Оцінка фінансової стійкості та платоспроможності

Фінансова стійкість підприємства характеризуєть­ся співвідношенням власного й залученого капі­талу. Для цього використовуються різні показни­ки, які заведено називати коефіцієнтами. З-поміж них найбільш по­ширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії (& _а) обчислюється діленням власного ка­піталу на підсумок балансу підприємства:

, (17.15)

де К_в — власний капітал підприємства;

К₆— підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування). За даними табл. 17.2, наприклад,

Це означає, що активи підприємства на 62% забезпечено влас­ними коштами. Решта (38%) фінансується за рахунок боргових зобов'язань. Така величина коефіцієнта є прийнятною — борги покриваються власним капіталом. Якщо к_& < 0, 5, то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів (К_зб) є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного та залучено­го капіталу, тобто

(17-16)

де К_з—боргові зобов'язання підприємства (залучений капітал). Так, згідно з даними балансу підприємства (табл. 17.2)

Отже, власний капітал перевищує борги підприємства в 1, 625 446 раза. Нормальною вважають ситуацію, коли К_зб, > 1.

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємст­ва на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, І зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фі­нансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект! так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражають через відношення заборгованості до власного капіталу.

Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з ура­хуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення від­ношення К₃/К_в) веде до зростання рентабельності власного капі­талу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов'я­зання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні ак­тиви мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності — загальної, термінової та абсолютної.

Коефіцієнт загальної ліквідності (К_лз) — це відношення обо­ротних активів (розділи II і III активу балансу за його старою фор­мою) до короткострокових пасивів (розділ III пасиву):

, (17.17)

де К_оа — оборотні активи підприємства; К_зк— короткострокова заборгованість підприємства.

За даними балансу підприємства (табл. 17.2).

Це означає, що оборотний капітал підприємства перевищує короткострокову заборгованість приблизно у 2, 5 рази.

Якщо к_т < 2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення (к_т > 3—4), може ви­никнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну величину к_т помітно впливає частка товарно-мате­ріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств з невели­кими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачувани­ми дебіторськими зобов'язаннями є прийнятним нижчий рівень співвідношення оборотних активів і короткострокової заборгова­ності (к_т < 2), і навпаки, на підприємствах, в оборотних активах яких велика частка належить товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба підтримувати на більш високому рівні.

Коефіцієнт термінової ліквідності (к^) обчислюється як відно­шення оборотних активів високої (термінової) ліквідності до ко­роткострокових пасивів, тобто

(17.18)

де К_тл — оборотні активи високої (термінової) ліквідності, до яких відносять оборотні активи за мінусом товарно-матеріальних запасів (запасів і витрат).

У нашому прикладі (табл. 17.2)

Така величина к є нормальною і свідчить про можливість своє­часної оплати боргів. Коли к_лт < 1, то платоспроможність підприє­мства невисока.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (& _ла) — це відношення аб­солютно ліквідних активів до короткострокових пасивів:

(17.19)

де К^ — абсолютно ліквідні активи підприємства, до яких на­лежать гроші та короткострокові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери).

За даними табл. 17.2

Нормальною можна вважати ситуацію, коли А_ла > 0, 5.

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутко­вості, але однозначний зв'язок між цими показниками простежуєть­ся тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибут­ковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроково­му періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з непога­ною прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок вели­ких виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забез­печення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.