Реферати. 1. Ринковий механізм забезпечення рівноваги економічної системи.

1. Ринковий механізм забезпечення рівноваги економічної системи.

2. Формування сукупного попиту в Україні.

3. Макроекономічна рівновага: основні теоретичні моделі.

Тема 4: «Класична і кейнсіанська макроекономічні моделі»

План

1. Класична теорія. Закон Сея.

2. Кейнсіанська теорія. Ефективний попит.

3. Споживання та заощадження як функція доходу.

4. Інвестиції. Теорія мультиплікатору і акселератор. Парадокс ощадливості.

5. Рівноважний обсяг виробництва в кейнсіанській моделі.

1. Класична теорія. Закон Сея.

Провідною економічною теорією до Великої депресії 1929-1933 рр. Булла класична теорія. До її представників відносять послідовників Д. Рікардо: Дж. Ст. Мілля, А. Маршала, Ф. Еджуорта, А. Пігу. Вони припускали, що ринкова система спроможна забезпечити повне використання всіх ресурсів в економіці. Классики визнавали, що іноді можуть виникнути ненормальні обставини: війни, засухи, політичні перевороти, біржові крахи, Але притаманна ринковій системі здатність до автоматичного самоврегулювання відновить економічний рівень виробництва при повній зайнятості.

Треба зазначити, що класична теорія не є лише предметом вивчення економічної думки. Її послідовником є неокласична теорія сучасна монетарна політика, теорія раціональних очікувань.

В основі класичної теорії лежать такі постулати:

1) макроекономічній системі притаманна досконала конкуренція, абсолютна еластичність цін і заробітної плати;

2) макроекономічна система завідяки ринковим механізмам автоматично досягає єдиноможливого рівноважного стану, для якого характерні повна і ефективна зайнятість і максимально можливий обсяг національного виробництва.

Повна зайнятість – така ситуація на національному ринку праці, коли всі бажаючі працювати при данному рівні реальної заробітної плати можуть знайти собі роботу, а всі фірми можуть найняти необхідну їм кількість робітників.

Ефективна зайнятість – ситуація, коли останній найнятий робітник (граничний робитник) виробляє граничний продукт за вартістю рівний заробітній платі, тобто MRP_L = MPC_L.

Повна і ефективна зайнятість можливі лише у випадку, коли виробничий потенціал економіки використовується повністю.

3) Економічна політика – це політика невтручання держави (захист державних кордонів, правосуддя, захист приватної власності);

4) Економіка в цілому функціонує у відповідності до закону Сея, згідно якому пропозиція товарів створює попит на них і тому сукупний попит на всі товари дорівнює їх сукупній пропозиції.

Классики вважали дію закону незаперечною, тому що в ті часи зміст грошей зводився більш до їх посередницької діяльності. Тому ніхто не заошаджує, а повнічтю використовує, причому лише свої. Тобто: - ситуація, при якій рівень доходів буде недостатнім для закупівлі продукції, виробленої при повній зайнятості, наврядши можлива. – Якби рівень загальних витрат здався недостатнім, доволі швидко включаються такі важкі регулювання як ціна і заробітна плата (в т.ч. і % ставка), внаслідок чого зниження загальних витрат не потягне за собою скорочення реального обсягу національного виробництва, зайнятості і реальних доходів.

5) принцип насиченої дихотомії, сутність якої полягає у визнанні існування в рамках макроекономічної системи двох секторів: реального і грошового (моделі потоків реальних товарів і грошей, причому в класичній теорії використовується закрита модель).

Ускладнюючим фактором стосовно дії закону Сея є заощадження.

I = C + S

S – це вилучення коштів з потоку доходів, що призводить до того, що витрати на С стають недостатніми для закупівлі всієї виробленої продукції. Але економісти-класики стверджували, що заощадження не призводять до недостатності попиту, тому що кожна грошова одиниця заощаджень буде перетворена на інвестиції. Фірми продають продукцію не лише споживачам, а й іншим фірмам у вигляді засобів виробництва. Підприємці намагаються інвестувати стільки, скільки домогосподарства планують заощадити, тобто закон Сея буде діяти і рівень виробництва і зайнятості залишаться постійними. Економісти-класики стверджували, що рівність заощаджень та інвестицій гарантує грошовий ринок.

Класики стверджували, якщо навіть (норма проценту) n% не спроможна врівноважити заощадження та інвестиції, тоді зниження сукупних витрат буде компенсуватись пропорційним зниженням цін. Оскільки будуть знижені ціни на продукцію, то відповідно знизяться ціни на ресурси, зокрема ставка заробітної плати. Конкуренція між безробітними примусить робітників погодитись зі зниженням ставки заробітної плати.

2. Кейнсіанська теорія. Ефективний попит.

1) Не існує ніякого механізму, який гарантував би повну зайнятість. Кейнс являвся засновником сучасної теорії зайнятості. Ринок не є саморегулюючою системою, здатною до нескінченного процвітання. Це показали постійно повторювальні періоди тривалого безробіття та інфляції.

2) норма проценту (n%) не здатна привести у відповідність заощадження та інвестиції. Навіть дешеві кошти не будуть перетворені на інвестиції, якщо очікувана норма прибутку не покриватиме вкладання. І навпаки, висока n% не зупинить інвестування, якщо очікувана норма прибутку є дуже вагомою. До того ж, у споживачів і підприємців різна мотивація, тобто споживачі заощаджують не лише для того, щоб віддати кошти під процент на інвестування, можуть бути заощадження на майбутнє навчання дітей, пенсійне забезпечення, крупні покупки, заради морального і матеріального захисту від будь-яких змін в доході.

3) Всупереч класикам, які вважали, що на грошовому ринку єдиним джерелом фінансування є поточні заощадження, кейнсіанці стверджували наявність двох інших джерел:

- усі наявні заощадження домогосподарств;

- кредитні установи, які збільшують пропозицію грошей.

4) Кейнсіанці стверджують, що еластичності співвідношення цін і заробітної плати не снує в тому ступені, який є необхідним для встановлення повної зайнятості при зниженні сукупного попиту. Ринкова система ніколи не була досконало конкурентна, а в сучасних умовах ще додаються практичні і політичні труднощі, які є перепоною еластичності співвідношення цін і заробітної плати. У відповідності до «ефекту храповика», у монополістів-виробників, які домінують на ринках багатьох важливих продуктів, є і можливість, і бажання протистояти зниженню цін на продукцію в умовах падіння попиту. А на ринку робочої сили сильні профспілки стійко тримаються проти зниження заробітної плати.

5) Якби зниження цін і заробітної плати супроводжувалось би скороченням сукупних витрат, це все одно не зумовило б зниження рівня безробіття.

6) Кейнс довів неадекватність закону Сея стосовно реалій 20 ст. Він перевернув причинно-наслідковий зв'язок між пропозицією і попитом. Саме сукупний попит на товари і послуги створює власну пропозицію. При поясненні принципу ефективного попиту в кейнсіанській теорії приймається характерне для короткострокових моделей припущення, що кількість і якість виробничих ресурсів, якими володіє економічна система впродовж розглянутого періоду не змінюється.

Таким чином, кількість і якість обладнання, технологій, робітників, їх кваліфікації, ціни на ресурси і відповідно витрати залишаються постійними. Однак при цьому можуть змінюватися рівні їх використання, тобто задіянність у виробничому процесі. За таких умов поняття «ефективний попит» розкривається за допомогою діаграми, яку прийнято називати модель «витрати-доходи» чи «крест Самуельсона».

C + I_n = національні витрати

Точка Е – ефективний попит

В кейнсіанській теорії, на відміну від класичної, крива сукупного попиту має позитивний нахил.

7) Головна задача держави складається в забезпеченні дійсного контролю за сукупним попитом заради забезпечення більш повного використання виробничих потужностей і більш високий рівень зайнятості в національній економіці.

3. Споживання та заощадження як функція доходу.

J = C + S

Споживання – це повний обсяг товарів та послуг, куплених і спожитих домогосподарствами впродовж певного періоду.

Зі зростанням доходу зростає споживання, але не в тєї ж мірі, що дохід.

Найважливішим чинником, що зумовлює рівень споживання, є рівень доходу після сплати податків. Це об’єктивний чинник, але існує суб’єктивний, який має назву психологічна схильність до споживання. Розрізняють середню і граничну схильність до споживання.

C

Середня АРС = ---- показує долю споживання в доході після оподаткування.

I

∆ C

Гранична МРС = ---------- - зміна в споживані, викликана зміною в доході.

∆ I

S ∆ S

Відповідно, APS = -------; MPS = ---------; APC + APS = 1; MPC + MPS = 1

I ∆ I

Графічне зображення функції споживання та функції доходу.

Питання стосовно того, яку частку доходу домогосподарства вирішать C i S стосується мікрорівня, яке має важливе значення для розуміння проблем макроекономіки. Існують такі теорії споживання:

1) Джон Мейнард Кейнс сформулював психологічний закон;

2) Саймон Кузнець досліджував C i S в довгостроковому періоді, висловив, що АРС за Кейнсом повинна знижуватись в міру зростання доходу, але це не підтверджено емпірично. Довів, що АРС залишалося постійним впродовж десятиріч, незважаючи на значне зростання доходів.

Оскільки в економіці спостерігається постійно діюча суперечність між поточними та довгостроковими цілями, важливо зрозуміти, зробити вибір і визначити, якою мірою та частка доходу, яка не буде спожита в поточному періоді, вплине на рівень їхнього доходу в майбутньому, а останній – на рівень їх добробуту.

3) Ірвінг Фішер – його модель пов’язана з виявленням правил поведінки домогосподарств як суб’єктів економіки з приводу прийняття рішень стосовно поточного і майбутнього С. Головним обмеженням є рівень доходу. Тобто бюджетні обмеження криві байдужості і норма заміщення. Він розглядав міжчасове бюджетне обмеження у двох періодах: молодість і старість. У першому періоді S > C, можна жити у борг. У другому C > S.

4) Франко Модильяні – він на основі моделі Фішера дослідив, яким чином коливання рівня доходу протягом життя змушують людей перерозподіляти дохід із сприятливих на несприятливі періоди. Модель отримала назву моделі життєвого циклу. Модильяні вирішує супереч між теоріями Кейнса і Фішера: оскільки обсяг багатства окремої людини не змінюється пропорційно річному доходу, то ця обставина пояснює зниження РС у короткостроковому періоді і постійними РС в довгостроковому. Модильяні дійшов висновку, що при зростанні інвестицій заощадження зростають більше витрат, а при зниженні інвестицій заощадження спадають ще швидше, оскільки людям важливо відмовитись від звичного рівня життя.

Але виявилося, що поведінка людей похилого віку, які мають жити значною мірою за рахунок заощаджень, суперечить моделі.

5) Мільтон Фрідман – також ґрунтується на концепції Фішера. Фрідмен для пояснення поведінки споживача запропонував гіпотезу постійного доходу. Він розглядає дві складові поточного доходу: постійний і тимчасовий.

Постійний в цієї моделі – це середній, а тимчасовий – випадкове відхилення доходу від його середнього рівня. На обсяг витрат у довгостроковому періоді впливають зміни постійного доходу.

4. Інвестиції. Теорія мультиплікатору і акселератор. Парадокс ощадливості.

Заощадження є джерелом інвестицій.

Інвестиції – це загальний обсяг капітальних товарів. Коливання ділової активності впливають на інвестиційний попит, на обсяг інвестицій суттєво може впливти держава, тому інвестиції – є найдинамічнішим елементом АД.

- Інвестиційні товари мають дуже невизначений строк використання;

- Обсяг інвестицій залежить від очікуваного рівня прибутковості, сам прибуток не є сталим;

- Технічний прогрес не є безперервним;

- Очікування постійно змінюються під впливом зміни податкової, антимонопольної, грошово-кредитної, амортизаційної, зовнішньоекономічної політики;

- Ставка % змінюється, номінальна і реальна.

Доход

Очікувана норма чистого прибутку = ------------------ * 100

І

Реальна n% = номінальна n% – рівень інфляції.

Треба враховувати також:

- витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування обладнання;

- податки з підприємства;

- змини технології (диверсифікація);

- наявний основний капітал, вільні виробничі потужності;

- очікування.

Мультиплікатор – технічний термін, який був введений в економічну науку Робертом Каном в 1931 р. Він використовував мультиплікатор як інструмент аналізу проблем зайнятості. Надалі мультиплікатор отримав широке застосування в різних галузях економічної науки. В сучасних умовах найбільш відомі наступні види мультиплікатору:

1) інвестиційний;

2) податковий;

3) державних витрат;

4) грошовий;

5) кредитний;

6) зовнішньої торгівлі.

Мультиплікатор – це коефіцієнт чи множник, який показує, в якому відношенні зміна однієї незалежної економічної змінної викликає зміну іншої залежної змінної. На основі цього визначення визначають різні види мультиплікатору.

∆ ЧНП 1 1

1) M_i = -------; 2) Простий M = ---------- = -----------

∆ I MPS 1 - MPC

MPC

3) M_G = --------------; 4) M_T = - --------------

1 - MPC_G 1 - MPC

Складний мультиплікатор враховує і заощадження, і податки, і імпорт.

Приклад:

MPC = 0, 4

∆ I = 30 млрд.$

∆ i -?

MPS = 1 – MPC = 1 – 0, 4= 0, 6

1 1

M = ------- = ------- = 1, 67

MPS 0, 6

∆ I

M = --------; => ∆ i = M * ∆ I = 1, 67 * 30 = 50 млрд. $

∆ i

Зростання ЧНП, в свою чергу, зумовлює зростання інвестицій. Для того, щоб виразити вплив приросту доходів на приріст інвестицій використовується акселератор – це коефіцієнт, який вказує на скільки зростання інвестицій поточного року співвідноситься зі зростанням національного доходу минулого року.

І_поточ.

А = -----------

НД_{мин. р.}

Прихильники теорії мультиплікатора-акселератора вважають, що держава може і повинна обмежувати коливання економічної кон’юнктури, що зможе забезпечити безперервне зростання економіки. Зміни в обсягах національного виробництва залежать від інвестицій, які спричиняють ефект мультиплікатору, а зміни в наступних інвестиціях спричиняють ефект А.

Треба зазначити, що в економіці може спостерігатися така ситуація, коли заплановані інвестиції не зростають, а спроби домогосподарств збільшити S призводять до зменшення обсягу національного виробництва. Таке явище отримало назву парадокс ощадливості.

ЧНП = C + I_n

Чим більше заощадження, тим менші витрати, внаслідок знижуеться ЧНП.

В умовах неповної зайнятості і недостатнього попиту зростання пропозиції є небажаним (анти благом), оскільки зумовлюють зменшення обсягів інвестицій та національного виробництва.

Величина, на яку сукупні витрати (С + І) менше рівня ЧНП при повній зайнятості називається рецесійним розривом. А величина, на яку сукупні витрати перевищують рівень ЧНП, називається інфляційним розривом.

 

 

 

І

нфляційне зростання цін послаблює дію мультиплікатора, до того ж модель мультиплікатора не може пояснити ситуацію, коли зміна сукупного попиту (С + І) зумовлює зміну рівня цін.

 

5. Рівноважний обсяг виробництва в кейнсіанській моделі.

Для визначення рівноважного рівня витрат використовують два повязаних між собою методи:

1) метод зіставлення сукупних витрат (С + І) та обсягу виробництва (ЧНП).

2) метод «вилучень та ін’єкцій», тобто S = І_n, де І_n – заплановані витрати на чисті інвестиції.

1) Рівноважний рівень виробництва – це такий обсяг виробництва, який забезпечує загальні витрати, достатні для закупівлі даного обсягу продукції. Тобто, чистий національний продукт буде рівноважним, коли ЧНП = C + I_n.

 

 

Зниження чи збільшення витрат (C + I_n) призводить відповідно до зниження чи зростання чистого національного продукту (ЧНП).

 

С+Іn

Е

ЧНП= C + I_n.

 

ЧНП = С + Іn

2) Заощадження – це вилучення з потоку витрати-доходи, тому споживання стає менш за ЧНП, відбувається перевиробництво, внаслідок чого зменшуються обсяги виробництва.

Однак, не вся продукція йде на споживання, вона може бути засобами виробництва, тобто інвестиції як ін’єкції витрат до потоку доходи-витрати. Однак інвестиції – це компенсація заощаджень.

 

 

 

Якщо S> I_n, то (C + I_n) < ЧНП, тобто ЧНП занадто високий несталий.

Якщо S < I_n, то (C + I_n) > ЧНП, тобто ЧНП нижче рівноважного.

Якщо S = I_n, тоді C + I_n = ЧНП, тобто ЧНП – рівноважний.

Раніше ми виходили з того, що заощаджувачі та інвестори – різні суб’єкти, які мають різні мотивації своєї поведінки, тому обсяг заощаджень і обсяг інвестицій не можуть збігатись. Але і класичні, і кейнсіанські, і неокласичні теорії макроекономічної рівноваги виходять з того, що S = I_n. Для того, щоб вирішити цю суперечність, слід розмежувати заплановані і фактичні інвестиції. Фактичні включають в себе заплановані і незаплановані. Саме незаплановані інвестиції виступають своєрідним вирівнювачем, який приводить у рівноважний стан фактичні S i I_n.

Коли ЧНП нижче рівноважного, тобто заплановані I_n > S, фактичні S = I_n із-за зменшення товарно-матеріальних запасів, які слід «-» із запланованих інвестицій.

Коли ЧНП вище рівноважного, тобто заплановані I_n < S, фактичні S = I_n із-за збільшення товарно-матеріальних запасів, які «+» до запланованих інвестицій.

Рівноважний рівень ЧНП визначається тільки рівністю запланованих заощаджень (S) i чистих інвестицій (I_n).

 

Поняття та категорії

 

Функція споживання. Функція заощадження. Інвестиційна функція. Середня схильність до споживання. Середня схильність до заощадження. Гранична схильність до споживання. Гранична схильність до заощадження. Фактори інвестування. Мультиплікатор. Акселератор. Вилучення. Заплановані інвестиції. Незаплановані інвестиції. Інфляційний розрив. Парадокс ощадливості. Рецесійний розрив.

 

Запитання для самоконтролю

 

1. У чому полягає сутність закону Сея, які економічні наслідки випливають з цього закону?

2. Які аргументи використовував Кейнс для спростування основних положень класичної теорії?

3. У чому полягає „основний психологічний закон” Кейнса?

4. Який взаємозв'язок існує між доходом, споживанням і заощадженням?

5. Що мається під: а) середньою і граничною схильністю до споживання; б) середньою і граничною схильністю до заощадження?

6. Які фактори визначають динаміку інвестицій?

7. Чим обумовлена, за Кейнсом, необхідність втручання держави в макроекономічні процеси?

8. Використовуючи модель сукупного попиту і сукупної пропозиції, порівняйте класичне і кейнсіанське тлумачення макроекономіки.

 

9. Як визначається рівноважний ЧНП за допомогою методу зіставлення сукупних витрат і обсягу виробництва?

10. Як визначається рівноважний ЧНП за допомогою методу «вилучень та ін'єкцій»?

11. Як впливають заплановані та фактичні інвестиції на рівноважний рівень ЧНП?

12. Яке значення мультиплікатора доходу для визначення змін в обсязі рівноважного ЧНП?

13. У чому полягає «парадокс ощадливості» і яке його значення в період депресії?

14. Як впливають на економіку «дефляційний» та «інфляційний» розриви?

15. Як впливає зовнішньоекономічна діяльність на рівноважний ЧНП?

 

ТЕСТИ

1. Прихильники класичної теорії стверджують, що:

а) ринкова система самостійно забезпечує реалізацію виробничого потенціалу економіки;

б) гнучка відсоткова ставка сприяє перетворенню заощаджень домогосподарств в інвестиції фірм;

в) держава повинна помірковано втручатися у господарське життя країни;

г) сукупний попит – головний чинник забезпечення рівноважного стану економіки країни;

д) правильні відповіді а) і б).

2. Який з аргументів використовується в кейнсіанській теорії макроекономічної рівноваги для доказу необхідності державного втручання в економіку за допомогою фіскальної політики?

а) Кейнсіанська школа вважає, що державне втручання забезпечує більш ефективний розвиток економіки.

б) Якщо ціни стабільні, то немає впевненості, що ринок забезпечить макроекономічну рівновагу в умовах повної зайнятості.

в) Нестабільність розвитку приватного сектора породжує багато макроекономічних проблем.

г) Тільки держава може брати до уваги суспільні інтереси.

д) Усі відповіді правильні.

3. Кейнсіанці стверджують, що:

а) ринку внутрішньо притаманна стабільність;

б) ринку притаманна вільна конкуренція;

в) дискреційна фіскальна політика не потрібна;

г) антициклічна політика не потрібна;

д) існує “ефект храповика”.

4. Яка із запропонованих відповідей найбільш повно розкриває сутність поняття " гранична схильність до споживання"?

а) Крива, що характеризує величину споживчих витрат при певному рівні доходу.

б) Зміна у споживчих витратах, викликана зміною доходів.

в) Відношення приросту споживчих витрат до приросту доходу після оподаткування.

г) Відношення сукупного споживання до сукупного попиту.

д) Відношення споживання до доходу після оподаткування.