Організація охорони праці

1. Служба охорони праці Комітету ЛГ несе відповідальність за організацію роботи з охорони праці, систематичне зниження виробничого травматизму і профзахворювань і здійснює контроль за дотриманням законодавства про охорону праці.

2. У своїй діяльності служба охорони праці керується законодавством і вказівками Міністерства, правилами, інструкціями з охорони праці і діючим Положенням.

3. Безпосереднє керівництво роботою по охороні праці і техніку безпеки покладається: а) у Міністерстві союзної республіки —на відділ охорони праці (або інший відділ, у штаті якого мається працівник служби охорони праці), що підкоряється міністрові або заступникові міністра; б) у всесоюзному об'єднанні — на відділ охорони праці, що підкоряється головному інженерові; в) у виробничому об'єднанні, тресті — на заступника головного інженера по охороні праці; г) на підприємствах і в організаціях I-—11 груп — на заступника головного інженера по техніці безпеки, а на підприємствах і в організаціях III-V груп — на старшого інженера (інженера) по охороні праці, що підкоряється головному інженерові.

4. Служба охорони праці комплектується з працівників з вищим і середньо-технічним утворенням, що мають досвід інженерної роботи безпосередньо на виробництві в даній галузі не менш 3 років. Структура служби охорони праці і техніки безпеки залежить від числа працюючих.

5. Служба охорони праці проводить свою роботу в контакті з комітетами профспілки, технічною і правовою інспекціями праці, органами державного нагляду. Працівник служби охорони праці вправі давати розпорядження адміністративно-технічному персоналові підвідомчого підприємства, організації про усунення наявних порушень правил і норм техніки безпеки і виробничої санітарії. Розпорядження працівника служби охорони праці обов'язково для виконання і може бути скасовано тільки письмовим розпорядженням керівника, у підпорядкуванні якого знаходиться працівник служби охорони

10.Нагляд і контроль за ОП. Органи нагляду та контролю: ДЕРЖАВНІ (1 – державний комітет по технічному нагляду; 2 – державний санітарний нагляд – контролює стан довкілля на підприємстві, наявність санітарно-побутового приміщення, санітарний стан підприємства та продукції; 3 – державний пожежний нагляд; 4 – державний комітет по атомному нагляду(ЧАЕС); 5 – прокуратура контролює дотримання чинного трудового законодавства на підприємстві); ПРОФСПІЛКОВІ(комітет профспілки з ОП); ВІДОМЧІ(здійснюються штатним інженером з ОП, що безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства)

13.Паспортизація умов праці. Метою паспортизації санітарно-технічного стану сільськогоспо­дарських об'єктів є виявлення всіх виробничих небезпек для роз­робки проектів інженерно-технічних та організаційних рішень, спрямованих на створення безпечних І здорових умов праці. Пас­портизація санітарно-технічного стану є складовою частиною ате­стації робочих місць, яка проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Базовим елементом паспортизації є карта умов праці, котра найбільш повно відбиває стан трудових, санітарно-гігієнічних і технічних факторів безпеки.

Карта умов праці передбачає: виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх утво­рення; дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу; комп­лексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру пра­ці на відповідність їх вимогам стандартів, норм і правил; обгрун­тування віднесення робочого місця до відповідної категорії з шкідливими умовами праці; підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення й Інші пільги за­лежно від умов праці.

Санітарно-технічний паспорт дільниці включає інформацію із карт умов праці, додаткову характеристику засобів колективного користування (будівлі, побутові й допоміжні приміщення, під'їзд-ні шляхи, засоби колективного захисту).

Санітарно-технічний паспорт господарства складається з пас­портів дільниць. Він містить додаткову характеристику засобів загальногосподарського користування, значних об'єктів колектив­ного користування.

За наказом керівника підприємства або рішенням правління колективного сільського господарства створюються ко­місії у складі інженера з охорони праці, головних спеціалістів, керівників цехів та підрозділів, уповноважених трудового колек­тиву з питань охорони праці. Кожний головний спеціаліст органі­зує обстеження умов праці і стан техніки безпеки у підпорядкова­ній йому галузі. Значного зменшення обсягів робіт при паспортиза­ції досягають групуванням типових робочих місць (наприклад, робочі місця всіх доярок при однаковій технології виробництва молока в типовому корівнику при однаковому навантаженні на кожну доярку).

20.Адміністративно-громадський контроль на виробництві. Як показує аналіз травматизму, значне число нещасних випадків відбувається з причин, що можуть і повинні бути усунуті змінними майстрами. Якщо майстер вчасно не вказав робітникові на його помилки, останній може допустити неправильні прийоми роботи, працювати на несправному або аварійному устаткуванні, працювати несправним інструментом і в результаті одержати травму, травмувати сусіда, викликати пожежу або вибух.

У боротьбі за зниження й усунення травматизму на виробництві, а також пожеж і вибухів важливе місце належить регулярному проведенню на підприємствах і в організаціях адміністративно-суспільного контролю і самоконтролю стану охорони праці і пожежної безпеки. Адміністративно-суспільний контроль дотримання законодавства по охороні праці проводить адміністрація разом із профспілковою організацією по наступній системі.

1. Керівник підприємства і голова профкому 1 раз у півріччя проводять розширену нараду по охороні праці і культурі виробництва з керівниками цехів і профспілковим активом, обговорюючи стан техніки безпеки і захворюваності на підприємстві, хід виконання планів заходів щодо охорони праці й обміну досвідом роботи в цій області; 1 раз у квартал заслуховують звіти начальників цехів про виконання заходів, наказів і розпоряджень технічної інспекції і служб охорони праці; розбирають причини нещасних випадків, що трапились, і розробляють конкретні міри щодо запобігання їх надалі.

2.Керівник підприємства і голова профкому 1 раз на місяць особисто проводять комісійну перевірку стану охорони праці і культури виробництва не менш чим у 2-3 цехах за участю інженерів виробничо-технічного відділу (ПТО), головного механіка і служби охорони праці. Результати перевірок обговорюють на нараді інженерно-технічних працівників і профактиву і розробляють додаткові заходи щодо усунення зазначених недоліків і подальшому поліпшенню умов праці. Не рідше 1 раз в рік проводять суспільні огляди стану охорони праці і культури виробництва у всіх цехах підприємства і щокварталу підводять підсумки виконання зобов'язань бригад, ділянок, цехів, що борють за роботу без травм. Широко популяризують хід виконання прийнятих зобов'язань через печатку, радіо, телебачення й інші засоби масової інформації.

3.Начальники цехів і голови цехових профспілкових комітетів з механіком цеху 1 раз у тиждень ретельно перевіряють стан охорони праці і культури виробництва. У лісопунктах таку перевірку проводить начальник або технічний керівник на двох-трьох ділянках. Виявлені в ході перевірки недоліки усувають або записують у спеціальні журнали (книжку майстра), установлюючи термін і відповідальних за їхнє дотримання, роблять допомогу майстрам у своєчасному усуненні від зазначених у журналах недоліків по охороні праці, проводять обговорення кожного нещасного випадку на робочих зборах з метою доведення його причин до робітників і недопущення подібних випадків у подальшому.

3.Майстер (начальник зміни) разом із суспільним інспектором і черговим по охороні праці за 15—20 хв. до початку зміни перевіряє робочі місця, справність знарядь та інструмента і виявляє відхилення від правил техніки безпеки. Про недоліки, що не можуть бути усунуті відразу, майстер доповідає начальникові цеху, ділянки (зміни).