Пішохідний туризм

Пішохідний туризм — наймасовіший і найдоступніший вид туризму. Проте він не найбільш безпечний, тому потребує вжиття заходів щодо забезпечення безпеки туриста. Цей вид туризму поділяється на плановий і самодіяльний.

Туристичний похід поєднує здоровий відпочинок, пізнання і освоєння нав­колишнього світу, що ставить його в ряд найбільш ефективних методів ком­плексного відпочинку.

Плановий пішохідний туризм, тобто такий, що планується туристичним підприємством, наприклад турбазою, для групи туристів має відповідати всім нормам безпеки життєдіяльності туристів на природі.

Контингент групи

Кількість туристів може бути довільною. Але вирушати в пішохідний похід можуть, звичайно, тільки добре фізично розвинені люди, що не мають медич­них протипоказань до занять активним туризмом. Тому перед організацією по­ходу необхідно проконсультуватися з лікарем, а в інших випадках і з родичами з питання допуску до походів і одержати на кожного клієнта медичну довід­ку — дозвіл займатися пішохідним туризмом. Треба враховувати і ступінь під­готовленості.

Перед походом необхідно повідомити туристам початкові відомості з орга­нізаційних питань підготовки і проведення походу, основні відомості про міс­цевість, яку планується відвідати, елементарні поняття про орієнтування на місцевості, знання основ топографії, гігієни туриста, першої долікарської до­помоги при захворюваннях і травмах.

Підготовка походів включає вивчення і розробку маршруту, розподіл обов'язків, організаційну і господарську підготовку. Маршрути походів мають будуватися так, аби група могла познайомитися з визначними місцями краю. Маршрути повинні знайомити туристів з найбільш характерними за природни­ми умовами куточками області (відвідання заповідника, водного господарства, біостанції, лісництва тощо). В результаті походів туристи набувають знань з охорони природи, пам'ятників історії і культури. Керівник має бути готовий навести цікаві факти, розповісти легенди, пов'язані з місцями, де проходять маршрути.

Обов'язки між учасниками походу слід розподіляти так, щоб кожен був зай­нятий посильною і цікавою для нього справою.

При підготовці до походу обов'язково потрібно навчити туристів основним елементам туристичної техніки і навиків похідного побуту. Тут слід приділити спеціальну увагу відпрацюванню таких елементів похідної техніки, як вста­новлення туристичних наметів у звичайних умовах і на швидкість, розведення багаття в різних умовах, перехід через річку по колоді та убрід, орієнтування по карті, компасу і зіркам, ходьба по заболоченій місцевості, по густому дріб­ноліссю, підйоми і спуски по заліснених схилах, визначення сторін горизонту за місцевими ознаками і за сонцем. За час походу туристи мають добре за­своїти систему організації руху маршрутом похідного бівуачного побуту: пра­вильне укладання рюкзака, приготування їжі, миття посуду, особиста гігієна, заготівка палива тощо.

Програма для більш підготовлених та витривалих туристів може передбача­ти подальше вдосконалення, поглиблення і розширення знань, накопичення досвіду, вдосконалення навичок і умінь, необхідних кожному грамотному і культурному мандрівнику.

Безпека в пішохідному туризмі

Безпека в пішохідному туризмі (поході, експедиції, екскурсії) складається з кількох складових: вплив природного середовища і стихійних лих; вплив люд­ського чинника; вплив суспільства загалом.

Виявляється, що основну частину нещасних випадків у туристичних походах спричиняє саме людський чинник, пов'язаний з незнаннями, невміннями тощо.

Подорожі повинні проводитися відповідно до законодавства України, зако­нодавства країни, по якій проходить маршрут, хартії туризму та інших міжна­родних документів з туризму.

Вимоги безпеки перед проведенням туристичного походу, екскурсії, експе­диції. Питання техніки безпеки життєдіяльності в пішохідному туризмі розгля­даються перед кожним походом. Короткі бесіди з цих питань повинні прово­дитися і під час самих походів, тренувань, практичних занять на конкретному матеріалі правильних і неправильних дій туристів.

Учасник повинен пройти відповідну підготовку, інструктаж з техніки безпе­ки, медичний огляд і надати керівнику довідку про стан свого здоров'я.

Учасник має виходити на маршрут в тій формі і з тим спорядженням, яке і вказане керівником.

При розробці маршруту туристичного походу необхідно передбачити запасні та аварійні варіанти маршруту.

При закупівлі продуктів харчування, медикаментів перевіряти термін їх зберігання.

При зміні складу групи, маршруту керівник повинен повідомити про зміни адміністрації туристичної організації, яка організувала похід, маршрутно-кваліфікаційній комісії, пошуково-рятувальній службі.

При проведенні туристичного походу в районі, де діє пошуково-рятувальна служба (ПРС), керівник групи зобов'язаний повідомити про свій маршрут підрозділу ПРС, після закінчення — зняти групу з контролю.

Обов'язки мандрівника. Мандрівник повинен: |

— знати чинники природного середовища, що впливають на безпеку проходження маршруту (стан снігу, рівень води, прогноз погоди) і стан свого організму;

— добре уявляти небезпеки і труднощі маршруту;

— розраховувати свої можливості в наданні самостійної допомоги собі або потерпілому, не чекаючи прибуття рятувальників;

— знати ознаки перевтоми, переохолодження і обмороження;

— здійснювати контроль за своїм здоров'ям, уміти оцінювати рівень своєї підготовленості і відповідно до нього рівень своїх спортивних амбіцій;

— при нещасному випадку, ознаках захворювання негайно повідомити про це керівнику;

— вживати заходи щодо запобігання і ліквідації аварійної ситуації, надавати першу долікарську медичну допомогу потерпілим;

нести відповідальність за безпеку подорожі і не здійснювати дій, що мо­жуть завдати шкоди іншим і собі;

при підготовці подорожі відвідати маршрутно-кваліфікаційну комісію для отримання консультації щодо району подорожі та оформлення маршрут­них документів;

повідомити про свою (мандрівника або керівника походу або керівницт­ва туристичної фірми) подорож офіційні служби (в Україні — пошуково-ряту­вальні служби МНС) і близьких;

розуміти яку відповідальність несе керівник (гід-провідник) і мати муж­ність відмовитися від подорожі або проходження його окремих небезпечних ділянок, якщо є підозра про неготовність до нього;

ставитися до учасників походу з повагою, взаємною підтримкою, відпо­відальністю тощо;

своєю поведінкою, діями на маршруті сприяти встановленню дружніх відносин з учасниками туристичної групи і місцевими жителями, враховувати їх традиції, звичаї і особливості культури;

не псувати гірські схили і скелі, не вирубувати живі дерева і чагарники, зупинятися на нічліг переважно на вже наявних стоянках і використовувати наявні місця для розведення багаття;

не залишати ні свого сміття, ні того, яке було знайдене (за можливістю

утилізувати);

— не порушувати умови життя тварин і рослин; не руйнувати споруд (загороджувальні огорожі, стінки для зміцнення доріг і стежок, хатини та інші споруди, крюки на маркірованих маршрутах).

До туристичних походів, екскурсій, експедицій допускаються туристи, що мають медичний допуск і пройшли інструктаж з техніки безпеки.

При проведенні туристичних походів, екскурсій, експедицій необхідно вра­ховувати можливу дію на учасників таких небезпечних чинників:

потертості ніг при неправильному підбиранні взуття;

травми і рани при неправильному використанні гострих і ріжучих пред­метів, вогню і кип'ятку;