Стратегії вирішення конфліктних ситуацій

Існує декілька стратегій вирішення конфліктних ситуацій. Кожна з цих стратегій є найбільш ефективною в певних умовах. Тут важливо правильно оцінити свої можливості, особисті властивості (свої сильні і слабкі сторони, стан і настрій), а також правильно оцінити можливі реакції, стан і особливості всіх учасників конфлікту. Розглянемо їх.

1. Перебудова власної поведінки менеджерів із урахуванням позицій підлеглих.

Така стратегія найбільш ефективна за наступних обставин:

^ коли найголовнішою є проблема не вирішення конфлікту по суті, а збереження або встановлення спокою і стабільності у колективі

^ коли предмет і наслідки конфлікту більш важливі для підлеглих, ніж для менеджера, і потрібно задовольнити їхні вимоги задля поліпшення психологічного клімату співробітництва і взаєморозуміння

^ коли психологічний клімат у колективі не дуже сприятливий і існує можливість виникнення більш складних проблемних ситуацій порівняно з тією, яка розглядається в даний момент, доцільно зміцнити на даному етапі взаємну довіру і бажання прислухатись один до одного

^ коли доречно надати можливість підлеглим діяти на власний розсуд з тим, щоб вони набули вміння і навичок, і винести уроки з власних помилок

^ коли необхідно визнати власні помилки або за якихось причин

важко відстоювати точку зору ^ коли є необхідність формувати особливі умови для того, щоб

думка керівника була сприйнята колективом з особливою

глибиною і розумінням, а також для того, щоб у менеджера була

можливість глибше вивчити конфліктну ситуацію

2. Автократизм, утвердження дії менеджера у розв'язанні конфлікту.

Цю стратегію можна використовувати:

^ коли ситуація потребує швидких і рішучих дій для упередження

непередбачених ситуацій

^ коли вирішення глобальних проблем, пов'язаних з поліпшенням

ефективності діяльності, коли менеджер цілком впевнений у своїй

правоті і прогнозує наслідки своїх дій

^ якщо за складом характеру співробітники віддають перевагу

авторитетному стилю керівництва. Наприклад, якщо вони

нерішучі, безініціативні, безвідповідальні тощо

Іноді, якщо менеджер впевнений в доречності своїх дій і добре прогнозує ситуацію, він може застосовувати цю стратегію поведінки. Але тут треба діяти обережно і тактовно, не підвищуючи голосу, твердо наполягати на своїх переконаннях.

Ігнорування або відкладення вирішення конфлікту

Ця стратегія доцільна за таких обставин:

^ якщо причина непорозуміння незначна, тривіальна і не має

значення порівняно з більш важливими завданнями;

^коли необхідно знайти відносини між працівниками і створення

умов для об'єктивної оцінки ситуації;

^ якщо предмет конфлікту не має відношення до справи, відволікає;

від загальних завдань і при цьому є симптомом інших, більш складних проблем

коли склалася ситуація, за якої підлеглим краще самим врегулювати конфлікт

^ коли замість негативного прийняття рішення необхідне більш серйозне вивчення ситуації на здобуття додаткової інформації про наявний конфлікт;

Коли у менеджера виникає сумнів щодо необхідності розглядання проблеми в даний момент у зв'язку з можливістю загострення несприятливої обстановки в колективі (розлад, відчуженість, непримиренність між співробітниками)

Наприклад, якщо на нараді вирішується якесь складне виробниче питання і раптом між двома колегами виникає непорозуміння, суперечка, тоді їм треба порадити вирішувати свої проблеми після наради.

4. Стратегія компромісу

Найчастіше для вирішення конфліктних ситуацій, особливо тих, які затягнулися, застосовується " стратегія компромісу".

Стратегія компромісу застосовується, коли:

аргументи " за" і '*проти" позицій опонентів рівною мірою переконливі (або непереконливі)

необхідно терміново вирішити проблему при дефіциті часу

виникає потреба необхідності тимчасово врегулювати складну проблему

якщо співробітництво неможливе, а вольове приведення в життя своєї точки зору не приведе до бажаного результату.

Міністерство освіти і науки України

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ

Навчально – науковий інститут заочного та дистанційного навчання

Контрольна самостійна робота

з дисципліни: «Самоменеджмент»

Студентки V курсу групи МНЗУ – 51

напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент»

Карпенко Анастасії Василівни

Науковий керівник:

Виноградова О. В.

КИЇВ 2016