Переходимо до практичних занять

Вчимося правильно фотографувати

Основи фотографії

З того часу, коли Даггер заснував фотографію, майже нічого не змінилося – світловий промінь незмінно проходить через об’єктив камери, який складається з набору оптичних лінз. На відміну від плівкових апаратів, у цифрових зображення проектується на матрицю ПЗЗ (прилад із зарядовим зв’язком), а далі інформація зчитується і записується на цифровий носій. Це насправді нас мало цікавить в даному випадку. Але все ж давайте прослідкуємо за процесом. В об’єктиві встановлена діафрагма з приводом, а також досить часто обладнується механізмом трансфокатора. За рахунок зміни швидкості зчитування з ПЗЗ здійснюється витримка. Крім того камера обладнана експонометром – одноточковим для простих моделей і багатоточкове для більш дорогих фотоапаратів. Експонометр дозволяє визначити величину освітленості об’єктів знімання і його основне призначення - це встановити так звану експозицію, а також відрегулювати тривалість імпульсу спалаху вбудованої лампи. За винятком, так званих «мильниць», камери обладнані також датчиком автофокусу.

Експозиція задається на основі показників експонометра. У «мильниць» тут все набагато простіше, бо витримка встановлена жорстко і становить 1/60 сек., а задається тільки значення діафрагми. У більш престижних фотокамерах все набагато складніше. Тут одну і ту саму експозицію можна досягнути шляхом різних комбінацій витримки та діафрагми. Наприклад 5, 6/60 рівнозначно 6, 3/50. А що взагалі означає набір таких цифр? У даному прикладі 50 і 60 це витримка, яка є рівною 1/50 сек. і 1/60 сек. І зверніть увагу на те, що чим більше значення, тим коротша витримка, бо при цьому швидкість спрацьовування затвору швидша, цілком логічно адже 1/50> 1/60. Числа 5, 6 і 6, 3 це значення діафрагми. Чим більше значення діафрагми, тим менший буде отвір при відкритті затвору і відповідно тим менше поступить світла у фотокамеру. При найменшому значенні діафрагми діафрагма відкрита повністю і при цьому буде проходити максимум світла.

Постає цілком логічне запитання. Як це позначиться на результаті зйомки?

Переходимо до практичних занять

Якщо ви вирішили застосувати повністю автоматичний режим, то система управління автоматично виставить всі необхідні параметри, включаючи і експозицію, які будуть правильними згідно її установок. Автоматика самотужки вибирає саму довгу витримку, як правило це 60, бо при такій витримці переміщення об’єкту зйомки та тремтіння камери дуже не позначаться. Тремтіння камери зазвичай з’являється при витримках триваліших ніж 60. В цьому випадку діафрагма закривається як можна довше, щоб збільшити глибину різкості і по суті спрощує сам процес фокусування. Такий підхід до зйомки не завжди правильний, бо отримати бажаний результат на фото не завжди вдається. Щоб уникнути цього необхідно підібрати ряд різних режимів експозиції. Але коли у вас тільки «мильниця», то вам доведеться обмежитися лише вибором режимів «Пейзаж», «Спорт», «Портрет». Нехтувати вибором таких режимів не слід, але вимагати гарного результату в даному випадку нереально.

Із застосуванням зазначених режимів ніби все зрозуміло. Тепер спробуємо навчитися користуватися ще іншими. Таких режимів можна вважати є три – установка діафрагми, установка витримки та ручна установка. Про них і піде в подальшому мова.

Пріоритет діафрагми (А)

На більшості фотокамер вона позначена літерою А, від англ. aperture – діафрагма. Використовуючи даний режим ви вручну виставляєте значення діафрагми, а система автоматичного режиму, враховуючи на даний момент освітленість, встановлює відповідно до неї витримку. В даному випадку система автоматики не може змінити виставленого вами значення діафрагми. Для чого це потрібно? Це визвано, в перу чергу тим, коли вам необхідно отримати ту чи іншу глибину різкості. Щоб зрозуміти це заглибимося трохи в теоретичні основи.

Глибина різкості показує нам, що в границях певної відстані (наприклад, від 5 до10 м) всі деталі зйомки будуть знаходитися в різкості, не дивлячись на те, що ви сфокусуєте об’єкт, який розташований на відстані 8 метрів. І глибина різкості буде тим більшою, чим сильніше буде діафрагмування. Варто зауважити, що ця величина також є залежною і від фокусної відстані об’єктива, від положення трансфокатора, так званого зума, при цьому чим більша фокусна відстань, тим менша глибина різкості.

Смисл такої обставини полягає в наступному. Якщо ви наприклад збираєтесь розділити плани зйомки, а саме передній середній та задній і при цьому хочете виділити посеред них який-небудь об’єкт, то вам слід вибрати менше значення діафрагми.

Якщо ви будете збільшувати цей параметр, то зона де все буде в різкості, буде розширюватися. При цьому при максимальному значенні діафрагми різкими будуть практично всі об’єкти зйомки, особливо при невеликій фокусній відстані.

Це робиться з тою метою, щоб позиціонувати погляд того, хто буде розглядати фото, на необхідному об’єкті. Людина підсвідомо в першу чергу бачить тільки різкі деталі, розмиті та розпливчасті залишаються поза увагою. Це виглядає дуже ефектно, особливо в тому випадку, коли ви хочете виділити потрібний об’єкт від фону. Такий ефект використовують для зйомки портретів, бо основа таких фотографій – люди.

Пріоритет витримки (S)

Такий режим позначається літерою S – від слова shutter, затвор. В цьому випадку при зйомці ви задаєте швидкість відкриття-закриття затвору, а система автоматики лише підбирає значення діафрагми. Тут можна досягнути ряд ефектів, особливо коли предмети зйомки рухаються у кадрі. Якщо ви задалися метою «вихопити» момент, щоб зображення вибраного вами предмету було чітким і статичним, то витримку потрібно вибирати якомога меншою, коротшою.

Це може бути витримка «250» або ще коротша, залежно від швидкості руху. Але досить часто трапляється так, що вам необхідно зобразити на знімку саме рухомий предмет. А не його застиглу копію. В такому випадку необхідно встановлювати витримку подовшу, «60», а то навіть і довшу. В цьому випадку всі рухомі деталі будуть виглядати змазаними, що буде вказувати на саму динаміку руху.

Варто зауважити, що коли ви вибираєте витримку «30» і навіть довшу, то в такому випадку вже позначиться тремтіння камери в руках. Камеру слід тримати впевнено, або скористайтеся штативом.

Проведемо простий експеримент. Встановимо довгу витримку, вона як правило, позначається «NR», і зупинимося на значенні «3», що є рівним 1/3 сек., або навіть на 1 сек. Тепер наведіть камеру на який-небудь включений освітлювальний прилад. Після спуску затвору поводіть камерою, роблячи кругові довільні рухи, але таким чином, щоб цей прилад був у полі зору камери. Думаю, що у вас вийде доволі загадкова картина.

Хочу звернути вашу увагу на той момент, коли ви будете користуватися спалахом. Тут є один цікавий нюанс. Запам’ятайте, що для синхронізації багатьох спалахів потрібна витримка, не коротша за значення «90». Якщо час витримки буде коротшим, то нормальну освітленість буде мати лише вузька ділянка, яку «вихопив» затвор. Але це не являється обов’язковим правилом для всіх фотокамер, адже вони мають різні конструкції затворів, та й спалахи різні. Такий фактор ви повинні випробувати на своєму апараті.

Також потрібно мати на увазі те, що необхідно коректно підібрати витримку, тому що автоматика підбере експозицію, але не позбавить від можливих дефектів при досягненні ефекту. Наприклад, вами обрана досить довга витримка, то може статися так, що все буде змазано і про ніякий ефект руху і мови бути не може.

Ручний режим (М)

На апараті позначений як М, тобто manual, вручну.

Хочу звернути вашу увагу на те, що цей режим роботи протримався саме довше, аж поки на допомогу не прийшла електроніка.

Тут вам доведеться діафрагму і витримку встановлювати вручну. Автоматика дасть вам можливість лише проконтролювати правильність рівня експозиції за експонометричною шкалою у вигляді лінійки. Посередині лінійки знаходиться нульова відмітка «0» - нормальна експозиція, вліво мінус «-» - недостатня витримка, вправо плюс «+» - витримка завелика. Є також фотокамери, які рівень експозиції, на додаток до вищезгаданої лінійки, відображають якою є картина на самому дисплеї, тобто дисплей буде темнішим або світлішим.

Раніше, коли були тільки механічні камери, таке зробити було неможливо, а перевірити експозицію не було чим. Хіба що за допомогою зовнішнього експонометра, або як кажуть «на око».

Задамося тепер запитанням. Навіщо все ж потрібен такий режим зйомки, коли двох попередніх достатньо на всі випадки життя? А наприклад для того, щоб створити ефект дня вночі, або ефект ночі вдень. Такий ефект можна досягнути одному випаду не достатньою витримкою, а в іншому витримка була достатньо великою.

Ще один доволі важливий нюанс. Режим «М» завжди придасться вам в тому випадку, коли автоматика не змогла запропонувати вам свій варіант розвитку подій. Це може статися тоді, коли або дуже багато світла, або коли занадто темно.

Варто відзначити, що автоматика досить серйозних фотокамер, в таких випадках не являється зайвою. Багато хороших апаратів мають можливість робити коректування експозиції, тобто такі фотокамери можуть виконувати зйомку з недостатньою витримкою або навпаки в доволі широких діапазонах.

Виникає питання - а яким чином така автоматика визначає необхідне значення експозиції? Ну тут все доволі просто адже такі камери обладнані вбудованими експонометрами. При цьому ще може бути ряд варіантів. В більшості випадків застосовується мультишаблонна фотометрія. Зображення в цьому випадку ділиться на складові області – сектори, і фотометрія робиться окремо для кожної області. Таким чином можна визначити досить добре збалансовану експозицію, без вияву надмірного контрасту, так би мовити, що експозиція, в даному випадку, є свого роду компромісом. Існує також ще і центральна фотометрія. В цьому випадку замір даних береться по предмету, розташованому в центрі кадру. До речі, саме з такого способу почали розробляти камери з вбудованими фотоекспонометрами. Як видозміна є ще і місцева фотометрія. Фактично це є та сама центральна фотометрія, тільки площа, по якій визначають експозицію, досить мала – практично в одній точці, що в свою чергу дає можливість визначати експозицію з конкретного предмету.

Суть двох останніх способів полягає в тому, що ви зможете більш коректно визначити необхідну експозицію на вибраному об’єкті, не звертаючи уваги при цьому на існуючий фон. Це особливо важливо коли ви будете робити портрети. Крім цього існує ще такий прийом, коли вам необхідно зафіксувати експозицію, а після цього потрібно перемістити об’єктив фотокамери. Такий прийом використовують в тому випадку, коли вибрані два останніх режими, але ваш предмет знаходиться не по центру кадру.

Чутливість (ISO)

Хочу звернути вашу увагу ще на одну важливу деталь при встановленні експозиції, а саме чутливість ISO. Відразу виникне справедливе запитання. При чому тут цей показник, адже наша камера цифрова, а не плівкова? Цілком слушне запитання, але таку міру чутливості залишили просто для зручності користування, бо багато користувачів звикли саме до цієї системи і немає сенсу його забувати.

В нашому випадку діапазон допустимих значень насамперед залежить від марки самої фотокамери, а не від плівки. Цей діапазон починається з ISO 100 од. і закінчується максимальним показником у 3200 од. Крім цього є також режим «AUTO». В цьому випадку залежно від освітленості система автоматики самостійно виставить чутливість і при цьому буде виставлятися якомога менше значення ISO. Це пов’язано з тим, що найвищу якість можна отримати при найменшому значенні чутливості. Саме тому без особливих потреб вам не слід захоплюватися підвищенням значення ISO. На прикладі нижче ви можете побачити два кадри. Вони зроблені при однакових умовах освітленості. Перший зроблений при значенні ISO 160, а другий з ISO 3200.

Спалах

Існує ще один показник, який має вплив на експозицію. В нашому випадку це спалах. Зараз ми будемо розглядати власну, як її ще називають бортову «жабу». Хоча до мильниць така назва не стосується. Система спалаху має ряд режимів, які в першу чергу залежать від режиму самої фотокамери. Повний перелік, в нашому випадку так званих «послуг», система спалаху надає тільки тоді, коли ви проводите зйомку в режимі «AUTO».

Тепер розглянемо, які конкретно існують режими.

- Автоматичний. В даному випадку система спалаху спрацьовує, або не спрацьовує залежно від того, яка досягнута освітленість. Тривалість імпульсу спалаху регулюється автоматично в залежності освітленості об’єкту зйомки. Спрацьовує тільки коли виставлений режим «AUTO». Це доволі вигідно, бо дає можливість економити заряд батареї фотоапарату, але не завжди придатне до застосування. Прикладом може слугувати зйомка проти світла.
- Примусовий спалах. Він доступний в будь-якому режимі. Спалах спрацьовує в кожному випадку, незалежно від освітленості об’єкта зйомки. Тривалість імпульсу спалаху не регулюється, в даному випадку провідне число спалаху використовується повністю. Такий режим зйомки можна використовувати в різних умовах зйомки, але при цьому витрачається багато енергії батареї.
- Повільна синхронізація. При цьому режимі швидкість спрацювання затвору буде встановлюватися на біль тривалі показники. При використанні спалаху стандартною швидкістю затвору є значення 1/90 сек., або «90». Це робиться з метою, щоб можна було опрацювати фон, бо як правило до фону спалах «не добиває».

Для всіх вище приведених режимів є ще один дуже корисний режим – режим зменшення ефекту червоних очей. Його суть полягає в тому, що перед основним спалахом відбувається попередня серія коротких спалахів без спрацювання затвора. Такий режим застосовується для того, щоб зіниці людини, яка знаходиться у темряві, звузилися, і в цьому випадку очне дно не буде відображати червоне світло. Такий режим рекомендується застосовувати тільки при зйомці людей, в інших випадках такий режим недоцільно використовувати, бо він приводить хіба що до марної витрати енергії батареї.

Ну і ще є режим без спалаху. Сама вже назва говорить про те, що спалах не будуть використовувати ні за яких обставин. Це робиться в таких випадках, коли зйомка проводиться в місцях де зйомка зі спалахом заборонена, а також для отримання ефектів, при яких потрібне тільки природне освітлення. При цьому саме зображення стає більш природним. У просунутих фотокамерах додатково відкриваються деякі додаткові можливості, як приклад, можна значно розширити «асортимент» значень при виборах установлення балансу білого. Слід також завжди пам’ятати одну важливу обставину - коли ви використовуєте спалах, то зображення предметів та людей робиться плоским. Щоб уникнути цього вам необхідно ставити камеру трохи під кутом, щоб при зйомці з’явилися тіні. Але потрібно пам’ятати, що при великих кутах може з’явитися надмірний контраст. І ще одна корисна порада – ніколи не закривайте рукою спалах, коли ви тримаєте фотокамеру в руках. Це доволі поширена помилка.

Тепер давайте розглянемо ще ряд корисних функцій, які мають сучасні фотокамери.