Напад фашистської Німеччини на СРСР. Причини поразок Червоної Армії у перші місяці війни.

1940-1941 рр Гітлер підкорив майже всю Західну Європу і, згідно з «планом Барбароса», розробленим у грудні 1940 р, почав інтенсивну підготовкудо війни проти СРСР. У перший половині 1941 р була призначена і дата нападу. Достовірна і незаперечлива інформація про плани Гітлера через розвідників і дипломатів поступала до Сталіна. Але, замість відповідних заходів по приведенню збройних сил у бойову готовність радянське керівництво засуджувало «чутки» про напад Німеччини як безпідставні, запевняло в міцності та непорушливості радянсько-німецкого договору.

22 червня 1941 р гітлерівська Німеччина напала на СРСР. Початок війни виявився несподіваним для командування Червоної армії, населення країни, що привело до трагічних наслідків.

Згідно «плана Барбароса» німецька армія наступала у 3-х головних напрямках: північному (Прибалтика з виходом на Ленінград), центральному (Білорусія з виходом на Москву) і південному (Україна). Наступ на Україну здійснювала група німецьких армій «Південь». Для оборони України були створені Південно-Західний та Південний фронти.

З 23 по 29 червня в районі Луцьк-Рівне-Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни. Війська Південно-Західного фронту змушені були відступити, залишивши Західну Україну.

До середини червня фронт наступу гітлерівських військ досяг 3000 км, глибина вторгнення на головних напрямках – 400-600 км.

За перші 3 тижні війни Червона армія втратила 850 тис. чоловік (у 10 раз більше, ніж Німеччина), 3, 5 тис. літаків, 6 тис. танків. Із 170 дивізій діючої армії на радянсько-німецькому фронті боєздатність зберегли лише 70.

Основними причинами поразок Червоної армії на початку війни були: 1) раптовість нападу (наслідок прорахунків радянського керівництва в оцінці воєнно-політичної ситуації); 2) матеріальна непідготовленість до війни, незавершеність процесу переозброєння СРСР; 3) розпорошення сил Червоної армії на кордонах, масові репресії наприкінці 30-х років проти командирських кадрів.

57. Причини, характер та цілі Великої Вітчизняної війни. Передумови Другої Світової війни безпосереднім чином виникають з так званої Версальсько-Вашингтонської системи-розстановки сил, що склалися після Першої Світової війни. Головні переможці (Франція, Велика Британія, США) виявилися нездатні зробити нову систему світо устрою стійкою – переможені були максимально принижені, два ключових держави-противника (Австро-Угорщина і Туреччина) розчленовані. Німеччина була позбавлена можливості повноцінно брати участь у міжнародних справах, обмежена у можливості створити повноцінні збройні сили і обкладена контрибуцією, але при цьому не була розділена.

У країнах-переможницях спостерігався роздріб, який пояснювався в тому числі складністю ситуації, в якій вони опинилися. Італійський прєм’єр-міністр Вітторіо Орландо демонстративно покинув Версальську конференцію. Конгрес США відмовився розглядати угоду про створення Лігі Нації – нового міжнародного органу, який повинен був розрішувати міжнародні суперечки.

При цьому перед переможцями встало складне двояке завдання – ліквідувати загрозу з боку Німеччини і нову небезпеку – поширення комунізму в СРСР. Вихід був знайдений у створенні буферних держав – були узаконені відбувшиєся в 1918р розпад Австро-Угорщини, незалежність Угорщини, проголошення ніколи раніше не існуючої Чехословаччини. Було визнано відтворення неіснуючої з 18ст Польщі (незалежність якої, за іронією долі, була формально проголошена ще у 1916р німецькими окупантами), їй були передані деякі східнонімецькі землі та виділено “коридор” до Балтійського моря. Були визнані відокремившиєся від Росії прибалтійські держави. Але при цьому литовський Віленський край опинився у складі Польщі, а німецька Клайпедська область, навпаки відійшла до Литви. Румунії була передана Трансільванія – регіон, населений переважно угорцями. Ще один угорський регіон – Воєводіна – опинився у складі створеного Королівства сербів, хорватів і словенців – майбутньої Югославії.

Таким чином, було створено постійне джерело напругу для Німеччини на сході й більшовистською Росією на заході. Росія була виключена з Версальського процесу. Російські більшовики декларували необхідність Світової революції та зверження буржуазних правительств у всьому світі й були недоговороспроможні, а білі під час конференції терпіли поразку від червоних й сильно залежали від іноземної допомоги. Не представляя собою чіткого суб’єкта. Турція була лишена території преділами Малої Азії та Санджака, під час Версальської конференції майже не лишилася державності. Майже не всі країни Східної Європи мають друг на друга претензії. За “кордонами” конференції залишилася ситуація в Азії – японські притезання на управління майже розпавшимся і впавшим у хаос до того часу Китаєм.

Характер. Після нападу Німеччини на СРСР в офіційній пропаганді СРСР одразу ж відбувся кардинальний перегляд характеру Другої Світової війни. Війна Радянського Союзу характеризувалася як Вітчизняна визвольна війна проти фашистських поневолювачів, яка неминуче «ззільється з боротьбою народів Європи і Америки за їх незалежність за їх демократичні свободи».

Цілі. Відповідно з визвольними цілями і справедливим характером Великої Вітчизняної війни радянського народу і його Збройними Силами довелося вирішувати виключно відповідальні завдання:

- відобразити(отразить) віроломне збройне нашестя головною ударною силою світового імперіалізму на СРСР, захистити, зберегти і зміцнити Радянський Союз – першу в світі державу робітників і селян.

- розгромити вторгнення на територію нашої країни військ гітлерівської Німеччини та її сателітів, звільнити тимчасово окуповану фашистськими загарбниками території СРСР

- допомогти народам Європи визволитися від фашистського рабства, ліквідувати так званий “фашистський новий порядок”, сприяти іншим країнам і народам у відновленні їх національної незалежності, врятувати світову цивілізацію від фашистських агресорів.