Розділ 7

ленних нащадків від тварин з видатними характеристиками продук­тивності та з певними, корисними для популяції комбінаціями генів.

Взагалі сучасні теоретичні розробки та методичні підходи не­обхідно застосовувати разом із традиційною селекцією в тварин­ництві для перетворення генофонду порід і створення інтенсивного молочного і м'ясного скотарства. У свинарстві селекційні заходи необхідно спрямувати на збільшення заводського поголів'я свиней полтавської та харківської селекції а також цілеспрямоване викори­стання апробованих варіантів гібридизації. Стосовно ж вівчарства, то роботу слід вести в напрямку розведення інтенсивних типів овець асканійської селекції.

Поліпшення порід сільськогосподарських тварин за комплексом ознак може здійснюватися методами тандемної селекції, за неза­лежними рівнями і селекційними індексами.

Метод тандемної селекції передбачає послідовне покращення однієї ознаки протягом декількох поколінь, а потім іншої. Селекційний тиск на одну ознаку припиняється при умові, що за нею досягнуто бажаного рівня. Надалі увагу сконцентровують на поліпшенні другої ознаки, а потім третьої і так продовжується до тих пір, поки не бу­дуть покращені всі ознаки, які включені до програми селекції.

Таким методом можна підвищити показники надою, вмісту жиру і білка в молоці, поліпшити форму вим'я, але це буде вимага­ти тривалого часу. Прикладом може бути створення жирномолоч­ного і голштинізованого внутріпорідних типів української червоної молочної породи в стаді племзаводу " Зоря" Херсонської області. Протягом шести поколінь здійснювали селекцію на підвищення жир­номолочності у тварин червоної степової породи, використовуючи міжпородне схрещування з англерами. При досягненні бажаного рі­вня за жирномолочністю, змінили напрямок селекції й червону сте­пову худобу протягом майже чотирьох поколінь схрещують з плідни­ками голштинської червоно-рябої породи. Це сприяло збільшенню молочності у тварин наступних поколінь. Тому тандемна селекція, у більшості випадків, обмежена окремими ступенями або етапами.

Результативність цього методу та окремих його етапів зале­жить від співвідносної мінливості між селекційними ознаками. Якщо між окремими господарськи корисними ознаками існує пози-

Підпала Т.В.

Розділ 7

тивна кореляція, то тандемна селекція досить ефективна. Однак при селекції за двома або більшою кількістю ознак у випадку на­явності від'ємної кореляції ефективність методу різко знижується. Попередженням такої дії тандемної селекції може бути цілеспрямо­ваний підбір з урахуванням ознак, що поліпшуються.

Метод селекції за незалежними рівнями ознак або порогова селекція здійснюється за визначеними мінімальними вимогами, яким повинні відповідати племінні тварини. У випадку, якщо твари­на має хоча б один показник нижче від стандарту, то вона для пода­льшого розведення не використовується. Цей метод широко застосо­вується в системі великомасштабної селекції, при якій в селекційне ядро породи відбирається обмежена кількість високоцінних племін­них тварин. Особливо це стосується відбору незначної кількості плі­дників, які за всіма господарськи корисними ознаками переважають стандарт породи. Його застосовують також при створенні спеціалізо­ваних гомозиготних ліній у птахівництві й свинарстві, при відборі тварин на виставки, аукціони, для запису тварин у каталоги тощо.

Вважається, що даний метод ефективніший за тандемну селе­кцію, але його недоліком є те, що тварину з високим розвитком ознак лише за невідповідністю однієї з них стандарту не використо­вують для племінних цілей.

Метод селекційних індексів є найбільш ефективним для по­ліпшення окремих груп тварин (ліній, родин, споріднених груп). Пе­ревагою індексної селекції є те, що вона дає змогу мати кількісне (числове) значення загальної племінної цінності конкретної тварини за всіма господарськи корисними ознаками. Для розведення вико­ристовують тих тварин, які мають кращу сумарну оцінку за ком­плексом ознак. Складають індекси за допомогою програмного за­безпечення на ЕОМ та ПЕОМ, застосовуючи різні джерела інформації та селекційно-генетичні параметри. Залежно від того, яка інформація використана, індекси поділяють на дві групи: індек­си племінної цінності та селекційні індекси. Вони відрізняються тим, що в першому випадку оцінюють одну ознаку за показниками родичів і власною продуктивністю, а в другому - декілька ознак без врахування показників родичів.

Селекційні індекси широко використовуються у практиці розви­нених зарубіжних країн для відбору кращих особин у стаді та попу­ляції, для групового відбору в птахівництві, свинарстві, а також при виведенні спеціалізованих ліній та кросів, при відборі плідників за комплексом ознак і комплексом джерел інформації.

7.6. Вплив різних факторів на селекційні ознаки

Господарськи корисні ознаки, в тому числі й продуктивність тварин, мають складну природу і залежать від багатьох найрізно­манітніших причин. Щоб тварини відзначалися високою продуктив­ністю і при мінімальних витратах на них давали високоякісну про­дукцію, треба знати фактори впливу та вміло використовувати їх у процесі конструювання нових генотипів.

Продуктивність тварин і якість тваринницької продукції зале­жать від генетичних особливостей (належність до породи, типу, лінії родини, індивідуальних спадкових особливостей тощо), статі, віку, фізіологічного стану організму, а також від умов зовнішнього сере­довища - годівлі, догляду, утримання й використання. Практика тваринництва довела, що при повноцінній годівлі продуктивність тварин є значно вищою, ніж при неповноцінній: у першому випадку відповідно менше кормів витрачається на підтримання життя тва­рин, а більше - на утворення продукції - молока, м'яса, сала, вов­ни, та інше, тоді як при недостатній годівлі майже всі поживні речо­вини корму витрачаються на підтримання життя, а на продукцію -незначна частина.

Рівень розвитку більшості селекційних ознак залежить від спа­дкових якостей і факторів навколишнього середовища - утримання та специфічних умов, які характерні для того чи іншого виду сіль­ськогосподарських тварин. Взаємодія організму і зовнішнього сере­довища не завжди сприяє реалізації генетичного потенціалу і цей фактор необхідно враховувати при селекції. Частка генетичної мін­ливості відносно загальної фенотипової виражається коефіцієнтом успадкування, показники якого до різних ознак неоднакові і тому вони мають певне значення.

Різні ознаки успадковуються залежно від взаємодії організму й середовища і проявляються залежно від ефекту цієї взаємодії.

Підпала Т.В.

Розділ 7

Низькі коефіцієнти успадкування свідчать про переваги впливу на формування даної ознаки факторів середовища порівняно з геноти­пом. Відповідно до цього необхідно застосовувати такі методи се­лекції, які б сприяли поліпшенню низькоуспадковуваних ознак при одночасному створенні оптимальних умов середовища.

7.7. Спеціалізований і комбінований напрямки селекції

Селекція сільськогосподарських тварин із різними видами хара­ктеризується певною специфічністю і залежить від певних факторів.

Існуючі та створювані породи, типи і лінії різняться між собою за розвитком господарськи корисних ознак.

Як відомо, напрям продуктивності порід визначається соціаль­ним замовленням у період їх створення, а також місцем викорис­тання в регіональних системах розведення. Так, породи, які були виведені у 40-50-ті роки, характеризувались меншим рівнем розви­тку господарськи корисних ознак та напрямом продуктивності. Так, у свинарстві це були породи з добре вираженим сальним на­прямом продуктивності, а у скотарстві, наприклад, комбінованим.

Останнім часом удосконалення раніше виведених порід і ство­рення нових генотипів здійснюється у свинарстві з метою покра­щення м'ясності туш, скорочення терміну відгодівлі та зниження витрат корму на одиницю приросту, а у скотарстві - висока моло­чна або м'ясна продуктивність.

Селекцію стали проводити у напрямку створення спеціалізова­них ліній, кросів, порід. Як свідчать наукові спостереження і пере­довий досвід господарств, за оптимальних умов годівлі та утри­мання від них отримують більше продукції кращої якості при меншій собівартості.

Однак сучасна технологія промислового виробництва збільшує вимоги до тварин. Наприклад, у свинарстві протягом минулих ЗО років головним завданням при вдосконаленні існуючих і створенні нових порід було поліпшення м'ясних якостей, підвищення показни­ків розвитку, багатоплідності і скороспілості, то нині разом з цим акцент робиться на розведення свиней з високою резистентністю,

здатних протягом 3-4 років забезпечувати процес відтворення в умовах майже безвигульного утримання. Тварини спеціалізованих типів і ліній свиней м'ясного й беконного напрямів продуктивності характеризуються високими відгодівельними якостями, особливо м'ясністю.

Тепер ведеться цілеспрямована робота щодо створення нових спеціалізованих генотипів, пошуку найбільш ефективних поєднань серед різних видів сільськогосподарських тварин.

Контрольні питання

1. Чому тривалий час селекцію називали " скотозаводським мистецт­
вом"?

2. Де і коли зародилися наукові основи селекції?

3. Які зміни виникли у властивостях тварин під впливом цілеспрямова­
ної діяльності людини?

4. Назвати приклади зміни продуктивності, що відбулися під впливом
селекції.

5. Сучасні досягнення селекції та перспективи розвитку.

6. Які найсучасніші технічні методи використовуються при удосконаленні
тварин?

7. На які ознаки слід звертати увагу при селекції тварин.

8. Чому ознаки поділяють на основні та другорядні?

9. Назвати основні ознаки селекції у молочному та м'ясному скотарстві.
10.Які ознаки відносяться до основних при селекції свиней, овець і

птахів?

11. Яким чином здійснюється селекція великої рогатої худоби за госпо­
дарськи корисними ознаками?

12. Особливості тандемної селекції у багатоплідному тваринництві.

13. Селекція за незалежними рівнями та її використання.

14. Пояснити сутність спеціалізованого і комбінованого напрямків се­
лекції.