Mist bleibt Mist

Die Leute haben einen Schplien,

denn " sauber" heiß t ein Ungeist kliert,

die Kinder aber nennt er Kids

und Rundfunkschlager sind die Hits.

Zur Moddern-Art zä hlt die Graffiti,

ein Stadtzentrum wird schlicht zur Sitti,
des Menschen Arbeit bloß zum Job,

der groß e Reinfall nur ein Flop.

Das Bier trinkt man in Zukunft leiht,

geteimt heiß neudeutsch - gut in Zeit.

man spricht von Logo, Expo, Disko,

bedient Komjuter, zahlt mit Euro.

Man sö rft herum im Internet

und fliegt davon im Superjet.

Die Jugend sketet, beikt, ist in -

und laaft nach Techno in Berlin.

Wer einst Barbier ist nun Steilist...

Dem Himmel Dank, -

der Mist bleibt Mist!

Одна абсолютно буденна історія

В одній Берлінській середній школі недавно сталося щось дивне. Вчитель німецької Кляйн, спокійний, солідний чоловік, увійшов до класу. Ну як завжди. Десятий Б недбало розвалилися за партами. Також як завжди.

Пан Кляйн і говорить: Народ, я звичайно розумію, що вам німецька вже поперек горла стоїть, але я б хотів вам сьогодні розповісти класну історію, яка мала місце 200 років назад. Ану настовбурчте свої локатори і слухайте.

Фердінанд фон Вальтер, один знатний чувачок, втюрився в Луїзу, улюблену дочку однієї жінки з-під буржуа. Луїза теж була не проти мати з ним шури-мури. Що ж стосувалося різниці між їхніми соціальними станами, вони вважали, на варто й заморочуватися на той рахунок. Однак, їхні предки сказали їм: «Лафою тут і не пахне!». Батько Фердинанда постійно їздив йому по вухам, щоб він, мовляв, має знайти собі якусь іншу гарячу штучку. Луїза ж для себе вже давно все порішала, вона конкретно запала на Фердинанда. Проте, той сказав їй: «Розкатала губу, і не мрій.»

Тим часом, школярі вже почули щось неладне. «Це якась лабуда, чого це пан Кляйн так говорить сьогодні?», - прошепотів Маріон. " І мені в голові не вкладається, може він під градусом? ", висловив свою думку Олаф.

А пан Кляйн вже підійшов до кінця драми. „У Фердинанда від ревнощів зовсім клепки не стало, після того як один пройдоха задвинув йому свої казочки. Тоді Фердинанд гайнув з пляшечкою отрути до Луїзи, холоднокровно хильнув сам, а потім і її залив, примовляючи: «Смакуй, солоденька». Проте тут справа прийняла неочікуваний поворот.

Помираючи Луїза зізналася: От дурінь, можеш забути те, що тобі сказав той тип!». Але вже було пізно. Хлопчина ляпнувся без свідомості на підлогу. Коли ж його старий просив у нього пробачення, Фердинанд спочатку відказав: «Та згинь ти з очей моїх», але потім видихнув: «З ким не буває», і відкинув копита.

Пролунав дзвоник. 10Б наче прокинувся від моторошного сну. Пан Кляйн обережно, як завжди, старанно склав свій портфель і попрощався з наступними словами: «Це була «Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера, переказана словами, зрозумілими для вас».