Організація безпеки в НС на підприємстві, її нормативне забезпечення.

Реалізація державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків НС є метою цивільного захисту - системи організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються з метою запобігання та ліквідації НС [2].

Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання у сфері захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру [3]:

- планують і здійснюють необхідні заходи для захисту своїх працівників, об'єктів господарювання та довкілля від НС техногенного та природного характеру;

- розробляють плани локалізації і ліквідації аварій (катастроф) з подальшим погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру;

- підтримують у готовності до застосування сили і засоби із запобігання виникненню та ліквідації наслідків НС техногенного та природного характеру;

- створюють та підтримують матеріальні резерви для попередження та ліквідації НС техногенного та природного характеру;

- забезпечують своєчасне оповіщення своїх працівників про загрозу виникнення або про виникнення НС техногенного та природного характеру.

Територіальні підсистеми єдиної державної системи ЦЗ об’єктового рівня (підприємств, установ та організацій незалежно від виду їх діяльності та форм власності) складаються із [18]:

- координуючих органів - комісій з питань техногенно-екологічної безпеки (ТЕБ) і НС;

- постійних органів управління з питань ЦЗ - структурних підрозділів підприємств або спеціально призначених осіб з питань НС;

- спеціалізованих служб ЦЗ (енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерних, комунально-технічних, матеріального забезпечення, медичних, оповіщення і зв'язку, протипожежних, торгівлі й харчування, технічних, транспортного забезпечення, охорони громадського порядку тощо), які створюються на базі відповідних профільних структурних підрозділів цих суб'єктів, та підпорядкованих їм необхідних сил і засобів;

- спеціалізованих аварійно-рятувальних служб (на підприємствах зі шкідливими та небезпечними умовами праці та підвищеним ризиком виникнення аварій);

- системи повсякденного управління - диспетчерських (інформаційних) служб.

Начальником ЦЗ об’єкта є його керівник, який підпорядковується відповідним посадовим особам відомств, у віданні яких знаходиться об’єкт, а в оперативному відношенні - начальнику ЦЗ за місцем розташування об’єкта.

Безпосереднє керівництво ЦЗ об’єкта покладається на відділ (сектор фахівця) з ЦЗ або спеціально призначену особу з питань НС, яка є заступником начальника ЦЗ. На об'єктах, які не віднесені до категорій з ЦЗ (особливої важливості, першої та другої), з чисельністю працюючих від 200 осіб і більше передбачається 1 штатний працівник, із чисельністю працюючих до 200 осіб - 0, 5 посади працівника ЦЗ з оплатою на умовах сумісництва. Одна посада вводиться на об'єктах, які мають ступінь хімічної небезпеки та чисельність до 200 осіб.

Проектом Кодексу цивільного захисту України, розробленим КМУ, передбачається у суб'єкта господарювання, а також в закладах охорони здоров’я із загальною чисельністю працюючих та осіб, що перебувають на лікуванні, від 200 до 3 тисяч осіб призначаються посадові особи з питань ЦЗ, у суб’єкта господарювання з чисельністю працюючих до 200 осіб - особи з питань ЦЗ за рахунок штатної чисельності суб’єкта господарювання.