Проведення співбесіди

Адвокат має продумати, як провести співбесіду з найбільшою ефективністю. Різні ситуації вимагають певних особливостей і прийомів щодо проведення співбесіди й опитування. Втім є певні стадії, яких слід дотримуватись.

1. Зустріч, перше знайомство, визначення " правил гри".

2. Вільний виклад довірителем суті свого звернення.

3. З'ясування характеру правових проблем довірителя та хронології подій.

4. Висновки.

5. Завершення співбесіди.

Для першої стадії важливо встановити психологічний контакт з людиною, викликати у неї довіру. На встановлення довіри впливають свідомі та підсвідомі фактори. Свідомі фактори ґрунтуються на знанні про людину, відомостей про репутацію адвоката. Підсвідома ж довіра від нашого знання про людину не залежить. Вона визначається схожістю співбесідників, збігом їхніх внутрішніх установок. На думку психологів, спілкування визначається переважно рівнем підсвідомої довіри чи недовіри.

Ведучи розмову, адвокат має справляти цілісне враження на довірителя. Його голос і поза мають відповідати словам, які він говорить. Якщо адвокат сидить згорблений, дивиться собі під ноги, монотонно й повільно промовляє, що " постарається допомогти", що " все можна вирішити", його вигляд не відповідає змісту слів і викликає недовіру на підсвідомому рівні.

Адвокат має постійно вчитися культурі спілкування. Бачити себе з боку, критично оцінювати свою поведінку, аналізувати невдачі, доцільність застосування тих чи інших слів, робити все для того, аби співрозмовник відчував себе комфортно у спілкуванні. Слід пам'ятати про важливість таких елементів спілкування, як поза, рухи, міміка, жести, тембр голосу, його сила, інтонація, висота тощо.

Звичайно, переконливість аргументів значною мірою залежить від того, наскільки адвокат користується авторитетом. На свій авторитет адвокат має працювати все життя (до речі, як і в будь-якій іншій сфері діяльності). Високий професіоналізм, визнання оточення та колективу підвищують статус особи та її імідж. Недопустимо принижувати статус та імідж співрозмовника. Будь-яка неповага до довірителя викликає зазвичай негативну реакцію. Адвокати полюбляють вказувати на помилку співрозмовника або його неправоту, що негативно впливає на імідж критикованого. Це сприймається, як правило, болісно, провокує спір і навіть конфлікт.

Розповідь довірителя дає можливість адвокату скласти для себе враження про довірителя, його культурний та інтелектуальний рівень, характер, що корисно для визначення лінії поведінки з цією людиною. Доповідь довірителя дозволяє зробити перші висновки про реальність очікувань людини та загальне уявлення про події, які привели цю людину до адвоката. Таку доповідь доцільно записати на диктофон, якщо проти цього не заперечує клієнт.

Здебільшого адвокат не поспішає із запитаннями, приглядається до людини, робить попередні висновки для себе, виділяє ключову проблему, яка випливає з розповіді довірителя. Багатьом адвокатам відомий стан нетерпіння, коли людина повторюється або переходить на обставини, які безпосередньо справи не стосуються. В цих ситуаціях потрібно утримуватись від реплік на кшталт " це справи не стосується", " це не має значення", " ці подробиці зайві", які можуть призвести до того, що довіритель пропустить якусь важливу деталь.

На основі одержаної інформації адвокат викладає події, що містять юридичні проблеми довірителя, у хронологічному порядку. Тобто на цій стадії він відбирає юридично значимі обставини і знову перевіряє, чи правильно зрозумів те, в чому полягають правові проблеми довірителя, чи не припустив помилки у хронології подій тощо.

Консультацію визначають як процес взаємодії адвоката та довірителя з приводу проблеми останнього та з метою виявлення можливих правових варіантів та їх наслідків, з'ясування шляхів і способів реалізації обраного варіанта вирішення проблеми.

Адвокату процесі консультування має не лише добре знати право, а й володіти вмінням аналізувати фактичну інформацію, орієнтуватись у нормативному матеріалі та знаходити правову основу для вирішення проблеми довірителя, а також вміти вишукувати альтернативні способи вирішення проблеми. Адвокат має не тільки вказати на можливі способи вирішення проблеми, а й с прогнозу вати як позитивні, так і негативні наслідки таких дій.

Показником професійної майстерності адвоката є його вміння моделювати правові ситуації на базі одержаної інформації. Консультуючи довірителя, адвокат має не лише роз'яснити ті чи інші положення закону та практики їх застосування, а й перевірити, чи правильно довіритель його зрозумів. Адвокат має потурбуватись, щоб клієнт усвідомив, чим йому загрожує і що передбачає та чи інша дія. Адвокат вибудовує відносини з довірителем, спираючись на його інтереси. Такий підхід одержав назву " опори на довірителя". Це, звичайно, не означає, що адвокат повинен танцювати під дудку клієнта. Опора на довірителя вимагає від адвоката не лише з'ясування суті правової проблеми, а й з'ясування дійсних бажань, мети і намагань довірителя. Адвокат може запропонувати кілька варіантів вирішення проблеми, однак вибір конкретного варіанта залишається за довірителем.

Упродовж підготовки до консультації рекомендують складати відповідні схеми, в яких викладають різні варіанти вирішення справи, обмірковуючи при цьому плюси та мінуси кожної пропозиції.

Після того як консультацію підготовлено, відбувається зустріч з довірителем, де адвокат знову викладе резюме та надасть консультацію, в якій запропонує не лише варіанти вирішення справи, а й прогноз можливих наслідків. Для спокійного й усебічного обговорення перед початком зустрічі варто з'ясувати, чи не змінились плани довірителя, скільки часу має довіритель, і з урахуванням цього обумовити порядок проведення зустрічі. Встановлення порядку проведення обговорення дозволяє адвокату провести консультування організованіше, не витрачаючи часу на суперечки та обговорення сторонніх проблем.

Предметом консультації є не тільки роз'яснення правових позицій, у яких опинився клієнт, а й варіанти вирішення проблеми та прогноз можливих наслідків. Адвокат має наголосити і на варіантах, які можуть обернутися проти довірителя, а також про можливі невдачі у вирішенні питання.

Консультація надається у письмовій формі, як правило, тільки на прохання довірителя. Адвокат також має допомогти довірителю обрати найоптимальніший варіант рішення шляхом порівняння, а також прогнозування часу та затрат, потрібних для того чи іншого рішення.