Співвідношення функцій національного та міжнародного права.

Функції права – це основні напрями впливу права на людину та суспільство, що визначають сутність та спрямованість правового регулювання.

Ознаки функцій права:

- розкривають сутність права;

- відображають його основні ознаки;

- визначають призначення права;

- визначають напрями його впливу на поведінку суб’єктів;

- характеризуються стабільністю та тривалістю дії[1].

Міжнародне право виконує в міжнародних відносинах такі функції:

- координуючу функцію — полягає в тому, що за допомогою його норм встановлюють правила поведінки, які є стандартами для всіх держав у їх взаємовідносинах, щоб взаємодіяти сприяючи, а не заважаючи одна одній;

- регулюючу функцію — полягає в тому, що в нормах і загальновизнаних принципах держав закріплюються правила, без яких неможливе їх спільне існування та спілкування;

- забезпечувальну функцію — полягає в тому, що міжнародне право містить норми, які спонукають держави дотримуватись певних правил поведінки як у мирний час,

так і в період війни;

- охоронну функцію — полягає в тому, що міжнародне право закріплює механізми, які захищають законні права й інтереси держави та дозволяють спільно (колективно) карати порушників[10].

В національному праві розрізняють такі функції:

1.Гуманістична – право охороняє і захищає права людства, народу людини.

2. Організаторсько-управлінська – право забезпечує можливості окремих соціальних суб’єктів щодо розв’язання певних соціальних проблем, допомагає організувати загальні зусилля людей для досягнення загальнолюдського ідеалу.

3. Виховна функція - це функція виховання поваги до права за допомогою якості законів, їх справедливого змісту, тлумачення в преамбулах мети закону. Правова вихованість кожної людини — це високий рівень правосвідомості, це ставлення до права, яке виявляється не тільки в законослухняності, а й правовій активності, у прагненні в будь-якій справі затвердити правові засади як найвищі цінності цивілі­зації.

4. Інформаційна (комунікативна) — право інформує людей про волю законодавця.

5. Оціночна функція дозволяє виступати праву як критерій правомірності чи неправомірності тих чи Інших рішень і вчинків. Особливу роль у реалізації оціночної функції відіграють охоронні і заохочувальні норми, в яких у загальному вигляді вміщена негативна чи позитивна оцінка тих чи інших можливих дій. У процесі за­стосування цих норм конкретизується нормативна оцінка вчинків, визначається індивідуальна міра юридичної відповідальності чи заохочення (наприклад, пока­рання за вироком суду, нагородження відзнакою Президента України «За Мужність»),

6. Гносеологічна (пізнавальна) — право саме виступає як джерело пізнання за­фіксованих у ньому закономірностей розвитку суспільства, основних культурних надбань, програмних цілей тощо[2].

Спеціально-юридичні функції:

1. Регулятивна функція - це функція, спрямована на позитивний правовий вилив із метою упорядкування суспільних відносин шляхом встановлення заборон, дозволів тощо.

Виділяють регулятивно-статистичну та регулятивно-динамічну функції права.

Регулятивно-статистична функція закріплює сталі, розвинуті суспільні відносини в нормативних актах, у такий спосіб гарантуючи їх недоторканість.

Регулятивно-динамічна функція заохочує, стимулює розвиток тих суспільних відносин, що, відображаючи певні соціальні цінності, знаходяться на етапі свого становлення.

2. Охоронна функція відокремлює право від інших систем соціальної регуляції, оскільки здійснюється органами держави, які приймають індивідуально-владні рішення, виконання яких гарантується державним примусом. Охоронна функція права реалізується шляхом застосування спеціальних охоронних норм, а також в діючому охоронному режимі регулятивних норм. Останні мають місце при порушенні суб'єктивних прав і зверненні для їх захисту до компетентних державних органів. Охоронна функція спрямована на захист позитивних суспільних відносин шляхом усунення соціально шкідливих і небезпечних дій людей та їх об'єднань, відновлення порушених прав суб'єктів[5].

Отже, найважливішими функціями національного та міжнародного права є:

- регулююча функція;

- охоронна;

- гуманістична

- виховна.