Нормативних актів

ЗАТВЕРДЖЕНО

Фізичною особою

Від №

ІНСТРУКЦІЯ

Вступного інструктажу з питань охорони праці

Для працівників

Основні положення Закону України “Про охорону праці”

Від 14.10.92 № 2694-XII, Кодексу Законів про працю та інших

нормативних актів

Закон України “Про охорону праці” (далі Закон) поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Закон передбачає, що при укладенні трудового договору керівник повинен проінформувати працівника під розпис про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їхнього впливу на здоров”я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства.

Працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилась виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров”я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Про що негайно слід повідомити безпосередньо керівника.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо керівник управління не дотримується чинного законодавства про охорону праці.

Усі працівники згідно з законом підлягають загальнообов”язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які можуть спричинить втрату працездатності.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров”я, або у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону.

Якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, одноразова допомога потерпілому має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім”і повинен бути не менше п”ятирічного заробітку працівника на його сім”ю, крім того, не менше однорічного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилась після смерті.

Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається комісією з розслідування нещасного випадку, але не більше як на 50 відсотків.

За працівником, який втратив працездатність у зв”язку з нещасним випадком в управлінні або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або визнання його у встановленому порядку інвалідом.

Час перебування на інвалідності у зв”язку з нещасним випадком в управлінні або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком.

Начальник управління зобов”язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, праці.

Трудовий договір, робочий час та час відпочинку.

Трудовий договір може бути:

§ Безстроковим, який укладається на невизначений строк;

§ На визначений термін, встановлений за погодженням сторін;

§ Таким, що укладається на час виконання певної роботи;

Трудовий договір укладається в письмовій формі.

При укладені трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено чинним законодавством.

При укладанні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.

Строк випробування не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з профспілкою – шести місяців.

До початку роботи начальник повинен роз”яснити працівникові його права і обов”язки, умови праці, ознайомити з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами, проінструктувати працівника з питань охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Працівник повинен особисто виконувати доручену йому роботу і не має права передоручати її іншому працівникові.

Керівник не має права вимагати від працівника виконання роботи не обумовленої трудовим договором, посадовою інструкцією або функціональними обов”язками.

Підставами припинення договору є:

§ угода сторін;

§ закінчення строку;

§ призов або вступ працівника на військову службу;

§ розірвання трудового договору з ініціативи працівника, керівника або на вимогу профспілкового органу;

§ переведення працівника за його згодою на інше підприємство;

§ відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством;

§ набрання законної сили вироком суду;

§ підстави, передбачені контрактом.

Розірвання трудового договору з ініціативи керівника може бути у випадках:

· змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, перепрофілювання управління, скорочення чисельності або штату працівників;

· виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров”я;

· систематичного невиконання працівником без поважних причин обов”язків, покладених на нього трудовим договором, якщо раніше до працівника застосовувались заходи дисциплінарного стягнення;

· прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

· відсутності на роботі більш як чотири місяці внаслідок тимчасової непрацездатності;

· поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу4поява на роботі в нетверезому стані;

· вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна.

При припиненні трудового договору, при відмові працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, змін в організації виробництва і праці, виявленні невідповідності працівника займаній посаді, поновлені на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, керівник виплачує працівникові вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку4 внаслідок порушення керівником законодавства про охорону праці – не менше тримісячного середнього заробітку.

В день звільнення працівника керівник повинен видати йому трудову книжку і провести повний розрахунок.

Тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Керівник при укладенні трудового договору може встановити меншу норму тривалості робочого часу.

Для працівників установлюється п”ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину.

За угодою між працівником і власником може встановлюватись неповний робочий день.

Керівник може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:

· при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

· при проведенні громадсько-необхідних робіт з водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв”язку – для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

· при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до неурочних робіт лише за їх згодою.

Надурочні роботи можуть проводитись лише з дозволу керівника управління.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

Час початку і закінчення перерви встановлюється Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

При п”ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні (як правило субота та неділя).

У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Робота у вихідні дні забороняється.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні проводиться за письмовим наказом (розпорядженням) керівника управління.

Всім працівникам управління надається щорічна основна відпустка із збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку тривалістю не менш як 24 календарних дні..

Вищезазначений порядок роботи за трудовим договором також розповсюджується на штатних працівників.