Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Р о з д і л I






ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття загальнообов'язкового державного
соціального страхування

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це
система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання
соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян
у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати
працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від
них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених
законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати
страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі -
роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел,
передбачених законом.

Стаття 2. Законодавство України про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування та його завдання

Законодавство України про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих
відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що
регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного
соціального страхування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж
ті, що передбачені законодавством України про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування, то застосовуються норми
міжнародного договору.

Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та
інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші
види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у
разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності,
безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за
дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї, смерті громадянина та
членів його сім'ї тощо. { Частина третя статті 2 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 107-VI (107-17) від 28.12.2007 -
зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного
Суду N 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008 }

Стаття 3. Право громадян на забезпечення за
загальнообов'язковим державним соціальним
страхуванням

Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним
соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані
громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та
члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено
законодавством України, а також міжнародним договором України,
згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Стаття 4. Види загальнообов'язкового державного соціального
страхування

Залежно від страхового випадку є такі види
загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими похованням; { Абзац третій частини першої
статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI
(107-17) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно
з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 (v010p710-08) від
22.05.2008 } медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї
статті видами загальнообов'язкового державного соціального
страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно
до цих Основ.

Стаття 5. Принципи загальнообов'язкового державного
соціального страхування

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян
України здійснюється за принципами:

законодавчого визначення умов і порядку здійснення
загальнообов'язкового державного соціального страхування;

обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах
трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених
законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою
самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є
членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підприємницької
діяльності;

надання права отримання виплат за загальнообов'язковим
державним соціальним страхуванням особам, зайнятим
підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

обов'язковості фінансування страховими фондами (установами)
витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та
соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами з окремих
видів загальнообов'язкового соціального страхування;

солідарності та субсидування;

державних гарантій реалізації застрахованими громадянами
своїх прав;

забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум,
встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів
соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

цільового використання коштів загальнообов'язкового
державного соціального страхування;

паритетності представників усіх суб'єктів
загальнообов'язкового державного соціального страхування в
управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Стаття 6. Суб'єкти та об'єкти загальнообов'язкового
державного соціального страхування

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального
страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени
їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється
загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Коло осіб, які можуть бути застрахованими за
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням,
визначається цими Основами та іншими законами, прийнятими
відповідно до них.

Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним
страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не
передбачено законами України.

Страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими похованням; { Абзац четвертий частини
п'ятої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI
(107-17) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно
з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 (v010p710-08) від
22.05.2008 } страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань; страхування на випадок безробіття.

Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо надання
застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних
послуг при настанні страхових випадків. { Частина шоста статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2464-VI (2464-17) від 08.07.2010 }

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального
страхування є страховий випадок, із настанням якого у
застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на
отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг,
передбачених статтею 25 цих Основ.

Стаття 7. Особи, які підлягають загальнообов'язковому
державному соціальному страхуванню

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню
підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору
(контракту): а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від
їх форм власності та господарювання; б) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени
творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих
спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають
загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також
конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального
страхування, до яких належать особи, визначаються законами України
з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального
страхування.

Громадяни України, які працюють за межами території України
та не застраховані в системі соціального страхування країни, в
якій вони перебувають, мають право на забезпечення за
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в Україні
за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено
міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.

Стаття 8. Свідоцтво про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування

Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному
соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним
для всіх видів страхування та документом суворої звітності.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування затверджується Кабінетом Міністрів
України.

Стаття 9. Страховий стаж

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа
підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню
та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо
інше не передбачено законодавством. Особливості обчислення
страхового стажу з окремих видів загальнообов'язкового державного
соціального страхування визначаються відповідними законами
України.

Період, протягом якого особа є застрахованою за окремими
видами загальнообов'язкового державного соціального страхування,
визначається відповідними законами України.

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в
системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб
Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального
страхування, а за періоди до запровадження системи
персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб - у
порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло
раніше. { Статтю 9 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2464-VI
(2464-17) від 08.07.2010 }

Стаття 10. Роботодавець

Роботодавцем відповідно до цих Основ вважається:

власник підприємства, установи, організації або уповноважений
ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та
господарювання і фізичні особи, які використовують найману працю;

власники розташованих в Україні іноземних підприємств,
установ та організацій (у тому числі міжнародних), філій та
представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо
інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 11. Страховий ризик і страховий випадок

Страховий ризик - обставини, внаслідок яких громадяни та/або
члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до
існування і потребують матеріальної підтримки або соціальних
послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право
застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або
соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів
загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Стаття 12. Вирішення спорів

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим
державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку,
якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

Стаття 13. Інформація про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування

Інформація у сфері загальнообов'язкового державного
соціального страхування використовується з дотриманням вимог,
передбачених законодавством про інформацію.

Забороняється розголошувати без згоди застрахованої особи
відомості про страховий стаж, страхові випадки, результати
медичних обстежень, суми одержуваних виплат тощо.

Страховики через засоби масової інформації зобов'язані
роз'яснювати населенню права та обов'язки, передбачені
законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування.

Страховики надають страхувальникам та застрахованим особам
консультації з питань загальнообов'язкового державного соціального
страхування на безоплатній основі.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.009 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал