Зміст рішення Суду

Уряд заявив, що заявникам не вдалось ініціювати цивільний процес щодо відшкодування збитків за загибель Андроніку та Константіну, і з цієї причини вони не вичерпали всіх вітчизняних засобів захисту права, як це передбачено ст. 26 Конвенції.

Суд вважав, що відповідним та ефективним засобом захисту права у зв’язку зі скаргою заявника згідно зі ст. 2 Конвенції буде порушення кримінального процесу проти тих, хто винен у смерті пана Андроніку та пані Константіну. Однак Генеральний Прокурор відхилив прохання заявників щодо такого процесу. Що стосується можливості порушення цивільної справи, то Суд зауважив, що обставини смерті Лефтеріса Андроніку та Елсі Константіну були предметом детального розслідування кіпрською слідчою комісією під головуванням найстарішого судді держави. Повністю обґрунтовані та детально викладені висновки Комісії, які виправдовували державні органи, хоча й не зобов’язували національні цивільні суди до певних рішень, однак на практиці позбавляли потерпілих будь-якої перспективи успіху їхнього цивільного позову. Тому Суд відхилив цей протест уряду.

Уряд далі стверджував, що звернення до інстанцій у Страсбурзі було зловживанням процесу. Заявники відмовилися від переговорів із представниками влади для досягнення мирного врегулювання, яке би включало призначення компенсації, і скерували свою скаргу до Комісії.

Суд також відхилив цей протест, зауважуючи, що кроки, зроблені заявниками, не можна тлумачити як зловживання процесом. Більше того, умови, запропоновані урядом, не включають визнання відповідальності керівних державних органів за вбивство пари, що є центральним пунктом невдоволення заявників.

Суд звернувся до принципів, які він встановив у попередній справі стосовно використання смертельно небезпечних дій підрозділів безпеки. Враховуючи ці принципи, Суд зауважив, що визначить у даній справі, чи застосована сила була «суворо пропорційною» досягненню цілей, визначених в підпунктах а) і в) ст. 2 Конвенції. Оцінюючи це, треба врахувати не тільки саме застосування сили, але й також планування та контроль за операцією рятування, яку здійснювала влада.

Суд визнав факти, встановлені Комісією як такі, що є точним і достовірним відображенням фактичних обставин справи. З іншого боку, Суд зауважив, що оцінку того, чи свідчили ці факти про порушення ст. 2 Конвенції, він зробить на підставі власного розсуду з огляду на принципи, які стосуються справи, і на весь матеріал до неї.

Розслідування Судом фази переговорів привело його до висновку, що вони проводилися в такий спосіб, який можна вважати раціональним за даних обставин. Представники влади проводили переговори у спосіб, який відповідав домашньому інциденту, і намагалися вирішити цю проблему мирним шляхом до останнього можливого моменту.

Однак Суд зауважив, що ситуація з точки зору поліцейських, присутніх на місці події, ставала все більш і більш небезпечною. З огляду на той факт, що біля півночі було чути, як молода жінка благала зберегти їй життя, та знаючи, що Леітеріс Андроніку був озброєний двоствольною мисливською рушницею, представники влади мали підставу зробити висновок, що MMAD повинен розгорнути свої сили, аби покласти край загостренню ситуації. Суд підкреслив, що це рішення розглядалось як останній засіб. Хоча офіцери MMAD були озброєні автоматами, було ясно, що першочерговим завданням влади було запобігти будь-якому ризику для життя пари. У цьому відношенні Суд звернув особливу увагу на чіткі інструкції, які були дані офіцерам: використовувати тільки пропорційну силу та відкривати вогонь лише тоді, коли життя Елсі Константіну чи коли власне життя буде в небезпеці. Порушення ст. 2 Конвенції не було.

Реферативний переклад з англійської мови та опрацювання рішення здійснено у Львівській лабораторії прав людини і громадянина НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України О. О. Бекетовим, Р. М. Москалем, Н. П. Ничай, М. Ю. Пришляк, Т. І. Пашуком, М. Б. Рісним, А.-М. Я. Хом’як.