Загадки. - Відгадайте загадки і здогадайтеся, що ми будемо робити сьогодні на уроці.

- Відгадайте загадки і здогадайтеся, що ми будемо робити сьогодні на уроці.

1. Між двох світил

Я посередині один. (Ніс).

2. Один говорить, двоє дивляться

Ідвоє слухають. (Рот, очі, вуха).

3. Було собі два брати

і обидва Кіндрати,

через дорожку живуть

і один одного не бачать. (Очі)

4. Круглі озерця ніколи не замерзають. (Очі)

Зразок оголошення з описом людини

Прочитайте оголошення на дошці об'яв. Чи можна за цим описом знайти хлопчика? Чого бракує описові? Що в ньому зайве? Відредагуйте опис, доповнивши його необхідними відомостями.

Загубився хлопчик. Його звуть Сергійко. Одягнутий у джинсовий костюмчик. На голові кепочка сірого кольору з козирком. Коли говорить, трошки картавить. Дуже слухняний. Просимо повідомити про місцезнаходження Сергійка по телефону.

4.2. Зразки описів людей в художній літературі

1. Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький, з горбочком, а губоньки як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки неначе жарнівки, як одна, на ниточці нанизані... Коси у неї як смоль чорнії та довгі-довгі, аж за коліно...; шия білесенька-білесенька, от як би з крейди чепурненько вистругана... (Г. Квітка-Основ'яненко.)

2. Романові вже минуло сім років, хоч і дрібний він на зріст. На голові у нього кучерявиться коротке русяве волосся. Руки — малі, цупкі. Очі — сірі, жваві.

(С. Васильченко)

3. Нова школярка скоро потонула в шкільній юрбі. Галя мала густу темну косу, чорні, як дві тернини, очі з довгими стрілчастими віями; мала смаглявий ніжний колір лиця, особливу гортанну мову, і її прозвали в класі Циганкою. (С. Васильченко)

4. Ще хвилина — і з жита заманячила дівоча постать. Низенька, чорнява, заквітчана польовими квітами, вдягнена в зелене убрання — вона здавалась русалкою. Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітами, чудовно вилося коло білого чола, тоненькі пасма того чорного, аж полискуваного хмелю, спадали на біле, рум'яне личко, як яблучко наливчате; очі оксамитові, чорні, — здається, сам огонь говорив ними... Дві чорні брови повпивалися над очима, злегенька прикритими довгими густими віями. Сама — невеличка, метка й жвава, з веселою усмішкою на виду, вона так і вабила до себе. (За Панасом Мирним)