Концепція соціальної стратифікації та мобільності П.Сорокіна.

Социальная стратификация —- это дифференциация некой данной совокупности людей (населения) на классы в иерархическом ранге. Она находит выражение в существовании высших и низших слоев. Ее основа и сущность — в неравномерном распределении прав и привилегий, ответственности и обязанности, наличии или отсутствии социальных ценностей, власти и влияния среди членов того или иного сообщества. Конкретные формы социальной стратификации разнообразны и многочисленны. Если экономический статус членов некоего общества неодинаков, если среди них имеются как имущие, так и неимущие, то такое общество характеризуется наличием экономического расслоения независимо от того, организовано ли оно на коммунистических или капиталистических принципах, определено ли оно конституционно как " общество равных" или нет. Если в пределах какой-то группы существуют иерархически различные ранги в смысле авторитетов и престижа, званий и почестей, если существуют управляющие и управляемые, тогда независимо от терминов (монархи, бюрократы, хозяева, начальники) это означает, что такая группа политически дифференцирована, что бы она ни провозглашала в своей конституции или декларации. Если члены какого-то общества разделены на различные группы по роду их деятельности, занятиям, а некоторые профессии при этом считаются более престижными в сравнении с другими и если члены той или иной профессиональной группы делятся на руководителей различного ранга и на подчиненных, то такая группа профессионально дифференцирована независимо от того, избираются ли начальники или назначаются, достаются ли им их руководящие должности по наследству или благодаря их личным качествам.

Конкретные ипостаси социальной стратификации многочисленны. Однако все их многообразие может быть сведено к трем основным формам. Экономическая, политическая и профессиональная стратификация. Как правило, все они тесно переплетены. Люди, принадлежащие к высшему слою в каком-то одном отношении, обычно принадлежат к тому же слою и по другим параметрам; и наоборот. … Реальная картина социальной стратификации любого общества очень сложна и путанна. Чтобы облегчить процесс анализа, следует учитывать только основные, самые главные свойства, в целях упрощения опуская детали, не искажающие при этом общей картины. Так делалось в любой науке; так следует поступать и в нашем случае, если учесть всю сложность и малоизученность данной проблемы.

Сорокін описує світ як соц. всесвіт, тобто деякий простір, заповнений соц.зв’язками і відносинами. У соціальному просторі він виділяє економічний, політичний і професійний підпростори. Три підпростори соціального простору можна також назвати системами стратифікації. Згідно до теорії Питирима Сорокіна соціальна стратифікація визначається як диференціація певної сукупності людей (населення) на класи в ієрархічному ранзі. Її основа і сутність – в нерівномірному розподілі прав і привілеїв, відповідальності і обов’язків, наявності чи відсутності соціальних цінностей, влади і впливу серед членів того чи іншого суспільства. Конкретні форми соціальної стратифікації різноманітні і числені. Якщо економічний статус членів деякого суспільства неоднаковий, якщо серед них наявні як багаті, так і бідні, то таке суспільство характеризується наявністю економічного розшарування. Якщо в межах якоїсь групи існують ієрархічно розрізнені ранги в смислі авторитетів і престижу, знань і почестей, якщо існують ті, хто керує і ті, ким керують, то незалежно від термінів це означає, що така група політично диференційована. Конкретні вияви соціальної стратифікації числені, однак уся їх різноманітність може бути зведена до трьох основних форм: економічна, політична і професійна стратифікація. Люди, які належать до вищого пласту в якомусь одному відношенні, практично завжди належать до того ж самого пласту і за іншим параметром; і навпаки. Таке загальне правило, хоча існує немало винятків. Так, наприклад, найбільш багаті не завжди знаходяться у верхівки політичної або професійної піраміди, також і не завжди бідні люди займають найнижчі місця в політичній і професійній ієрархіях. А це означає, що взаємна залежність трьох форм соціальної стратифікації далека від досконалості, бо різні пласти кожної з форм цілком не співпадають один з одним. Точніше кажучи, вони співпадають один з одним, але частково. Цей факт не дозволяє аналізувати три основні форми стратифікації одночасно.

Под социальной мобильностью понимается любой переход индивида или социального объекта (ценности), то есть всего того, что создано или модифицировано человеческой деятельностью, из одной социальной позиции в другую. Существует два основных типа социальной мобильности: горизонтальная и вертикальная. Под горизонтальной социальной мобильностью, или перемещением, подразумевается переход индивида или социального объекта из.одной социальной группы в другую, расположенную на одном и том же уровне. Под вертикальной социальной мобильностью подразумеваются те отношения, которые возникают при перемещении индивида или социального объекта из одного социального пласта в другой. В зависимости от направления перемещения существует два типа вертикальной мобильности: восходящая и нисходящая, то есть социальный подъем и социальный спуск. В соответствии с природой стратификации есть нисходящие и восходящие течения экономической, политической и профессиональной мобильности, не говоря уж о других менее важных типах. Восходящие течения существуют в двух основных формах: проникновение индивида из нижнего пласта в существующий более высокий пласт; или создание такими индивидами новой группы и проникновение всей группы в более высокий пласт на уровень с уже существующими группами этого пласта. Соответственно и нисходящие течения также имеют две формы: первая заключается в падении индивида с более высокой социальной позиции на более низкую, не разрушая при этом исходной группы, к которой он ранее принадлежал; другая форма проявляется в деградации социальной группы в целом, в понижении ее ранга на фоне других групп или в разрушении ее социального единства.

С количественной точки зрения следует разграничить интенсивность и всеобщность вертикальной мобильности. Под интенсивностью понимается вертикальная социальная дистанция или количество слоев — экономических, профессиональных или политических, — проходимых индивидом в его восходящем или нисходящем движении за определенный период времени. Под всеобщностью вертикальной мобильности подразумевается число индивидов, которые изменили свое социальное положение в вертикальном направлении за определенный промежуток времени. Абсолютное число таких индивидов дает абсолютную всеобщность вертикальной мобильности в структуре данного населения страны; пропорция таких индивидов ко всему населению дает относительную всеобщность вертикальной мобильности.

Наконец, соединив интенсивность и относительную всеобщность вертикальной мобильности в определенной социальной сфере (скажем, в экономике), можно получить совокупный показатель вертикальной экономической мобильности данного общества. Сравнивая, таким образом, одно общество с другим или одно и то же общество в разные периоды своего развития, можно обнаружить, в каком из них или в какой период совокупная мобильность выше. То же можно сказать и о совокупном показателе политической и профессиональной вертикальной мобильности.

На основании вышесказанного легко заметить, что социальная стратификация одной и той же высоты, а также одного и того же профиля может иметь разную внутреннюю структуру, вызванную различиями в интенсивности и всеобщности горизонтальной и вертикальной мобильности. Теоретически может существовать стратифицированное общество, в котором вертикальная социальная мобильность равна нулю. Это значит, что внутри такого общества отсутствуют восхождения и нисхождения, не существует никакого перемещения членов этого общества, каждый индивид навсегда прикреплен к тому социальному слою, в котором он рожден. Такой тип стратификации можно определить как абсолютно закрытый, устойчивый, непроницаемый или как неподвижный. Теоретически противоположный тип внутренней структуры стратификации одной и той же высоты, а также одного и того же профиля — тот, в котором вертикальная мобильность чрезвычайно интенсивна и носит всеобщий характер.

Канали вертикальної мобільності він називає каналами вертикальної циркуляції. Такими каналами є армія, церква, школа, сім’я, політичні, економічні і професійні організації. Армія особливо важливе місце відіграє в військ. час. Замість нагород солдати отримують підвищення по службі, а значні втрати призводять до заповнення вакансій людьми більш низького рангу. Церква виконує функцію каналу вертикальної циркуляції лише тоді, коли зростає її соц. значущість. Люди з нижчих шарів суспільства могли зайняти високі позиції у суспільсті, не зважаючи на своє походження. Проте церква може не тільки підняти індивіда, але й значним чином соціально його опустити. Яскравим прикладом є єритики, язичники, вороги церкви. Школа була і лишається одним з головних каналів соц. циркуляції, як в часи, коли освіта була доступною лише для вищих шарів населення, так і зараз, коли без вищої освіти фактично не можна досягти помітного положення серед високих рангів. Політичні організації, починаючи з уряду і закінчуючи політичними партіями також відіграють роль у вертикальній циркуляції. Людина, яка отримує посаду або стає службовцем у впливового правителя, піднімається соціально у суспільстві. Крім того, вона має можливість швидкого просування, якщо її служба опиняється більш цінною. Професійні організації також грають велику роль у вертикальному переміщенні. Такими є наукові, літературні, творчі організації. До них входять вільно, відповідно до своїх здібностей, а не до соц. статусу. Просування всередині таких організацій супроводжується загальним просуванням по соц. сходах. Організації по створенню матеріальних цінностей в теперішньому часі є одним з найпростіших і дієвих способів соц. просування. Якщо людина багата, то він знаходиться нагорі соц. сходів, незалежно від свого походження чи джерела прибутку. Серед інших каналів вертикальної циркуляції П.Сорокін зазначає сім’ю і шлюб, особливо з представниками іншого соц. статусу. Такий шлюб, як правило, призводить одного з партнерів або до соц. просування, або до соц. деградації.