Реферат. 1. Інвестування та його специфіка в Україні.

1. Інвестування та його специфіка в Україні.

Тема 5: «Грошовий ринок та банківська система»

План

1. Сутність грошей з макроекономічної точки зору.

2. Пропозиція грошей та грошові агрегати.

3. Попит на гроші та його складові.

4. Грошовий ринок та рівновага на ньому.

5. Банківський механізм розширення грошової пропозиції.

1. Сутність грошей з макроекономічної точки зору.

Ми пам’ятаємо з курсу «Політекономії», що таке гроші, які теорії грошей виникали. З точки зору макрорівня, гроші знов стали предметом дослідження.

Сутність грошей – в їх функціях. Але функцій визначають лише три:

1) Міра вартості. За допомогою цієї функції визначаються ціни всіх товарів.

2) Засіб обігу – гроші виступають посередником між продавцями і покупцями.

3) Засіб нагромадження багатством (чи засіб заощадження). Цю функцію може виконувати лише наявне золото.

Також ми знаємо, що споживна вартість грошей – це їх корисність в якості загального еквіваленту. Мінова вартість – фіксовані мінові пропорції. Гроші мають номінальну і реальну цінність. На макрорівні ми вже говоримо про вартість грошей.

Вартість грошей – це купівельна спроможність грошей. Вона зворотно пропорційна рівню цін. Історично склалися три форми грошей: товарні, паперові та банківські. Вид грошей, тобто засіб існування і реалізації їх форми, може бути такий: банкноти, векселі, чеки, кредитні картки, електронні гроші.

Гроші це сукупність активів, які використовуються для здійснення ділових операцій. Ліквідність активів тим вища, чим швидше і з меншими трансакційними витратами вони здатні перетворюватись в інші активи; вона перебуває в прямій залежності від ступеня захищеності їх від ризику, пов’язаного з коливанням їх вартості в грошовій формі.

Наприклад, деякі цінні папери можуть біти такими ж високоліквідними, як і депозити з погляду їх здатності перетворюватись у готівку, але з погляду ступеня ризикованості цінні папери менш ліквідні, ніж депозити.

Загальний обсяг грошей в економіці називають грошовою масою.

Пропозиція грошей – загальна кількість грошей, яка знаходиться в обігу, тобто представлена грошовою масою. Структурними елементами грошової маси є грошові агрегати.

Розбіжність у підходах щодо кількості агрегатів, які відображають наявні гроші в обігу, свідчить про те, що єдиного об’єктивного критерію віднесення того чи іншого елемента грошової маси до того чи іншого агрегату не існує. І лише на практиці за досвідом можна визначити, який з агрегатів має вирішальний вплив.

Зазвичай до грошових агрегатів відносять:

- М₀ – готівка (М і паперові гроші);

- М₁ - М₀ + чекові вклади;

- М₂ - М₁ + безчекові ощадні рахунки + дрібні строкові вклади;

- М₃ - М₂ + великі строкові депозити (понад 100 тис. дол.);

- L - М₃ + сума ощадних банків + комерційні папери + банківські акцепти (1980 р.);

- Д – усі ліквідні засоби, закладні, облігації.

Пропозиція грошей (S_m) є однією з найважливіших функцій держави, яку здійснює Центральний банк (НБУ). Вона визначається насамперед інституціональними факторами. Первинним створювачем і знищувачем є Центральний банк, але при ретельному розгляді стає очевидним, що у формуванні S_m беруть участь три суб’єкти: Центральний банк, комерційні банки і небанківський сектор.

Грошова база – це та частина S_m, яка створюється Центральним банком і забезпечується його активами у формах золотовалютних резервів, цінних паперів та кредитів, що надаються Центральним банком. Збільшуючи зазначені активи, Центральний банк створює гроші високої ефективності.

Депозити – кошти або цінні папери, віддані на зберігання банкам або іншим фінансово-кредитним установам.

Резерви – це сума грошових засобів, що зберігаються на банківських рахунках і не видаються як кредит (перестають бути грошима).

Вони бувають:

- обов’язкові – мінімальний розмір депозитів, який комерційні банки мусять зберігати у Центральному банку на безпроцентній основі;

- надлишкові – це касові залишки комерційних банків, які комерційні банки залишають у себе, не видаючи з них кредити;

- фактичні – це сума обов’язкових та надлишкових резервів.

Резерви виконують страхову функцію для депозитів і є інструментом грошової політики держави.

Норма резервування обчислюється як обов’язкові резерви комерційних банків поділені на зобов’язання комерційних банків за безстроковими вкладами.

Величиною, обернено пропорційною до резервної норми, є грошовий мультиплікатор.

m = ------ – це число, яке помножує надлишкові резерви банківської системи.

R

Ще простий грошовий мультиплікатор, його називають коефіцієнтом депозитних вкладів. Він показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити кожна гривня надлишкових резервів за певної величини обов’язкових резервів. Мультиплікатор ще буває депозитний, який враховує вплив усіх трьох суб’єктів на пропозицію грошей, і кредитний.

Роль грошей сьогодення – це їх вплив в сучасній економіці на обсяг виробництва, економічне зростання, ділову активність, зайнятість, ціни. Різні напрямки економічної думки по-різному оцінюють роль грошей: неокласики вважають гроші фактором, який не впливає на процес виробництва, нейтральним, недооцінюють їх роль; монетаристи, навпаки, переоцінюють, вважаючи гроші головною умовою стабільності економіки, зайнятості, темпів економічного зростання.

3. Попит на гроші та його складові.

Попит на гроші визначається прагненням економічних суб’єктів утримувати частину доходів на найбільш ліквідній формі (готівковій). Класична концепція попиту на гроші ґрунтується на кількісній теорії грошей. На макроекономічному рівні сукупні поточні платежі дорівнюють національному доходу, а частота отримання доходу дорівнює швидкості обороту даної грошової одиниці. Фішер сформулював так зване «рівняння обміну».

MV = PQ, де

M – грошова маса;

V – швидкість обороту грошей;

P – рівень цін;

Q – обсяг національного виробництва.

Загальний попит на гроші D_m складається з:

1) попиту на гроші для угод D_t;

2) попиту на гроші з боку активів D_a.

D_m = D_t + D_a

Існує спекулятивний попит на гроші – це певний резерв грошей, за допомогою якого економічні суб’єкти прагнуть застрахувати себе від можливих втрат у результаті коливань ринкової кон’юнктури. Він пов'язаний з заощадженнями, які зберігаються як запаси цінностей (функція збереження цін).

Сучасні теорії на гроші намагаються врахувати, яким чином на обсяг попиту на гроші впливають альтернативні витрати зберігання грошей. Зараз найпоширенішими є дві теорії:

1) Модель Баумоля-Тобіна (ці два економісти незалежно один від одного розробили моделі, в яких намагалися теоретично зрозуміти поведінку домогосподарств стосовно оптимізації грошового запасу);

2) Мільтона Фрідмена, ще називається монетаристською концепцією чи «теорією портфеля».

Загальний попит на гроші (D_m) залежить від номінального поточного доходу, рівня інфляції, дохідності секцій та облігацій, норми процента за депозитами, нагромадженого багатства.

Крім всього, на попит на гроші впливають очікування. Оптимістичні очікування зумовлюють зростання попиту на активи, відмінні від грошей. Песимістичні стимулюють зростання попиту на гроші.

4. Грошовий ринок та рівновага на ньому.

Грошовий ринок представляє собою ряд інститутів, які забезпечують взаємодію пропозиції і попиту на гроші і грошові активи. При розвиненій банківській системі грошовий ринок є в основному міжбанківським.

Банківське діло – особливий вид людської діяльності, яка обслуговує процес суспільного відтворення, тісно з ним пов’язана і взаємодіє шляхом функціонування банківської системи.

Банківська система – сукупність банків, а також фінансових, страхових, інвестиційних компаній, пенсійних, соціальних, інноваційних фондів, які виконують специфічні функції і здійснюють притаманні їм операції.

Короткострокова рівновага грошового ринку має графічний вигляд:

В довгостроковому періоді процентні ставки втрачають будь-який зв'язок з попитом на гроші та пропозицією грошей. Пояснюється це тим, що в процесі кон’юнктурних коливань рівень процентної ставки буде прямувати до рівноважного, який не залежить від кількості грошей, які держава вливає в економіку. Тобто, у довгостроковому періоді попит на гроші не залежить від їх ціни (величини процента). Тому рівняння довгострокової рівноваги на грошовому ринку, виведено Мільтоном Фрідменом, яке ще називають «монетарним правилом», не вміщує у собі процентної ставки.

M = Ŷ + P^e, де

M - середній довгостроковий темп приросту пропозиції грошей;

Ŷ - середньорічний довгостроковий темп змін національного доходу;

Pe - темп очікуваної інфляції.

Перша світова система регулювання світового грошового ринку це Парижська, яка почала функціонувати з 1867 року. Це система золотого стандарту, визнавала грошима лише золото.

1922 р. Генуезька – базувалась на золоті і валютах провідних країн світу.

1944 р. Бреттон-Вудська – базувалась на нерозмінних кредитних грошах і фіксованих валютних курсах, але припускалося їх коректування. На Бретон-Вудській конференції були створені МВФ і МБРР.

1976-1978 рр. Ямайська – виключила золото зі світового економічного обороту. Це система плаваючих валютних курсів, був збережений доларовий стандарт/

5. Банківський механізм розширення грошової пропозиції.

Головною функцією Центрального банку є грошово-кредитне регулювання на основі проведення грошово-кредитної політики.

Грошово-кредитна політика – це зміна грошової пропозиції для стабілізації сукупного? виробництва, рівня зайнятості, цін.

Основними інструментами грошово-кредитної політики є:

1) операції на відкритому ринку;

2) зміна резервної норми;

3) зміна облікової ставки.

Ще грошово-кредитну політику підрозділяють на:

1) політику «дешевих грошей»;

2) політику «дорогих грошей».

1. Проводиться тоді, коли необхідно стимулювати економічне зростання. В даному випадку Центральний банк купує державні цінні папери на відкритому ринку. Продавці цінних паперів вносять отримані кошти на депозити банку, що збільшує пропозицію банківських грошей. Знижуються резерви, облікова ставка. Внаслідок кредит здешевлюється, інвестиції зростають. Також «дешеві гроші» знецінюють національну валюту і збільшують чистий експорт.

2. Проводиться в умовах інфляції. Центральний банк продає державні цінні папери на відкритому ринку, зменшуючи такми чином депозити і резерви комерційних банків. Резерви і облікова ставка зростають. Внаслідок зростає процента ставка і зменшується інвестиційний попит. Разом з цим зростання процентної ставки може бути недостатнім для припинення інфляції, тому що фірми можуть перекладати зростання витрат на споживача.

Пропозиція грошей спадає, обмежуючи інфляцію. Центральний банк може добитися як стабілізації курсу національної валюти, так і повної її зміни.

Здійснюючи політику «дешевих» чи «дорогих» грошей, можна боротись чи зі спадом виробництва, чи з інфляцією, але не з тим та іншим одночасно.

Поняття та категорії

Гроші. Види грошей. Грошова маса. Грошовий обіг. Грошовий ринок. Грошові агрегати М₀, М₁, М₂, М_3. Грошова пропозиція. Попит на гроші. Попит на гроші для угод. Попит на гроші з боку активів. Рівноважна ставка процента. Номінальна ставка процента. Реальна ставка процента. Банк. Національний банк. Комерційний банк. Резервна норма. Обов’язкові резерви. Надлишкові резерви. Грошовий мультиплікатор.

Запитання для самоконтролю

1. Яке трактування сутності та функцій грошей макроекономікою?

2. Від яких факторів залежить попит на гроші для угод?

3. Як змінюється попит на гроші, як активи відносно ставки процента комерційного банку?

4. Визначте грошову пропозицію та елементи, що її складають.

5. Дайте характеристику грошовим агрегатам М_0, М_1, М_2, М_3,

6. Як функціонує грошовий ринок?

7. Що таке рівноважна процентна ставка і як вона встановлюється?

8. Які основні складові грошовоі системи?

9. Назвіть основні функції Центрального банку.

10. Назвіть основні функції комерційного банку.

11. Що розуміють під обов’язковими, надлишковими резервами комерційного банку?

12. Як визначається резервна норма?

13. Яким чином комерційні банки створюють гроші у національній економіці?

14. Як визначається грошовий мультиплікатор?

15. Як впливає грошовий мультиплікатор на пропозицію грошей?

ТЕСТИ

1. Попит на гроші для угод залежить від:

а) відсоткової ставки комерційних банків;

б) номінального валового внутрішнього продукту;

в) кількості готівкових грошей поза банками;

г) швидкості обертання грошей;

д) правильні відповіді б) і в);

е) правильні відповіді б) і г).

2. Якщо реальний валовий внутрішній продукт країни зменшиться, то за відносно постійної швидкості обертання грошей:

а) зросте попит на гроші для угод;

б) зменшиться попит на гроші для угод;

в) попит на гроші для угод буде незмінним;

г) усі відповіді неправильні.

3. Якщо реальний валовий внутрішній продукт становитиме 5000 млрд.євро, а швидкість обертання грошей – 5 раз на рік, то попит на гроші для угод дорівнюватиме:

а) 500 млрд.євро;

б) 1000 млрд.євро;

в) 1500 млрд.євро;

г) 4500 млрд.євро.

4. Попит на гроші як активи залежить від:

а) відсоткової ставки комерційних банків;

б) норми резервів комерційного банка;

в) загального обсягу грошової маси;

г) граничної схильності до заощаджень;

д) правильні відповіді а) і б).