Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Реферати. 1. Еволюція теорії грошей.






 

1. Еволюція теорії грошей.

2. Еволюція грошових систем.

 

 

Тема 6: «Макроекономічна нестабільність: циклічність розвитку економіки, безробіття та інфляція»

 

План

1. Циклічність як форма розвитку економіки.

2. Безробіття: вимірювання, види, наслідки.

3. Інфляція: сутність, причини, види і наслідки.

 

1. Циклічність як форма розвитку економіки.

Макроекономічна рівновага – це ідеальний стан, до якого прямує економічна система. В реальному господарському житті як з боку АD, так і з боку AS виникає багато факторів, які виступають перепонами для досягнення рівноваги. Пояснити причини відхилення макроекономічної системи від рівноважного стану призвана теорія економічного циклу.

Економічний цикл – це регулярні коливання рівня ділової активності (звичайно представлені національним доходом), при яких за ростом активності наступає її зниження, яке змінюється наступним зростанням. Тривалість циклу визначається проміжком часу від одного підйому до нового (або від спаду до спаду).

Ідея економічних циклів належить французькому вченому Клементу Вугляру і датується серединою XIX ст. До нього вчені-економісти досліджували кризи, а не цікли. Пізніше, посилаючись на авторство Вугляра, К. Маркс ретельно дослідив і описав у «Капіталі» промисловий цикл (8-10 р.).

Цикл включає в себе 4 фази: криза (рецесія), депресія, пожвавлення, підйом.

Класики (Маркс) вважали головною причиною економічних коливань основне протиріччя капіталізму – між суспільним характером виробництва і приватно-капіталістичною формою привласнення його результату, та його похідні (суперечливість між виробництвом і споживанням; протиріччя між організацією виробництва на окремому підприємстві і галузі в цілому). А матеріальною основою криз – оновлення основного капіталу.

1825 р., 1836 р., 1847 р., 1857 р., 1866 р., 1873 р., 1882 р. – роки початку криз.

У 1898 р. на циклічність звернув увагу відомий американський економіст Джонс Гейтс Кларк. Він розглянув довгі хвилі в коливанні, на яких потім була розроблена теорія довгих хвиль Кондрат’єва.

1790-1850 рр. – промисловий переворот (паровий двигун, паровоз, пароход).

1842-1897 рр. – промислова революція (залізниці, дизельне паливо, шосейні дороги).

1898-1940 рр. – НТР (хімія, електротехніка).

1952 р. - (комп’ютеризація, нанотехнології).

Причини економічних циклів можуть бути:

- внутрішні (зміна інвестицій, сукупної пропозиції, сукупного попиту);

- зовнішні (втручання держави, підкорення економічних інтересів політичним).

Від тривалості розрізняють:

- короткі (3-4 р.) пов’язані з відповідною рівновагою на ринку споживання товарів;

- середні (промислові) (8-12 р.) – зміна технології;

- будівельні цикли Кузнеця (до 20 р.) – оновлення будівництва;

- цикл Жуглера – зміна грошово-кредитної політики;

- тривалі (48-55 р.) – Кондрат’єва. Тривалість різних господарських товарів неоднакова. Шумпетер додав інноваційну складову. Цикли: затухаючі, взривні, з постійною амплітудою;

- структурні – глибокі диспропорції між розвитком окремих галузей. Носять довгий характер, не вкладаються в рамки одного відтворювальноо циклу, не характеризуються циклічністю, можуть охоплювати окремі ланки економіки (світова енергетична криза 70-80 рр. XX ст.);

- аграрні – можуть не співпадати з промисловими десятиріччями, не мають циклічного характеру;

- економічні;

- валютні;

- загальні чи часткові;

- національні;

- світові;

- фінансові;

- біржеві.

Ще треба додати, що американські вчені А. Бернс і В. Мітчелл, досліджуючи динаміку рядів обсягу випуску і занятості, дійшли висновку, що у довгостроковому періоді ці показники демонструють економічне зростання, яке було названо зростаючим трендом. Тренд – це результат дії факторів, що зумовлюють довгострокове економічне зростання таких показників, як рівень пропозиції, наявність механізму перетворення пропозиції в інвестиції та зростання продуктивності їх праці.

Економічний цикл – бізнес-цикл – це тимчасове відхилення від довгострокової тенденції економічного зростання. Тобто, діловий цикл – це коливання ділової активності навколо тренда.

Серед сучасних моделей кон’юнктурних коливань виділяють%

1) Кейнсіанські: модель Самуельсона-Хікса мультиплікатора-акселератора – це взаємодія мультиплікатора і акселератора. Зниження виробництва засобів виробництва, внаслідок зниження доходів в сфері предметів споживання,. Таким чином мультиплікатор і акселератор сприяють підйому і кризі, їх автоматичному переході від однієї фази промислового циклу до іншої.

2) Модель Калдора пояснює коливання ділової активності ендогенними чинниками.

3) Модель реального економічного циклу (відхилення фактичного рівня від природнього).

4) Стохастичні теорії циклу (багатоваріантний розвиток).

Державою проводиться антициклічна політика – це діяльність, пов’язана з регулюванням рівня ділової активності національної економіки з метою згладжування переходів від однієї фази до іншиї та зниження амплітудних коливань. Так, на фазі спаду уряд і НБУ проводять розширену податково-бюджетну, грошово-кредитну політику, що призводить до зростання сукупного попиту, зростання виробництва і зайнятості. І навпаки, обмежену.

 

2. Безробіття: вимірювання, види, наслідки.

Коливання рівня ділової активності в економіці викликає коливання рівня зайнятості і, відповідно, безробіття, що породжує певні соціально-економічні проблеми.

В економічній науці традиційно до зайнятого населення відносять осіб старше 16 р., які працюють хоча б 1 год на тиждень за оплату чи 15 години на тиждень без оплати в родинному бізнесі і непрацює впродовж відпустки і хвороби. Основними показниками зайнятості є загальна кількість зайнятих (N) та рівень зайнятості (E).

Незайняте населення – це особи старше 16 р., не працюючі, не шукаючі роботу. Безробітні (F) – це особи старше 16 р., не працюючі по незалежним від них причин, активно шукаючі роботу чи очікуючі повернення на попередню роботу впродовж чотирьох тижнів і які стоять на обліку в центрі зайнятості. Рівень безробіття (U).

Робоча сила – це загальна кількість працездатних осіб старше 16 р. за винятком пенсіонерів, осіб, що знаходяться в психологічних лікарнях, місцях позбавлення волі (L).

Таким чином,

N

E = ----- * 100%

L

F

U = ------- * 100%

L

Можна сказати, що безробіття – це соціально-економічне явище, яке характеризується тим, що частка працездатного населення не може знайти роботу, яку здатна виконувати.

Безпосередньою причиною безробіття є AS > AD на робочу силу.

Розмаїття факторів, які породжують неспівпадіння сукупної пропозиції (AS) і сукупного попиту (AD) обумовлює існування різних форм безробіття:

1) фрикційне;

2) інституціональне (породжується інститутами ринку робочої сили);

3) структурне;

4) циклічне;

5) приховане;

6) застійне;

7) технологічне;

8) конверсійне (зменшується чисельність військових і зайнятих в ВПК);

9) добровільне;

10) молодіжне (після школи та ВНЗ);

11) регіональне (нерівномірний розвиток регіонів);

12) економічне (банкрутств фірм);

13) сезонне;

14) відкрите (реєстрація на біржі праці).

Природній рівень безробіття характеризується оптимальним резервом робочої сили, яка здатна доволі швидко здійснити міжгалузеву і міжрегіональну міграцію. Реальний обсяг національного виробництва, пов'язаний з природнім рівнем безробіття називається потенціальним ВНП. До природнього рівня (U*) відносять фрікційне та стуктурне безробіття.

Фактичний рівень безробіття – це поточний рівень реально існуючий в аналізуємий період. Величина, на яку фактичний рівень перевищує природний рівень, називається циклічним безробіттям.

Uц = Uф – U*

Кількисний взаємозвязок між економічною активністю і безробіттям встановлює закон Оукена. Кожний процент перевищення фактичного рівня безробіття над природним зменшує обсяг ВВП порівняно з ВВП на 2, 5%.

 

ВНП

ВНП = ---------------------- * 100%

U

 

(∆ U = Uф - U*)

ВВП – продукт, вироблений при повній зайнятості і нормальних темпах економічного зростання.

Ще можна сказати: щорічний приріст ВНП на рівні 3% утримують безробіття на постійному рівні. Кожні додаткові 2, 5% приросту реального ВНП знижують безробіття на 1% і навпаки.

∆ ВНП (в%) = 3% -= 2, 5% (U – U*)

 
 


Відставання ВНП – ВНП = 2, 5 (U – U*)

 

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.012 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал