Виникнення українського козацтва

Першою згадкою про козацтво є розповідь польського хроніста М. Бельського. Описуючи похід польського короля Яна-Альбрехта в 1489 р. проти татар у Східне Поділля, він засвідчив, що успішне просування війська південними степами, аж до Саврані, відбулося завдяки місцевим козакам, які добре знали Побужжя. Відомо також, що того ж року козаки напали на Таванську переправу в пониззі Дніпра.

Протягом другої половини XVI ст. — першої половини XVII ст. спостерігається явище покозачення — спроба мирним шляхом звільнитися від панщини й отримати право вільно працювати на власній землі. Термін «козак» у цей час переважно означав вільну озброєну людину, козацтво — міжстановим прошарком. Виникнення Запорізької Січі Постійна загроза татарських нападів змушувала українське козацтво будувати укріплення з дерев — засіки. Від цього і походить слово «січ» (згромадження січеного дерева), що означало фортецю. Першою відомою Запорізькою Січчю традиційно вважається фортеця, споруджена 1556 р. на острові Мала Хортиця князем Дмитром Вишневецьким (відомий у фольклорі як Байда).. Відомо 8 січей (крім Хортицької, Тома-ківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька, Кам’янська, Олешківська, Нова). Військово-політична організація козацтва. Уся повнота влади в козацькій державі належала Січовій, або Військовій, раді, на якій обирали козацький уряд — Кіш. Керівництво Січі називалося козацькою військовою старшиною. Її очолював кошовий отаман, або гетьман, його помічниками були військовий обозний, військовий осавул, військовий писар, військовий суддя та інші. Українське козацтво мало свої символи-відзнаки, або клейноди. До них належали корогва (прапор), булава, бунчук, печатка з гербом тощо.

Терміни (вміти пояснити своїми словами)

Товарне виробництво— виробництво, підпорядковане якнайбільшому продажу товарів на ринку

Магнати (від латин, magnatus — багата, знатна людина) — великі землевласники, представники родової й багатої знаті.

Копний суд (від копа — сільська громада) вели обрані громадою судці — «копні мужі». Копний суд здійснював розслідування злочинів і визначав покарання. Поступово він був замінений вотчинним (панським) судом.

Слобода — поселення, що на певний час звільнялося від податків.

Козак — вільна людина.

Козакування — воєнні походи військово-службового люду, селян і міщан прикордонної смуги на татарські кочовиська, улуси й фортеці у відповідь на татарські напади.

Берестейська унія — союз православної церкви з католицькою під зверхністю Папи Римського, укладений на Берестейському соборі 1596, внаслідок якого утворилася УГКЦ.

Згідно з умовами Б. у. укр. церква зберігала сх. обряд, церковнослов’янську літургійну мову, вживання старого (юліанського) календаря. нижче духовенство і надалі зберігало право одружуватися. Одночасно визнавалася зверхність Папи Римського як першоїєрарха і прийняті догми католицької церкви. Православне духовенство, що визнало унію, було урівняне в правах з католицьким, звільнялося від сплати податків.

Військовий осавул — виборна службова особа, яка обіймала одну з найважливіших військ.-адмін. посад на Січі XVI-XVІІІ ст. У мирний час стежив за дотриманням порядку на Запорізькій Січі, а у воєнний час — у таборі. В. о. відав заготівлею провіанту на випадок війни,

поділені на Берестейське (у складі Литви), Брацлавське, Волинське і Київське воєводства (раніше були створені Белзьке, Підляське, Подільське і Руське воєводства). Укладення Л. у. привело до значного посилення соціального, нац. і реліг. гніту в Україні й викликало піднесення укр. нац.-визв. руху.

Військовий писар — виборна службова особа, що відала всією канцелярією на Січі XVI-XVIII ст. Відав дипломатичним листуванням, вів рахунки прибутків і витрат, мав значний вплив на внутр. і зовн. політику Війська Запорізького. Знаком посади писаря була довга чорнильнпця-каламар, а також гусине перо, застромлене за праве вухо

Кіш центр, орган управління на Запорізькій Січі;

Клейноди (від нім. «коштовність») — дорогоцінні військ. знаки, регалії чи атрибути укр. козацтва, що використовувалися у XVI-XIX ст. Уперше були надані Запорізькому Військові польським королем Стефаном Ба-торієм 1576. Серед них були хоругва, булава, бунчук і печатка з гербом, на якому зображено козака з самопалом. Згодом до к. зараховували також перначі, литаври, палиці тощо. Найвищою ознакою влади була булава, яку носили гетьмани та кошові отамани. Після ліквідації козацтва к. були перевезені у Петербург і Москву, де зберігаються і досі, оскільки конкретних домовленостей про повернення їх в Україну не було досягнуто.

Козацька рада — орган козацького самоуправління, що існував на Запорізькій Січі, у реєстровому козацькому війську та в Гетьманщині у ХVІ-ХVІІІ ст. Була найвищим законодавчим, адмін. і судовим органом Запорізької Січі. Збиралася у визначені дні, у XVIII ст. — 1 січня, другий або третій день Великодня і І жовтня. Крім того, у будь-який день на вимогу козацького т-ва.

Кошовий отаман — виборна службова особа на Запорізькій Січі (ХVІ-ХVІІІ ст.), яка зосереджувала у своїх руках найвищу військ., адмін. та судову владу.До середини XVII ст. кошовий часто називася гетьманом. Під час воєнних походів влада отамана була фактично необмеженою, але в мирний час найважливіші питання він виносив на розгляд ради старшин і військ, ради. К. о. мав чітко визначені обов’язки. Зовн. ознакою влади була булава. Обирався на козацькій раді терміном на один рік.

Литовські статути — кодекси середньовічного права Вел. князівства Литовського, що діяли на захоплених ним укр. землях у XVI — першій половині XIX ст. Було видано три статути: 1529 («Старий»), 1566 («Волинський») і 1588 («Новий»). Норми Л. с. спрямовані на захист приватної власності закріплювали станові привілеї землевласників, визначали правові підстави феод, експлуатації селянства. Найрозробленішим був останній статут, у якому значною мірою зберігались осн. засади давньоруського права

Люблінська унія — угода від 28.06.1569 про об’єднання Польщі та Вел. князівства Литовського в єдину федеративну державу — Річ Посполиту. Укладена на спільному польсько-литовському сеймі. Тиск шляхти, невдачі Литви у Лівонській війні та прагнення отримати військ, допомогу з боку Польщі примусили литовських магнатів піти на підписання Л, у., яку 1.07.1569 затвердили окремо депутати польського і литовського сеймів. Унія завершила процес об’єднання двох держав, що розпочався укладенням Кревської унії. На чолі об’єднаної держави стояв монарх, що титулувався королем Польським і Вел. князем Литовським. Його мали обирати на спільному польсько-литовському сеймі. Запроваджувалася єдина грошова одиниця. Вел. князівство Литовське мало окремі закони, військо, суд, уряд і адміністрацію. Укр. землі увійшли до складу Польщі й були поділені на шість воєводств.

Хронологічний довідник:

1552-1556 (1555) рр. — заснування Д. Вишневецьким на о. Мала Хортиця першої Запорізької Січі (зруйнована татарами восени 1557 р.).

1569 р., 1 липня — Люблінська унія. Об’єднання Польського королівства та Великого князівства Литовського в Річ Посполиту

Персоналії:

Вишневецький Дмитро (р. н. невідомий, Вишнівець, тепер Збаразького р-ну Тернопільської обл. — 1563, Стамбул) — військ, діяч, князь. Власник великих земельних маєтків у Кременецькому (Кременецькому) пов. В. був старостою Черкаського і Канівського пов. (1550-1553). Бл. 1556 (за ін. даними 1552, 1554-1555) збудував на о. Мала Хортиця замок, який став прообразом Запорізької Січі й згуртував на б-бу проти татар кількасот козаків. В. здобув турецьку фортецю Іслам-Кермен 1557, здійснив 1559 вдалий похід на Крим. 1563 він втрутився у б-бу за молдавський престол, потрапив у полон, був виданий туркам і страчений ними. В. —герой укр. нар. думи про Байду.