Усі механізми захисту навколишнього середовища можна поділити на дві групи.

Перша група містить адміністративні механізми захисту навколишнього середовища: заборони; ліцензії; обмеження (ліміти); адміністративні й карні заходи. Друга груп а механізмів навколишнього середовища — цеекономічні ме­ханізми плата за забруднення навколишнього середовища (Франція, Швеція, Но­рвегія, Росія та ін.), до яких належать:

1.плата за користування природними ресурсами (Росія);

2. субсидії, безпроцентні позики і довгострокові позички на природоохо­ронні заходи (Фінляндія, Норвегія, США);

3.податкові пільги і прискорена амортизація очисного устаткування (США);

4.створення екологічних фондів (Росія, США, Німеччина, Франція, Шве­ція, Нідерланди та ін.);

5.екологічне страхування (Росія):

6.ринок екологічних послуг (США).

В теорії екологічного права виділяють також економіко-правовий механізм як систему економіко-правових засобів, які застосовуються в регу­люванні еколого-економічних правовідносин, спрямова­них на досягнення мети і завдань екологічної політики держави.

Основні вимоги запровадження економіко-правового механізму в природокористуванні:

1. Застосування економіч­них важелів при здійсненні будь-якої діяльності, пов'я­заної з використанням природних ресурсів чи спроможної впливати на стан навколишнього при­родного середовища і здо­ров'я людей

2. Встановлення норма­тивів плати і розмірів пла­тежів на основі лімітів ви­користання природних ресурсів, викидів і скидів за­бруднюючих речовин у на­вколишнє природне сере­довище, розміщення відхо­дів та інших шкідливих впливів

3. Визначення джерел фі­нансування системи еколо­гічних заходів

4. Надання пільг фізичним і юридичним особам при запровадженні та здійснен­ні системи екологічних за­ходів

5. Визначення економічної оцінки шкоди, заподіяної по­рушенням екологічного законодавства та її відшкодуван­ня винними особами

Система економічного стимулювання природоохоронної діяльності містить у собі фінансові інструменти, що використовуються з метою зниження антропогенного навантаження на природне середовище: оподатковування, суб­сидування, пільгове кредитування, прискорена амортизація тощо.

Серед економічних важелів і стимулів основне місце займають платежі і податки за забруднення. Вони являють собою непрямі важелі впливу і вира­жаються в установленні плати на викиди чи скиди. Рівень платежу, як правило, відповідає соціально-економічному збитку від забруднення.

Платність природокористування вводиться на основі ціни й економі­чних оцінок природних ресурсів. Плата за природні ресурси може розглядатися як аналог екологічного податку тоді, коли ці платежі акумулюються в бюджеті та розподіляються адміністративними методами.

Екологічний податок є правонаступником збору за забруднення навколишнього природного середовища (ст.240 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ). ПКУ вніс чимало нових елементів як у коло суб’єктів, на яких по­кладається обов’язок щодо сплати відповідного податку, так і в порядок його обрахування і справляння

Платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщують відходи, а також суб’єкти, у яких утворюються радіоактивні відходи та як здійснюють їхнє тимчасове зберігання.

За викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення екологічний податок за споживачів палива нараховують (сплачують і звітують) податкові агенти, якими виступають реалізатори палива (ст.241 Податкового кодексу України).
Не є платниками збору за розміщення відходів особи, котрі мають ліцензію на збирання й заготівлю відходів як вторсировини, здійснюють відповідну діяльність із розміщенням таких відходів на власній території (об»єктах), надають послуги в цій сфері.
З І кварталу 2011 року платники екологічного податку подаватимуть Податкову декларацію екологічного податку, форму якої затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1010.

Строк подання декларації – упродовж 40 календарних днів за останнім календарним днем звітного кварталу.Строк сплати податкових зобов’язань з екологічного податку – 10 календарних днів з останнього дня граничного строку подання декларації (ст. 250 Податкового кодексу України).

Декларацію подають за місцем знаходження забруднюючих джерел (об’єктів). За неподання або подання із затримкою податкової звітності накладається штраф у розмірі 170 грн. за кожний такий випадок. За ті самі дії, вчинені платником, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, накладається штраф у розмірі 1020 грн. за кожне неподання або затримку (п.120.1 ПКУ).

природно-ресурсна рента є фор­мою реалізації економічних відносин щодо привласнення, володіння, розпорядження, використання доходу від експлуатації природних ресур­сів як специфічних засобів виробництва між їх власником (Українським народом — державою та її інститутами) та господарюючими суб’єктами. В результаті рентний дохід розподіляється між власником природного ресурсу чи будь-яким суб’єктом, на праві власності у формі володіння та розпорядження якого перебуває природний ресурс, та користувачем цього ресурсу - суб’єктом господарювання, що відповідно до законо­давства є власником продукції, виробленої у процесі користування природними ресурсами.