Сутність грошово-кредитної політики

У літературі застосовується кілька підходів до визначення сутності грошово-кредитної політики.

Представники одного з них трактують її надто вузько – як урядову політику впливу на кількість грошей в обороті. В цьому випадку механізм грошово-кредитної політики обмежується лише впливом на кількість грошей і явно збіднюються його регулятивні можливості.

Представники іншого підходу визначають її надто розширено – як один з секторів економічної політики вищих органів державної влади. Але тут не визначено її специфічного характеру, відмінностей від інших секторів економіки економічної політики, особливого механізму впливу на економічні процеси.

Більш повно і точно виражає сутність грошово-кредитної політики визначення її як: комплекс взаємопов’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених економічних та соціальних цілей, заходів щодо регулювання грошового ринку, які здійснює держава через центральний банк.

Як випливає з цього визначення, грошово-кредитній політиці властиві:

- комплексність, різноваріантність регулятивних заходів;

- спрямованість їх на досягнення певних, заздалегідь визначених суспільних цілей;

- заходи ці реалізуються центральним банком через грошовий ринок.

У такому трактуванні грошово-кредитна політика являє собою організаційно оформлений регулятивний механізм зі своїми специфічними цілями, інструментами та роллю.

Об'єктами, на які найчастіше спрямовуються регулятивні заходи монетарної політики, є такі змінні грошового ринку:

- пропозиція (маса) грошей;

- ставка процента;

- валютний курс;

- швидкість обігу грошей та інші фінансові змінні.

Залежно від економічної ситуації в країні об'єктом монетарного регулювання може бути вибрана одна з них чи навіть кілька одночасно. Але в усіх випадках серед них обов’язково має бути пропозиція грошей.

Суб'єкти монетарної політики. В Україні головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки - Міністерство фінансів, Міністерство економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які слугують орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торговельний баланси, рівень зайнятості та ін.). Верховна Рада, крім того, регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні.

Проте вирішальна роль у розробленні та реалізації монетарної політики належить Національному банку, оскільки він несе відповідальність перед суспільством за стан монетарної сфери. Як передбачено Конституцією України (ст. 100), Рада НБУ самостійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.