Сутність та інформаційна база оцінки

Фінансово-економічний стан підприємства (орга­нізації) характеризується ступенем його (її) при­бутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінан­сово-економічного стану підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства (організації) цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті — нега­тивному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства (орга­нізації) необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс — підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства 440 (організації) та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року). Спрощену форму балансу, яка була чинною в Україні протягом багатьох років, показано в табл. 17.2. З 1 січня 2000 року в Україні введено в дію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним стандартам здіснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання.

Таблиця 17.2

БАЛАНС ПІДПРИЄМСТВА ЗА СТАНОМ НА (тис. гри.)

В активі балансу підприємства за новою формою виділені такі три розділи:

I. Необоротні активи (• Нематеріальні активи • Незавершене будівництво • Основні засоби • Довгострокові фінансові інвестиції);

II. Оборотні активи (• Виробничі запаси • Незвершене виробництво • Готова продукція • Дебіторська заборгованість • По­точні фінансові інвестиції • Грошові кошти та їхні еквіваленти);

III. Витрати майбутніх періодів

.

Рис. 17.2. Групи розрахункових показників для оцінки фінансово-економічного стану підприємства.

Пасив балансу підприємства за новою формою складається з п'яти виокремлених розділів:

I. Власний капітал (• Статутний капітал • Пайовий капітал • Резервний капітал • Нерозподіленій прибуток);

II. Забезпечення наступних витрат і Платежів (• Забезпечення виплат персоналу • Інші забезпечену. Цільове фінансування);

III. Довгострокові зобов'язання (• Довгострокові кредити банків; • Відстрочені податкові зобов'язання; Інші довгострокові зо­бов'язання);

IV. Поточні зобов'язання (• Короткострокові кредити банків • Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями • Векселі видані • Кредиторська заборгованість; Інші поточні зо­бов'язання);

V. Доходи майбутніх періодів.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів ба­лансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксова­ну дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів—звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників. Загальновживані групи таких по­казників наведено на рис. 17.2.

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками — прибутком і рентабельністю. При­буток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показ­ником рентабельності.

Рентабельність — це відносний показник ефективності робо­ти підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відно­шення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресур­си (витрати) використовують у розрахунках

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рента­бельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Р_а) характеризує ефективність вико­ристання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою

Оцінка прибутковості та активності

Р_а = П_з(ч) / К_{а *} 100 (17.5)

де П_з(ч) — загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

К_а— середня сума активів за річним балансом.

° Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до опо­даткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єди­ного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов'язково заз­начити, який саме прибуток узято.

Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (на­приклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу (Р_вк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

(17.6)

де П — чистий прибуток підприємства; К_в — власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприє­мства або його звіту про власний капітал на певну дату (після 1 сі­чня 2000 року).

Рентабельність акціонерного капіталу (Р_ак) свідчить про верх­ню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

(17.7)

де К_ст—статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Цей показник можна обчислювати також як рентабельність ак­ціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку П_ч відніма­ють фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу — номінальну вартість цих акцій.

Рентабельність продукції (Р_п) характеризує ефективність ви­трат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою

(17.8)

де П — прибуток від реалізації продукції за певний період;

С — повна собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність продукції можна обчислювати також як відно­шення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю

всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність одного виробу (Р.) розраховується за формулою:

(17.9)

де Ц., С. — відповідно ціна й повна собівартість г-го виробу. Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і | включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показ­никами тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оборотність активів (и_а) — це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто

(17.10)

де В — виручка від усіх видів діяльності підприємства за пев­ний період; К_а — середня величина активів за той самий період. За цих умов середня тривалість одного обороту (t) становитиме

' (17.11)

де Д — кількість календарних днів у періоді. Оборотність товарно-матеріальних запасів (и_тмз) виражаєть­ся кількістю оборотів за певний період:

(17.12)

де С_р— повна собівартість реалізованої продукції за певний період; М_з— середня величина запасів у грошовому виразі.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами ха­рактеризується середніми термінами оплати дебіторської та кре­диторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покуп­цями продукції підприємства (ґ_одз) обчислюється за формулою

(17.13)

де З_д — дебіторська заборгованість (заборгованість покупців); Д_к— кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік — 360, квартал — 90); К_п — обсяг продажу про­дукції за розрахунковий період.

За період t_одз платіжні вимоги підприємства до покупців перетво­рюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є еконо­мічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) — небажаним і потребує з'ясування причин.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості поста­чальникам (t) визначається співвідношенням:

(17.14)

де З_к — величина кредиторської заборгованості постачальни­кам;

М — обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому вимірі.

Скорочення за інших однакових умов не визнається позитив­ним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. На­томість збільшення періоду оплати заборгованості може бути на­слідком різних причин: погіршання для підприємства умов розра­хунків, браку коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.