Реферати. 1. Сучасний стан та перспективи інституційних змін в Україні.

1. Сучасний стан та перспективи інституційних змін в Україні.

2. Макроекономічні проблеми реформування економіки.

3. Макроекономічна політика прискореного розвитку української економіки.

Тема 8: «Фіскальна та грошово-кредитна політика держави»

План

1. Державний бюджет та його структура. Дефіцит та профіцит державного бюджету.

2. Державний борг та його наслідки.

3. Фіскальна політика.

4. Грошово-кредитна політика.

1. Державний бюджет та його структура. Дефіцит та профіцит державного бюджету.

Державний бюджет як економічна категорія відображає оеальні економічні відносини між державою та іншими економічними суб’єктами з приводу акумуляції та використання централізованого фонду грошових ресурсів країни, призначених для виконання функції держави шляхом розподілу та перерозподілу ВВП.

Державний бюджет – це фінансовий план держави, баланс його доходів і витрат за джерелами і основними напрямками використання коштів.

Розріняють:

1) фактичний, який відображає надходження, витрати і дефіцит за певний період;

2) структурний – відображає зміну доходів і витрат держави в результаті структурної перебудови;

3) циклічний – враховує доходи і витрати в залежності від того, на якій фазі економіка (різниця між фактичним і структурним);

4) бюджет повної зайнятості – показує, якими були б доходи і витрати уряду при повній зайнятості;

5) консолідований бюджет – бюджет держави і регіонів;

6) щорічно балансований бюджет. Він виключає фіскальну політику і є не анти циклічним, а про циклічним зростання податків і зниження державних витрат (М = 1);

7) бюджет, балансований на циклічній основі – уряд впроваджує анти циклічну політику зниження податків і зростання державних витрат;

8) Функціональний бюджет – зусилля держави націлені на забезпечення повної зайнятості, зниження інфляції.

До основних джерел доходів належать:

1. податки;

2. доходи від державних підприємств;

3. платежі за ресурси, які згідно чинному законодавству належать державі;

4. соціальні і без носові трансферти.

П одатки – це фінансові відносини між державою та платником податків з метою створення загальнодержавного фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій у порядку та на умовах, визначених законодавством. Об’єктом оподаткування може бути дохід і майно. За формою вилучення податки бувають прямі (вилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів), непрямі (вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача).

Податкова ставка – це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

Зв'язок між податковими ставками і обігом податкових надходжень показує крива Лаффера.

Державні витрати основного капіталу економічна категорія – це грошові відносини щодо розподілу і використання централізованих та децентралізованих грошових фондів держвами з метою фінансування загальнодержавних програм соціально-економічного розвитку.

За терміном використання:

1) поточні витрати – це витрати бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій, органів державного управління, а також на фінансування соціальних заходів щодо соціального захисту населення.

2) капітальні витрати – це витрати бюджету на фінансування чистих інвестицій та інноваційної діяльності держави.

За напрямками використання:

1) витрати на споживання в державному секторі;

2) державні інвестиції;

3) трансферти в приватному секторі;

4) процент за державними боргами.

Через маніпулювання державними витратами можна впливати на:

- сукупний попит;

- рівень ціни;

- рівень зайнятості;

- обсяг національного виробництва і доходу.

Якщо витрати більше доходів, то бюджет є дефіцитним, а коли доходи більше витрат, то бюджет є профіцитним.

Причини дефіциту:

- падіння доходів в умовах кризового стану економіки;

- зниження приросту національного доходу;

- зростання бюджетних витрат;

- непослідовна фінансово-економічна політика;

- зростання витрат щодо обслуговування державного боргу.

Заходи щодо обмеження бюджетного дефіциту:

- перехід від фінансування до кредитування;

- ліквідація дотацій збитковим підприємствам;

- скорочення витрат на управління державою;

- реформування системи оподаткування;

- збільшення ролі місцевих бюджетів;

- конверсія.

За формою прояву бюджетний дефіцит буває:

- відкритий – це офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік;

- прихолваний – виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення до складу доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

За напрямком дефіцитного фінансування:

- активний бюджетний дефіцит – характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що зростає ВВП;

- пасивний бюджетний дефіцит – характеризується спрямуванням на покриття поточних витрат.

Дефіцит бюджету є безпечним для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3% ВНП.

В умовах інфляції платник податків свідомо відстрочує сплату податків, щоб з часом розрахуватись з державою знеціненими грошима. Це називається ефект Олівера-Тамзі.

Американські підручники з макроекономіки описують закон ГРХ – Гремма-Радмена-Холлінга (у ІІ пол. 80-х рр. необхідність збалансованості державного бюджету та надзвичайний контроль за його дефіцитом).

2. Державний борг та його наслідки.

Державний борг – це борг держави Тим чи іншим економічним, юридичним субєктам або країнам, які наддали в позику грошові кошти, матеріальні цінності, господарські об’єкти.

Можна сказати, що державний борг – це нагромаджена урядом сума запозичень для фінансування дефіцитів державних бюджетів.

Між державним бюджетом і державним боргом існує двобічний звязок:

- дефіцит формує борг;

- наявність боргу зумовлює зростання дефіциту.

Борг буває:

І. Залежно від суб’єктів кредитних відносин:

- внутрішній – перед юридичними і фізичними особами власної країни;

- зовнішній – перед іноземними країнами в особі міжнародних фінансових організацій, урядів іноземних країн та іноземних приватних осіь та організацій.

ІІ. Залежно від структури боргових забовязень:

- монетизований борг, який складається з боргів, опосередкованих кредитними стосунками держави з банками;

- немонетизований, який включає:

1) заборгованість держави з державних замовлень, надання послуг державним установам;

2) заборгованість з виплат заробітної плати бюджетному сектору;

3) заборгованість з виплат соціальних трансфертів (пенсій, стипендій, допомог тощо).

Обслуговування державного боргу – це погашення основної суми боргу і процента по неї.

Управління державним боргом включає:

- вивчення кон’юнктури ринку позичкового капіталу;

- випуск та розміщення нових боргових забовязень (рефінансування);

- погашення своїх боргових забовязень;

- виплату позичкового процента;

- зміну процентної ставки;

- реструктуризація;

- консолідація – проводження терміну боргу. На умови погашення боргу впливає такий чинник як зміна курсу національної валюти до доларів США за забовязенням зовнішнього боргу в доларовому еквіваленті.

3. Фіскальна політика.

Фіскальна політика – сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат, спрямованих на забезпечення повної зайнятості, рівно важності платіжного балансу та економічного зростання за умов виробництва не інфляційного ВВП. До фіскальної політики належать тільки такі маніпуляції державним бюджетом, які не змінюються кількістю грошей в обігу.

Фіскальну політику ще називають бюджетно-податковою, вона є головною складовою фінансової політики та важливою ланкою економічної політики (лат. «fiscus» - державна казна).

Велику значність фіскальній політиці надали кейнсіанці. В США її здійснюють два органи: Рада економічних консультантів і суспільний економічний комітет. У 1978 р. вийшов закон Хемфрі-Хоукінса щодо уряду, який забовязаний розробляти на 5 років програму стабілізації економіки (безробіття = 4%, інфляція = 0%).

Головними інструментами фіскальної політики є: податки, державні закупівлі, трансферти. Після ІІ Світової війни фіскальна політика спиралася на використання державного бюджету і була основним засобом регулювання економіки в розвинених країнах. Це обумовлювалося ще й прискореним розвитком суспільно державного сектору економіки. Кейнсіанці надали рекомендації, в основу яких покладено принцип дискреції – переважання вольового обізнаного управління економікою і зведення до мінімальних стихійних форм прояву економічних процесів, явищ. Тому політика обізнаного маніпулювання податками і державними витратами, що проводилися урядом, отримало назву дискреційна фіскальна політика.

Вона буває стимулююча і стримуюча. Стимулююча фіскальна політика включає зростання державних витрат, зниження податків, їх сполучення. При збалансованому бюджеті в період спаду чи депресії необхідним є бюджетний дефіцит. Стримуююча фіскальна політика: зниження державних витрат, зростання податків, їх сполучення. Якщо в економіці вже є інфляція, то повинна орієнтуватися на позитивне сальдо бюджета.

Адвалорний податок – фіксована процентна ставка до загальної вартості товару (імпортні пошліни).

Паушальний податок – ліцензійна винагорода, визначена і твердо фіксована в угоді сума.

При дискреційній фіскальній політиці робиться припущення, що ЧНП = НД + ОД, державні витрати розглядаються як пряме втручання держави. А податки як непряме. Причому зниження державних витрат приводить до кратного зниження ЧНП.

S, M, T – вилучення

= точка рівноваги

I_n, X_n, G – ін’єкції

Недискреційна фіскальна політика базується на дії вмонтованих стабілізаторів, які забезпечують природнє пристосування економіки до фаз ділової кон’юнктури.

Автоматичні механізми – це такі механізми в економіці, дія яких зменшує реакцію ВВП на зміну сукупного попиту.

До автоматичних стабілізаторів належать:

1) автоматична зміна податкових надходжень при прогресивній системі оподаткування. Тобто держава регулює не розмір податків, а величину податкових ставок. При зростання національного доходу вони зростають, а при зниженні – зменшуються.

2) допомога на випадок безробіття, соціальна допомога та інші соціальні трансферти. Вони є частиною державних витрат і виконують стабілізуючу роль. Наприклад, дитячі пособі і виплати на існування не залежать від коливань національного доходу, але змінюються в залежності від коливань ділової активності: при зростанні вони зменшуються, а при зменшенні вони зростають. У результаті зменшується амплітуда коливань ділового циклу.

3) тільки фермерам.

4) заощадження (вони працюють). Іноді виникає ефект витіснення – скорочення приватних інвестицій внаслідок недостатнього державного фінансування (зростають податки, внаслідок знижуються інвестиції).

Основна завдання фіскальної політики полягають у перерозполіді національного доходу з метою:

- впливу на стан господарської кон’юнктури;

- нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм;

- підтримка належного рівня зайнятості;

- стимулювання економічного зростання.

Поняття та категорії

Державний бюджет. Доходи держави. Видатки держави. Оподаткування. Функції оподаткування. Податки. Види податків. Дефіцит державного бюджету. Профіцит державного бюджету. Державний борг. Внутрішній державний борг. Зовнішній державний борг. Фіскальна політика. Дискреційна фіскальна політика. Недискреційна фіскальна політика. Мультиплікатор державних видатків. Податковий мультиплікатор. Грошово-кредитна політика. Інструменти грошово-кредитної політики. Операції на відкритому ринку. Зміна норми обов’язкових резервів. Зміна облікової ставки. Політика “дешевих” грошей. Політика “дорогих” грошей.

Запитання для самоконтролю

1. Яка структура державного бюджету?

2. Які функції мають виконувати податки?

3. Чим відрізняються прямі податки від непрямих?

4. У чому сутність державного боргу та які причини його виникнення?

5. Що означає бюджетний дефіцит і які причини його виникнення?

6. У чому полягає соціально-економічний зміст фіскальної політики?

7. Назвіть основні функції фіскальної політики.

8. У чому сутність дискреційної фіскальної політики?

9. Що означає недискреційна фіскальна політика?

10. Які цілі і зміст кредитно-грошової політики?

11. Якіінструменти грошово-кредитної політики Вам відомі?

12. У чому полягає політика “дешевих” і “дорогих” грошей?

13. У чому полягають розбіжності між кейнсіанською і монетаристською теоріями?

ТЕСТИ

1. Державний бюджет це:

а) фінансовий план держави, що зіставляє доходи та видатки;

б) перелік доходів держави;

в) всі суми, які надішли в казну в вигляді податків;

г) всі видатки держави;

д) усі відповіді правильні.

2. Функції податків полягають у:

а) скороченні обсягу коштів, що знаходяться у розпорядженні фірм і домогосподарств;

б) формування обсягу коштів, котрими розпоряджається держава;

в) формування обсягу коштів, що направляються на фінансування державних видатків;

г) перерозподілі доходів;

д) правильні відповіді а) і в).

е) усі відповіді правильні.

3. Крива, яка показує зв'язок між ставками податків і податковими надходженнями до державного бюджету, – це:

а) крива Лоренца;

б) крива Лаффера;

в) крива Філліпса;

г) крива сукупного попиту;

д) крива сукупної пропозиції;

е) крива виробничих можливостей.

4. Побудова кривої Лаффера ґрунтується на положенні:

а) зниження граничної податкової ставки завжди збільшує податкові надходження;

б) зниження граничної податкової ставки завжди зменшує податкові надходження;

в)зниження граничної податкової ставки збільшує податкові надходження, якщо податкова ставка була надмірною;

г) усі відповіді неправильні.