Проаналізуємо поетапно становлення бібліотечного менеджменту.

Вже наприкінці вісімдесятих - початку дев'яностих років багато вчених нашої країни (Карташов М.С., Пашин А.І., Соколов А.В., Стельмах У. Д.) відзначали кризові чинники у сфері бібліотечного справи. Провідні принципи командно-адміністративної системи управління бібліотечним справою, такі як централізація, директивність, иерархичность, сприяли застою, стагнації, стандартності у сфері діяльності, що потребує ініціативи й творчості. У умовах стали нездійсненними методи державної бібліотечного справи.

На рівні бібліотеки, де управління завжди був орієнтоване забезпечення поточної діяльності, криза позначилося про неможливість розробляти стратегію й реалізовувати далекосяжних цілей, створювати гнучкі організаційні структури, підтримувати розвинену систему ділових контактів.

Глибинні кризові процеси у сфері бібліотечного обслуговування на початку 90-х років минулого століття відзначали фахівці найрізноманітніших ідеологічних поглядів. З одного боку, управлінці (Б.М. Бачалдин, A. M. Волик, М.С. Карташов, О.Н. Пашин, В.В. Сєров, Е.А. Фенелонов), з іншого, провідні библиотековеды країни й громадськість (А.В. Соколов, В.Р. Фірсов, Б.М. Володін, Є.І. Кузьмін) з різноманітною часткою експресії визнавали низький соціальний престиж бібліотек, відставання бібліотекознавства потреб практики.

Найбільш найглибші дослідження чинників кризи представлені у роботах соціологів: В.Д. Стельмах, Л. Гудкова, Б. Дубина, А. Рейтблата. У 1990 року В.Д. Стельмах писала у тому, що криза " наростав поступово, впродовж останніх десятиліть, старанно маскируемый парадній статистикою і пишними деклараціями".

Чинниками кризи стали:

· стагнація основних показників бібліотечного обслуговування, що є свідченням уповільнення темпів і припинення розвитку галузі;

· відшарування від бібліотек найкваліфікованіших верств читацької публіки;

· різке зниження соціального статусу бібліотеки.

Вказувалося, що " всю систему організації бібліотечного справи в самісінький країні вступив...у в протиріччя з громадськими потребами. Ситуація була збільшена централізацією, яка посилила уніфікацію і ухудшившей комплектування фондів. Усі стадії управління бібліотечним справою (планування, керівництво, звітність) відірвалися від процесів діяльності бібліотек та перетворилися на самоціль: плани щодо розвитку вони не виконуються, звітність не відбиває дійсного стану справ, керівництво здійснюється задля задоволення читацьких запитів, і з метою виконання планів"

Найбільш послідовна критична позицію щодо систем і структур централізованого управління бібліотечним справою позначена на роботах авторів концепції бібліотечного менеджменту, передусім, І.М. Сусловой. Другу половину 1980-х років І.М. Суслова визначила як " руйнівну п'ятирічку". У цей час різкій покритиковано було піддані вихідні принципи командно-адміністративної системи. Виявлено згубне вплив директивного планування, орієнтованого на обов'язкові, усереднені, нерідко перекручені уявлення центральних органів про бібліотеці. Найважливіші рішення на масштабі країни (цілі й розвиток бібліотек, основні програми у сфері бібліотечного справи, їх терміни, розподіл коштів) приймалися на верхньому рівні, та був спускалися на нижні і деталізувалися. Пануючою була раціональна модель управління, побудована на жорсткої владної вертикалі, і безфаничном перебільшенні організаційного чинника. З цією пов'язаний глибоко укоренившийся адміністративний погляд попри всі бібліотечні проблеми, віра у єдину систему бібліотек, організованих за правилами та стандартів.

Логіка централізованого менеджменту вивела бібліотеку зі сфери стратегічного управління, перевівши в рівень управління поточного, оперативного. Так, в усій інструктивної документації основним планом бібліотеки називався поточний (річний). Цьому відповідала заміна аналітичної функції звітністю, управлінського обліку урізаним оперативним.