим є кар'єрний шлях редакторів на телебаченні і радіо.

Функції редактора:

· ґрунтовне ознайомлення з авторським оригіналом та підготовка аргументованого редакторського висновку;

· формулювання письмових вимог до автора;

· редагування затвердженого головним редактором авторського оригіналу;

· ознайомлення автора з внесеними правками;

· надання авторові необхідної допомоги щодо архітектоніки тексту;

· редагування ілюстративних матеріалів;

· перенесення авторських виправлень до верстки;

· підготовка каталожної картки видання;

· візування видавничого оригіналу;

· брати участь у розробці проекту художнього оформлення.

Сфера застосування:

1) [Видавництва. Де займаються підготовкою, опрацюванням, випуском і реалізацією різних видів видавничої продукції.

· державні видавництва сфери управління Держкомтелерадіо України

· видавництва сфери управління іншими державними організаціями

· видавництва інших форм власності

2) Різноманітні організації, фірми, агентства, підприємства, інституції, окремі особи, які мають право займатися видавничою діяльністю.

3) Органи масової та спеціальної комунікації.

4) Редакції газет та журналів.

5) Редакції радіомовлення та телебачення

6) Рекламні агенції та рекламні відділи

7) Державні органи законодавчої та виконавчої влади різних видів

8) Маркетингові відділи

9) Бібліотечні або наукові-дослідні установи

10) Центри, організації, які займаються багатопрофільною виставкою, ярмарковою діяльністю.

16. Типові психологічні помилки редакторського втручання в авторський текст.

Редагування - це складова частина видавничого процесу, творча робота редактора спільно з автором над рукописом твору в цілях поліпшення його змісту і форми, підготовки до поліграфічного відтворення та випуску у світ.

Редагування - процес творчий і багато в чому залежить від типу видання. Кожна нова рукопис вимагає від редактора нових підходів, нових рішень, нових ідей.

Редагування – це виробничий процес опрацювання повідомлень у ЗМІ. Види: нормативне і творче (Загальне редагування, Партико).

Редакційно-видавничий процес — це сукупність обумовлених практикою книговидання послідовних дій видавничих працівників, спрямованих на підготовку і випуск у світ того чи іншого виду видавничої продукції.

Діяльність В. складається з творчого, організаційно-виробничого і комерційного працювання.

4 етапи в організаційно-видавничому процесі В.:

9) Підготовчий.

10) Редакційний.