Типи гіпотез у соціологічному дослідженні.

Кінцевою метою будь-якого дослідження є отримання нового знання, вихід за межи вже відомого. Засобом отримання такого знання й водночас своєрідним прогнозом очікуваного результату є гіпотеза.

Гіпотеза – це наукове припущення про структуру соціальних об’єктів, характер і сутність зв’язків між ними, а також про чинники, що зумовлюють ці зв’язки.

Вся логіка дослідження, його процедури спрямовані на доведення або спростування висунутих гіпотез. Істинність гіпотези визначається тим, наскільки підтвердились її наслідки. Якщо вони у переважній більшості підтверджені експериментально, то висунута гіпотеза має право на існування, якщо ні, то гіпотезу необхідно визнати хибною. Але бувають і такі випадки, коли одні наслідки у ході дослідження підтверджуються, а інші – ні. Головною причиною цього може бути спроба застосувати гіпотезу до більш широкої царини дійсності, ніж та, яку вона може реально пояснити. У такому випадку гіпотезу уточнюють і переформульовують. Головна класифікація гіпотез здійснюється з точки зору завдань дослідження, за їх мірою розробленості та обґрунтованості, за змістом припущень про предметну царину дослідження, що міститься у гіпотезах.

Виходячи із завдань дослідження, гіпотези поділяють на головні та неголовні. Головні гіпотези належать до головних завдань, неголовні – до додаткових.

Міра обґрунтованості й розробленості гіпотез дозволяє поділити їх на первинні та вторинні. Первинні – це “робочі” гіпотези, які приймають на першій стадії розробки програми. Дістаючи у ході дослідження певні уточнення та доповнення, вони трансформуються у вторинні.

Дуже важливим є відокремлення гіпотез за змістом припущень про предметну царину проблеми. Від того, яку гіпотезу за цією підставою – описову чи пояснювальну – можна сформулювати, залежить стратегічний план дослідження. В описовій гіпотезі фіксують припущення про властивості, структуру та характер зв’язків між окремими елементами досліджуваного об'єкта.

Пояснювальні гіпотези – це гіпотези, які містять припущення про причиново-наслідкові зв’язки у досліджуваних соціальних процесах та явищах.

Гіпотеза — головний методологічний інструмент, організуючий весь процес дослідження і що підпорядковує його строгій логіці. Логічна конструкція гіпотези є умовно-категоричним висновком " Якщо..., то...". Перша посилка висуває умову, а друга затверджує слідство з даної умови. Якщо дослідження не підтверджує слідство, гіпотеза спростовується, але підтвердження слідства не дає логічних підстав для достовірності гіпотези. Підтвердження робить гіпотезу правдоподібною, вірогідною. Звідси одна з принципових вимог до хорошої гіпотези: чим більше следствий вона містить, тим більше ймовірно її підтвердження.

Початкові посилки соціологічних гіпотез черпаються десь на грані між спостереженнями реальних подій і системою пояснення цих подій в поняттях наявної соціологічної теорії і суміжних наук. Якщо знання, які ми маємо в своєму розпорядженні, не дозволяють пояснити дані спостережень, виникають нові припущення — гіпотези.

Попередній системний аналіз об'єкту є не що інше, як формулювання загальної гіпотези по предмету дослідження. Виходячи з цього не перевіреного систематичними дослідженнями знання, ми черпаємо аргументи для побудови цілої плеяди деталізованих початкових гіпотез, що є не що інше, як можливе пояснення дослідницької проблеми.

Керуючись ними, ми перевіряємо обгрунтованість висунутого пояснення, але не цілком, а як би по частинах.

Важливо, щоб гіпотези були логічно зв'язані в систему доказів висунутого пояснення. У такому разі підтвердження однієї гіпотези дає додаткові підстави для ухвалення пов'язаної з нею посилки. Перевірка наступного наслідку иа загальної посилки припускає нові підтвердження і так далі. Зрозуміло, що спростування першої робочої гіпотези вимагає висунення нових гіпотез.

Отже, початкові гіпотези повинні бути розгорнені в цілий ланцюжок вивідних гіпотез-наслідків (операція дедуктивної обробки гіпотез). У емпіричному дослідженні перевіряються саме гіпотези-наслідки, які сформульовані в менш загальних поняттях, ніж початкові припущення. Інакше гіпотеза не може бути перевірена в емпіричних даних.

Перевірка вивідних гіпотез можлива лише у випадку, якщо всі терміни, в яких вони формулюються, були піддані емпіричній інтерпретації і операционализации. Але тут ми стикаємося з серйозною методологічною складністю. Гіпотеза перевіряється у відповідності з виділеними емпіричними ознаками. Але де гарантія, що ці ознаки обгрунтовані? Емпіричній перевірці на достовірність підлягає, таким чином, не тільки гіпотетична думка, але також і його емпірична інтерпретація.

Гипотеза — предположение о структуре и характере объекта, подлежащего изучению. В социологическом исследовании гипотезы конкретизируют цель исследования, представляют собой основной методологический инструмент, организующий процесс исследования, описывающий его внутреннюю логику.

Процедура разработки гипотез начинается с формулировки частных познавательных задач исследования. Они фиксируются в форме отдельных предложений, отображающих зависимости между отдельными элементами концептуальной схемы. Эти зависимости будут служить основанием для формулировки гипотез.

Закончив процедуру формулировки частных познавательных задач исследования, нужно описать сами гипотезы. Гипотеза определяется как обоснованное научное предположение о непосредственно ненаблюдаемых связях, отношениях, причинах и т.д., приводящих к тем или иным явлениям.

Гипотеза определяется как " научное предположение, выдвигаемое для объяснения фактов, явлений, процессов, которые надо подтвердить или опровергнуть".

В чем же заключается ценность гипотез? Во-первых, гипотеза в той или иной мере аккумулирует опыт науки; во-вторых, в ней могут быть отражены положения социальной реальности; в-третьих, в ней отражаются знания и опыт самого исследователя; в-четвертых, гипотеза в социологическом исследовании служит переходным этапом от теории к разработке инструментария социологического познания.

С точки зрения задач исследования гипотезы классифицируются как основные и дополнительные, что соответствует основным и частным познавательным задачам исследования. По степени разработанности и обоснованности различаются первичные и вторичные гипотезы.

Гипотезы разрабатываются в два этапа: при подготовке программы исследования и после пилотажа (пробного социологического исследования, проведенного на небольшой выборке опрошенных), когда они уточняются, корректируются и дополняются новыми. По содержанию предположений относительно изучаемого объекта различают гипотезы описательные, объяснительные и прогностические.

Описательные гипотезы — предположения о фактическом состоянии (структуре) объекта, его функциях, так как в данном случае анализируется статистическая и эмпирическая информация, относящаяся, прежде всего, к эмпирическим фактам.

Объяснительные гипотезы относятся к уровню аналитических исследований, представляют собой предположения о причинно-следственных связях в изучаемом объекте. На основании объяснительных гипотез делаются попытки раскрыть причины социальных явлений, процессов, тенденций, установленных в результате подтверждения описательных гипотез.

Любое явление или событие, имеющее для социолога исследовательскую значимость, включено в цепь событий, происходящих в тотальной системе, поэтому оно может проявляться как тенденция или закономерность. Отсюда следует необходимость разрабатывать не только объяснительные, но и прогностические гипотезы, отражающие еще один, более высокий, уровень познания социальной реальности. Такие гипотезы позволяют отразить множество явлений, выявить некоторые тенденции или закономерности в развитии микро- и макросистем. В этом случае значение полученных выводов выходит далеко за рамки конкретных целей и задач и представляет ценность для конструирования статистических рядов, отражающих развитие социальных процессов в обществе.

Проверка объективности прогностической гипотезы по вполне понятным временным причинам происходит на более поздних этапах социального развития общества. Поэтому в выводах конкретного исследования она остается лишь гипотезой и часто недооценивается исследователями. В ряде случаев проверка и подтверждение гипотез дает описание того, что давно известно. Если строго подходить к этому моменту, то научное фиксирование (введение в научный аппарат) даже давно известных истин имеет смысл, так как наблюдаемые в социальной жизни, но не осмысленные наукой явления или процессы для ученых практически не существуют.

Для повышения подтверждаемости гипотез руководствуются следующими правилами:

· выдвигать возможно большее число (в том числе, взаимоисключающих) гипотез;

· указывать возможно большее количество эмпирических показателей для их проверки.

Общие требования, которым должна соответствовать гипотеза:

· она не должна содержать понятий, которые не имеют эмпирических индикаторов в рамках данного социологического исследования;

· она должна быть применима ко всему кругу явлений, которые она непосредственно объясняет;

· она должна быть принципиально проверяемой при существующем уровне теоретических знаний и методических возможностей;

· она должна быть простой и не содержать условий и оговорок, затемняющих ее смысл;

· она должна в своей формулировке содержать указание на способ ее проверки.