Алла Коваль

3.2. Колективна робота над текстом «Свято» Анни Семенюченко

Читання тексту

Свято

Маленька Ялиночка жила в лісі. Любила галявину, на якій вдень гралися промінчики сонця, любила дерева, що росли навколо неї. І була в Ялиночки найзаповітніша мрія: дізнатися про життя поза лісом, побачити людей, про яких вона лише чула від старших дерев.

Ось які думки не давали Ялинці спокою. Але, незважаючи на це, вона щодня раділа життю: піднімала свої густі віти до ніжного сонечка й замріяно дивилася в небесну блакить.

Незабаром прийшла зима. Дерева вкрив легкий пухнастий сніг, що переливався, неначе біла атласна тканина, вишита блискітками. Ялинка була схожа на казкову красуню.

«Яка гарна», — шепотіли старі сосни та ялини. А Ялинонька раділа й сумувала водночас. Вона сама не розуміла, чому в її маленьке серце закрався неспокій,

Був чудовий морозяний день. Задумливі, мудрі дерева стояли собі й дивилися на білий світ. У лісі панувала тиша, яку іноді порушував крик птахів. Саме в цей час до лісу завітали люди! Дерева захвилювалися, затріпотіли вітами, відчуваючи в повітрі небезпеку. Лише маленька Ялинка з цікавістю розглядала людей.

Це була сім'я — тато, мама і двоє дітей. Вони ходили лісом, вибираючи собі новорічне деревце. Аж раптом маленька дівчинка підбігла до Ялинки й покликала всіх:

— Ідіть сюди! Подивіться, яка вона гарна.

— Добре, — сказав батько й пішов до машини.

Коли він повернувся, то в його руках Ялинка побачила велику коробку з різнокольоровими кульками. Люди заходилися прикрашати деревце. Коли вони повісили останню іграшку, весь ліс засяяв барвистими відсвітами. Це в лісі у новорічну ніч влаштували феєрверк. Була дванадцята година ночі. Люди святкували Новий Рік разом із Ялинкою.

Час промайнув швидко, незабаром із-за дерев визирнуло сонце, вітаючи лісових мешканців із Новим Роком. Діти були у великому захопленні від свята, вони підбігли до Ялинки, дякуючи їй, але час було збиратися додому. І коли люди від'їжджали, вона ще довго проводжала їх поглядом і радісно усміхалась. Ялинонька була щаслива.

— А ви чому так хвилювалися? — запитала вона в дерев.

— Бо завжди на Новий Рік люди приїжджають до лісу, щоб зрубати собі ялинку, — відповіли дерева, — але, мабуть, вони змінилися.

Ялинка ніжно гойднула іграшку, яка залишилася їй на згадку про людей. Анна Семенюченко

2. Аналіз тексту за запитаннями. (З використанням ігрового прийому «Дерево мудрості»).

Учням пропонується «Дерево мудрості» у вигляді ялинки, прикрашеної іграшками (на ялинці папірці, скручені трубочкою, прикріплені до дерева. На них записані запитання до змісту текстів). Учні по черзі підходять до нього, зривають запитання і відповідають. Слухачі оцінюють відповіді.

3.3. Звіт пошукової групи «Пізнайко»

Дітям пропонується два тексти: 1 варіант - текст а), 2 варіант - текст б).

а) Як зустрічають Новий рік у різних державах світу.

Відзначати прихід Нового року люди почали ще за прадавніх часів. У єгипетських пірамідах археологи знайшли вази, зроблені близько трьох тисяч років тому. На них вдалося прочитати напис: «Відкриття року доброго». Мабуть, це були перші новорічні подарунки й побажання.

У різних країнах святкують Новий рік по-різному. Діти України з нетерпінням чекають приходу Святого Миколая, Діда Мороза та Снігуроньки. А в Італії до малят приходить із новорічними подарунками добра фея Бефана. За давньою традицією італійці в новорічну ніч стараються викинути через вікна на вулицю всі старі речі. Уявляєте, як ризиковане цієї пори проходити повз стіни будинків!.. На Кубі напередодні новорічної ночі можна побачити тисячі «водоспадів». Тут прийнято лити з вікон воду - змивати разом з нею все погане. Так проводжають старий рік.

У Швеції на Новий рік найжаданіша гостя - Королева Світла. І дорослі й діти вірять, що з її приходом усе в житті зміниться на краще.

Маленьким швейцарцям подарунки приносить ослик, і кожен пригощає його дрібочкою солі.

Новорічне свято в Індії відзначають повесні. І найбільша втіха тут - квіти. В Японії Новий рік заведено зустрічати рано-вранці, з першими промінчиками сонця. Діти цієї країни вірять у давню легенду, згідно з якою варто в новорічну ніч покласти під подушку малюнок, на якому зображено те, чого найбільше бажаєш, і твоя мрія неодмінно здійсниться.

В Англії за давнім звичаєм у день проводів старого й зустрічі Нового року гість має принести з собою хоча б маленьку вуглинку, кинути її в камін і побажати, щоб вогонь у цьому домі горів довго-предовго.

б) Як святкують Новий рік в Україні.

Ранок. Навколо тихо-тихо. Усе спить. Раптом хтось застукав у двері раз... другий... замовк.

Господиня схопилася з ліжка, нашвидку одягнула кожух, накинула хустку і, човгаючи повстяниками, пішла відчиняти двері.

— А, це посівальник! Просимо, просимо до хати, — нібито жартуючи, загомоніла господиня.

До хати ввійшов хлопчик років восьми. Він був у великих, мабуть, татових чоботях і смушевій шапці, що насунулась йому аж на очі.

Хлопець, не відповідаючи на запрошення господині, мовчки увійшов до хати, скинув шапку, став перед образами і, збиваючись, почав вигукувати:

Сію, сію, посіваю,

З Новим роком поздоровляю,

На щастя, на здоров'я та на Новий рік,

Щоб уродило краще, як торік,

Жито, пшениця і всяка пашниця,

Коноплі під стелю на велику куделю.

Будьте здорові з Новим роком та з Василем!

Він набрав повні жмені пшениці і посівав нею образи, вишивані рушники, сухі васильки та лампадку. Зерно стукало об скло та стіну, падало, підскакуючи, на білу скатерку, хліб та чисто заметену підлогу.

Збоку від посівальника стояла маленька дочка господині, що на той час уже прокинулась. Вона збирала зерно і вголос лічила: раз, два, три...

— Ну що, багато зловила зерен? — ласкавим голосом запитала мати.

— Багато, — відповіла дівчинка.

— Отож і щастя багато матимеш, — потішила її мати і вийшла в другу кімнату.

За хвилину вона вернулася з цукерками, медяниками та дрібними грішми. Усім цим вона обдарувала посівальника. Він узяв подарунки, чемно подякував і вийшов із хати.