Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Методичні рекомендації до семінарського заняття. У першому питанні слід звернути увагу на такі поняття, «якими є українці?», «яким є український характер?»






 

У першому питанні слід звернути увагу на такі поняття, «якими є українці?», «яким є український характер?», а також «які особливості впливу українського характеру на хід історії?» і «в чому полягає основна причина відмінності українського та європейського способу життя?». Загалом, «характер» етносоціальної спільноти це своєрідний духовний феномен, який відображає особливості прояву духу народності в способі життя її суб’єктів. Дух народності формує спільні характерні риси суб’єктів етнічного, єднає і утримує «народ» як цілісну духовну спільноту, забезпечуючи збереження й розвиток її «духовного укладу»: мови, релігії, мистецтва, історичної пам’яті, звичаїв й світоглядних переконань.

Український історик ХІХ ст. М. Костомаров вважає, що в українській душі глибинні психічні процеси сформували інтровертність характеру суб’єктів української етносоціальної спільноти, які занурювалися у внутрішні переживання. Поняття «заховане» життя, мета якого – перечекати, і яке можна назвати «vita minima», висвітлює життя «інтровертне», сконцентроване на розбудові внутрішніх переживань, які супроводжуються недовірою та замкненістю вдачі, настороженим ставленням до оточення («моя хата скраю, нічого не знаю», «тихше води, нижче трави» та ін.). З цього приводу П. Куліш у праці «Повість про Український народ…» зауважує, що «наша національна риса – не шанувати приятельських зв’язків і без будь-якого приводу полишати все, що перебуває за межею нашого хутірського видноколу, аби поринути у свої найближчі інтереси. Про світ нам і гадки нема: ми досі зберігаємо характер давніх печерських пустельників. Що поробиш? Така природа українця. Він так і моститься поставити свою хату «скраю», на відлюдді, а потім сумує на самоті». Дух народності українців як інтровертів за характерними рисами, вплинув на пасивність суб’єктів у суспільному житті. Натомість, дух народності росіян, наприклад, спрямовувався назовні, на світ об’єктів, через властиву суб’єктам екстравертивність, активність в політичному контексті власного буття. Суб’єкти української етносоціальної спільноти постають такими: схильними до мрійництва і фантазії, віруючими, довірливими, доброзичливими, не схильними до насильства, працьовитими, індивідуалістами і в сімейному і в суспільному житті. В контексті такого протиставлення вияви духу народності росіян і українців відображають екстравертність та інтровертність характеру суб’єктів даних спільнот. Можна протиставити та проаналізувати такі поняття: перевагу «поезії» (в українців) – «прозі» (в росіян), «естетику» – «практичності», «красу» – «ужиточності», «ідеалізм» – «матеріалізму», «м’якість» – «твердості», «ніжну мрію» – «творчій тузі». Усі ці протиставлення необхідно розкрити як особливості вияву самобутності духу народності.

Приступаючи до вивчення другого питання, слід проаналізувати історичні джерела формування ментальності тих чи інших європейських народів, які проживають на території держав ЄС. Досить цікаво було би звернутися до аналізу особливостей характеру французів, німців, великобританців, швейцарців, бельгійців, італійців, поляків, та інших. Необхідно розкрити удругому питанні такі аспекти, як: характер європейців, спосіб життя європейців, ціннісне відношення європейців до власної культури, традицій, звичаїв, обрядів, сім’ї, держави, символіки, релігії. Особливе значення займає вплив релігії на усталення способу життя як українців, так і європейців. Про даний аспект також необхідно пам’ятати, оскільки характер українців формувався саме під впливом Православ’я та зазнав, в ході історії, трансформацій, обумовлених греко-католицькими та римо-католицькими впливами. Адже, починаючи ще з часів давньоруського князя Ярослава Мудрого, протягом всієї історії України, тривали впливи європейської культури та релігій на українські землі. Можна згадати й інших визначних українських діячів, які підтримували активні зв’язки з Європою, тим самим, залучаючи європейські цінності до світосприйняття українців, які захоплювалися, повторювали, переймали іноземні риси культурного життя, забуваючи про цінність власної духовної культури. Така тенденція продовжується й сьогодні, в умовах сучасного розвитку України, коли більшість громадян нашої держави не лише не знають та не бажають дізнаватися про рідну культуру та духовність, але й з радістю переймають західноєвропейські цінності, норми моралі, етикету, виховання та освіти. Тому, основне завдання на сьогодні полягає у збереженні власної самобутньої духовності та культури, в умовах інтеграції України до ЄС. Необхідно вивчати та пізнавати європейську духовність та культуру, проте не забувати про власні духовні витоки, про власну самобутність та неповторність, бо лише за умов збереження власного «духу народності» - можливо повноцінно інтегруватися, як самостійна, повноправна, суверенна та демократична держава у Європейський Союз.

Розглядаючи зміст третього питання слід визначити, що міграційна проблема – є однією з найбільш глобальних проблем у бутті українського етносу. В умовах розвитку глобальної економіки, політичних змін, поглиблення нерівності країн за рівнем добробуту, воїн, екологічних катастроф та інших явищ міжнародна міграція постала як комплексна глобальна проблема, що торкається інтересів усіх країн світу, незалежно від того чи це є країни походження, транзиту або місця призначення міграційних потоків. На глобальному рівні міжнародна міграція все більше сприймається як невід’ємна частина процесу глобального розвитку. Знаходження України в центрі Європи, на перехресті шляхів між Сходом та Заходом, Півднем і Північчю. євразійським та африканським континентами, поглиблення її участі в міжнародному розподілі праці дають підстави вважати, що міграційні процеси в Україні — не тимчасове явище. Слід звернути увагу на те, що в Україні, починаючи з 1990 р., було опубліковано значну кількість праць, присвячених міграційній проблематиці, причому було розставлено нові акценти, які безпосередньо відображали соціальні та політичні зміни після розпаду СРСР. Заслуговують уваги праці таких учених, як О.Бабенко, В.Банних, В.Буткевич, В.Денисов, А.Довгерт, В.Євінтов, О.Кузьменко. О.Малиновська, В.Новік, В.Олефір, О.Овсюк, Н.Плахотнюк, О.Піскун, І.Прибиткова, Ю.Римаренко, Ю.Тодика, В.Трощинський, Ю.Шемшученко, М.Шульга, Р.Чілачава, С.Чехович та інших. Участь українців у глобальних міграційних процесах значна. Понад 30% всіх українців живуть за межами України, є громадянами інших держав та глибоко інтегровані в їх суспільство. Серед країн пострадянського простору Україна продукує більш за все трудових мігрантів. Цей показник викликає занепокоєння, особливо на тлі низької народжуваності та високої смертності. Вплив міграційних компонентів на буття українського етносу початку ХХІ століття є надзвичайно вагомим. Нині важливо враховувати те, що і в найближчій перспективі він значно посилиться (що обумовлено соціально-економічним, політичним, демографічним, екологічним та духовно-культурним факторами). Розкриття сутності та особливостей сучасних міграційних процесів, що впливали в минулому та продовжують впливати сьогодні на буття українського етносу, допоможе сформувати власну міграційну політику щодо збереження цілісності та самобутності української держави.

Щодо самого поняття міграції, то звернемося до поглядів сучасного вченого О.Ровенчака, який пропонує таке визначення: міграція - це перетин адміністративного кордону, добровільний чи примусовий просторовий рух осіб чи груп осіб від місця (країни) виїзду до місця (країни) в'їзду за наявності або без неї законних підстав на певний період часу або назавжди, що може вести за собою зміну постійного місця проживання; цей рух включає в себе еміграцію та імміграцію. Звідси мігрант – особа, яка здійснює міграцію. Міграція - це процес переміщення людей всередині країни (внутрішня) та за її межами (зовнішня), який носить добровільний або примусовий характер на певний період часу, що спричиняє зміну місця проживання.

«Міграційна сфера людського буття», «міграційні переміщення», «міграційні процеси», «міграційний простір», «еміграція», «імміграція», «депортація» — ці поняття дедалі більше входять до наукового обігу та практичного вжитку, відображаючи складні та болісні процеси трансферу населення, на жаль, забарвленого темними кольорами трагедій людських доль, несправедливості та брутальності. Саме тому міграційні процеси перебувають в епіцентрі уваги світового та європейського співтовариств, національних урядів демократичних країн.

Географія виїздумігрантів з України різноманітна і останнім часом постійно розширюється. Серед країн призначення з'явилися досить віддалені держави різних континентів: США, Китай, Арабські Емірати. В той же час основний потік емігрантів стабільно направлений в бік Польщі й Росії. Це стосується як торгових, так і трудових поїздок. Мігранти, які від'їжджають насамперед з професійною метою, прямують переважно в розвинуті країни Заходу, такі як США, Німеччина. Цілком зрозуміло, що основною причиною всіх видів міграційних поїздок громадян України є, перш за все, бажання покращити або зберегти на попередньому рівні своє матеріальне становище. При цьому необхідно зауважити, що з часом ця причина стає першочерговою. Виявлено, що досить високий рівень доходу в сім'ях мігрантів обумовлений перш за все за рахунок заробітків у результаті міграції. Якщо зважати на те, що подушовий середній карбованцевий дохід у сім'ях мігрантів в цілому не відрізняється від середньостатистичного, отримуваний ними валютний дохід, обсяги якого принаймні вшестеро перевищують доходи в карбованцях (гривнях), значно підвищує рівень життя сімей. Певний вплив на розвиток міграції справляє також і зростаюче безробіття, або, точніше кажучи, неможливість знайти роботу, яка забезпечувала б достатній заробіток. Найбільшою мірою цей мотив простежується в регіонах, де проблема зайнятості населення стоїть досить гостро. У Києві, окрім спільних для всіх регіонів економічних причин, вагомими виявилися причини професійного характеру. Зазначимо, що певною мірою поїздки українців за кордон сприяють розвитку нових економічних відносин і форм господарювання в країні. Окремі мігранти, що досягли найбільшого матеріального успіху, змогли створити накопичення, достатні для початку підприємницької діяльності. Однак значення міжнародної міграції в цьому контексті порівняно невелике. У зв'язку з сучасними соціально-економічними реаліями в Україні доходи від міграції використовуються переважно не для розгортання самостійної комерційної або виробничої діяльності, а йдуть на споживання. Більш повному підприємницькому використанню накопичень мігрантів перешкоджає в цілому несприятливий для розвитку малого бізнесу законодавчий і податковий клімат в Україні. Необхідно підкреслити, що окрім найбільш поширеного нині типу міграційнихпоїздок українських громадян, а саме короткотермінової міжнародної мобільності з метою торгівлі, на сучасному етапі розвитку українського етносу поширені й інші типи міграції, значення яких для соціально-економічного розвитку також досить значне. Це перш за все трудова міграція, довготривала міграція, еміграція для постійного проживання за кордоном як етнічного, так іекономічного характеру.

Тому, саме висвітлюючи третє питання необхідно запропонувати власний механізм вирішення проблеми еміграції корінних українців, питання витоку інтелектуальних ресурсів з сучасної України.

Питання для обговорення

1. Проаналізуйте значення та роль Православ’я у формуванні характеру українців.

2. Визначте особливості буття українського етносу, його характеру та способу життя.

3. Висвітліть відмінності у ціннісному відношенні українців до основних компонентів власного буття.

4. Європейські цінності та відношення до них українців.

5. Проаналізуйте особливості характеру французів та німців.

6. Висвітліть своєрідність способу життя у Великобританії.

7. Франція та Італія: провідні тенденції моди та її вплив на світогляд українців.

8. Міграційна проблема у бутті українського етносу.

9. Українська духовність та духовність сучасних українців.

10. Роль держави у збереженні духовно-культурної самобутності: Україна та Європа.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал