Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Швидкість обігу грошей
|
|
Швидкість обігу грошей – частота, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів та послуг за певний період (рік, квартал, місяць).
Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:
,
де V – швидкість обігу грошей;
Q – фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді;
P – середній рівень цін на товари та послуги;
M – середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.
З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов’язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (P × Q) й обернено пропорційно — з обсягом маси грошей, що є в обороті.
Визначений таким способом показник V характеризує насамперед інтенсивність використання запасу грошей в обороті (М) для оплати товарів та послуг, що реалізуються, тобто цей показник пов’язаний переважно з грошовим обігом. Тому величина Vзалежить передусім від частоти й обсягів товарних трансакцій кожним суб’єктом грошового обороту.
Проте й інші — нетоварні — платежі (фіскально-бюджетні, кредитні) теж впливають на показник швидкості обігу. Особливо помітний цей вплив у показнику середньої тривалості одного обороту гривні. Вона складається з тривалості зберігання грошей у розпорядженні безпосередніх покупців на ринках продуктів, а також з тривалості перебування їх у розпорядженні фіскально-бюджетних установ, банків та інших фінансово-кредитних інститутів, через які розподіляється і перерозподіляється частина національного доходу як головного джерела формування платіжного попиту на ринках. Якщо ця друга група суб’єктів обороту затримує гроші у своєму розпорядженні, несвоєчасно здійснює платежі за своїми зобов’язаннями, то збільшуватиметься тривалість цієї частини обороту грошей і зменшуватиметься вся швидкість їх обігу.
Швидкість обігу грошей перебуває під впливом багатьох чинників з різнонаправленим характером дії. Усі їх можна поділити на дві групи – ті, що діють на боці платоспроможного попиту, і ті, що діють на боці пропозиції.
| ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ШВИДКІСТЬ ОБІГУ ГРОШЕЙ | ||||
| з боку платоспроможного попиту | з боку пропозиції | |||
| Зміна попиту на гроші | Виявляється зміною бажання економічних суб¢ єктів мати у своєму розпорядженні певний запас грошей та високоліквідних активів. Якщо бажання збільшується, то витрачання грошей буде менш інтенсивним, ніж їх надходження, і грошовий обіг уповільниться. І навпаки. Бажання ↑ → витрати ‹ надходжень → V↓ | Розвиток суспільного виробниц-тва | Визначається інтенсивністю тих економічних процесів, які він обслуговує: зміна обсягу, структури й ефективності суспільного виробництва, величини і швидкості товарних потоків на стадії обміну, розвитком ринкових зв¢ язків, збалансованістю ринку та ін. Чим глибший поділ суспільної праці, вища її продуктивність, тим частіше і більше кожний виробник «викидатиме» товарів у сферу обігу, частіше продаватиме й купуватиме їх, зумовлюючи прискорення обігу грошей. Продуктивність ↑ → Т ↑ → купівля ↑ → V↑ | |
| Ефектив-ність суспільного виробництва | Скорочує період нагромадження вартості для цілей відтворення, прискорюючи повернення в обіг грошей, що обслуговують цілі нагромадження в межах окремих індивідуальних капіталів. Ефективність ↑ → період нагромадження ↓ → повернення Г в обіг ↑ → V↑ | |||
| Розвиток маркетингу | Забезпечує максимальне прискорення товарних метаморфоз, а отже – й обігу грошей Товарні метаморфози ↑ → V ↑ | |||
| Розвиток структури споживання | За межею загрози знецінення грошей починають діяти чинники, що прискорюють обіг грошей – споживачі починають прискорювати купівлю, щоб обігнати зростання цін й уникнути втрат від знецінення грошей. Купівля Т і П ↑ → V ↑ | |||
| Розвиток кредитних відносин і банківської справи | Завдяки йому навіть незначні за обсягами нагромадження грошей знову спрямовуються у сферу обігу, прискорюючи свій рух у межах обороту всього суспільного продукту. Нагромадження ↑ → сфера обігу → рух в обороті ↑ → V ↑ | |||
| Культурні потреби населення | Із збільшенням культурних потреб населення збільшується попит на гроші і, як наслідок, - прискорюється швидкість обігу грошей. І навпаки. Культурні потреби ↑ → MD ↑ → V↑ (і навпаки) | Розвиток інфраструктури ринку (транспорт, торгівля, банківська справа, ринок цінних паперів) | Поліпшення справ на кожному з цих напрямів сприяє прискоренню доставки товарів від покупця до продавця і передання грошей від платника до їх одержувача Інфраструктура ↑ → Доставка Т ↑ → отримання Т ↑ → V↑ | |
| Зміна швидкості грошей впливає на платоспроможний попит прямо пропорційно: при її збільшенні за умови сталості товарообороту платоспроможний попит відносно збільшується, і навпаки. | Згідно М.Фрідмана, зміна швидкості обігу грошей – ефективний регулятивний захід грошово-кредитної політики: збільшення пропозиції грошей уповільнює швидкість обігу грошей, а зменшення пропозиції – прискорює. | |||
| Зміна швидкості грошей має істотні економічні наслідки: - збільшує чи зменшує пропозицію грошей в обігу і цим впливає на платоспроможний попит і на витрати в обігу; - ускладнює чи полегшує регулювання грошового обігу; - дає узагальнююче відображення зміни інтенсивності економічних процесів, що становлять основу грошового обігу. Тому спостереження й аналіз її показників є важливим для визначення напрямів і методів регулювання грошового обороту. |
Зміна швидкості обігу грошей впливає на платоспроможний попит прямо пропорційно: V ↑ → платоспроможний попит ↑ (за умови сталості товарообороту), компенсація М → позитивне значення в умовах збільшення обсягів товарообороту, коли зростаюча потреба в грошах задовольнятиметься без додаткового їх випуску.
Проте, за умови розбалансованості економіки, коли: MD плат > випереджає товарну пропозицію, прискорення грошового обігу стає додатковим інфляційним фактором.
Уповільнення грошового обігу розширює місткість його сфери, тобто: V ↓ → попит на гроші ↑, платоспроможний попит ↓, що позитивно впливає на стан грошового обороту навіть при незмінності обсягу товарообороту.
Тому заходи щодо сповільнення грошового обігу завжди входять до антиінфляційних програм як їх складова, а економічна ситуація, що характеризується уповільненням обігу грошей, є найсприятливішою для реформування грошової системи країни.
Швидкість обігу грошей - явище об'єктивне, надзвичайно складне, його важко прогнозувати та регулювати. Тому практика не виробила дійових інструментів оперативного регулювання швидкості обігу грошей для впливу на кон'юнктуру ринку. Не випадково, представники кількісної теорії грошей тривалий час намагалися абстрагуватися від цього чинника впливу на економіку, вважаючи швидкість обігу грошей незмінною.
Лише Дж. М. Кейнс довів безпідставність цього припущення і визнав, що швидкість обігу може істотно змінюватися і відчутно впливати на економіку. Тому абстрагування від цього чинника в економічних розрахунках, особливо в короткостроковій перспективі, недопустиме. Будучи пов'язаною оберненою залежністю з попитом на гроші, швидкість обігу грошей так само чутлива до зміни процента, як і попит на гроші. Оскільки ж рівень процента постійно й істотно коливається, швидкість обігу грошей, за Кейнсом, теж постійно і непрогнозовано змінюється. На цій підставі Кейнс узагалі поставив під сумнів реальність кількісної теорії грошей та можливість проведення ефективної монетарної політики і спрямував свої пошуки дійових інструментів регулювання економіки у фіскально-бюджетну сферу.
М. Фрідман - засновник сучасної монетаристської теорії - слідом за Кейнсом визнав здатність швидкості обігу грошей до коливання. Проте він не погодився з Кейнсом щодо неможливості їх прогнозувати, що дало йому підстави відновити пріоритетну роль монетарної політики в державному регулюванні економіки. Передбачення зміни V дає можливість нейтралізувати її вплив на економіку шляхом адекватної зміни маси грошей в обороті. Наприклад, якщо V уповільнюється, то нейтралізувати його вплив на ринок можна збільшенням пропозиції грошей, а якщо прискорюється - то зменшенням. Завдяки цьому вплив на масу грошей стає ефективним регулятивним заходом грошово-кредитної політики.