Робота з вибору адвокатом позиції, як правило, проходить кілька етапів.

І. дається правова оцінка вже відбулися подій, визначається відповідність вимогам законності вже скоєних довірителем і іншими особами дій, аналізуються з правової точки зору наявні факти. Цей етап важливий тому, що створює необхідну базу для подальшої роботи адвоката але справі, формує основу для побудови його умовиводів.

ІІ. дається правова оцінка цілям і встановлюється, наскільки правомірні претензії довірителя. Адвокат не може надавати правову допомогу особі, дії якого свідомо спрямовані на порушення закону, па обмеження прав, свобод і законних інтересів інших суб'єктів права.

Певні труднощі можуть виникнути при правову оцінку позиції підзахисного при наданні юридичної допомоги підозрюваному, обвинуваченому в скоєнні злочину, особливо в разі, якщо підозрюваний, обвинувачений дійсно вчинив злочин, в якому звинувачується, і повідомив про це захисникові. На життєвому рівні існує думка, що в таких випадках адвокат захищає злочинця, допомагає йому уникнути справедливого покарання. З правової точки зору це не так. При захисті але кримінальній справі адвокат позбавлений права вирішувати питання про винність або невинність свого підзахисного і про призначення йому покарання, це прерогатива суду. Адвокат же допомагає своєму підзахисному при здійсненні його конституційного права на захист, па надання кваліфікованої юридичної допомоги. За допомогою участі адвоката у кримінальному судочинстві реалізується найважливіший принцип судочинства - змагальність, врівноважується позиція державного обвинувачення, що виключає небезпеку обвинувального ухилу при розгляді та вирішенні кримінальної справи незалежним і неупередженим судом.

Таким чином, правова оцінка адвокатом обставин справи, ролі і ступеня участі в них довірителя впливає на роботу адвоката в тій мірі, в якій повинна утримати його від надання юридичної допомоги з метою, яка завідомо порушують закон і противних інтересам моралі і моральності. Протиправність поведінки довірителя, що передував його зверненням до адвоката, не виключає можливість отримання їм кваліфікованої юридичної допомоги, що надається адвокатом.

ІІІ. адвокат переходить до аналізу правових засобів досягнення бажаної довірителем мети. Суть правової оцінки сукупності значущих чинників на цьому етапі роботи полягає в тому, щоб з точки зору закону співвіднести правові можливості і наслідки їх реалізації з необхідними довірителю результатами. Виходячи з суті і характеру справи та мети довірителя, адвокат визначає, які конкретні дії з надання юридичної допомоги він може зробити: провести переговори з контрагентами довірителя, скласти і направити їм претензію, звернутися до суду, вдатися до інших дій.

Після порівняння цілей і засобів їх досягнення можна спрогнозувати результат справи, після чого адвокату слід довести свою точку зору до довірителя. При цьому потрібно пам'ятати, що стовідсотково гарантувати той чи інший результат неможливо, та й непрофесійно. Остаточну правову оцінку справі може дати тільки суд. Передбачити ж його рішення адвокат може тільки з тією або іншою часткою ймовірності, оскільки не знає, якою інформацією володіє інша особа, які докази вона призведе в обгрунтування своїх вимог і заперечень. Не можна скидати з рахунку і суб'єктивізм подачі довірителем інформації.

Правова оцінка адвокатом своєї позиції має величезне значення. По-перше, визначаючи, наскільки відповідають реальні обставини справи, з яким звернувся до нього довіритель, і цілі довірителя вимогам законності, адвокат здатний спрогнозувати ймовірний результат справи, що може утримати довірителя від спроб наполягати па своїх необгрунтованих претензії, від невиправданої втрати часу і коштів. По-друге, правова оцінка всіх обставин але справі передує правову оцінку того ж предмета судом при розгляді та вирішенні справи. При правову оцінку своєї позиції адвокат визначає предмет і підставу позову, що позбавляє від необхідності міняти їх в процесі судового розгляду. Адвокат може заздалегідь значно оптимізувати роботу суду, грамотно сформувавши доказову базу але справі, тобто пославшись на підтвердження своєї позиції тільки па ті докази, сукупність яких буде відповідати вимогам достовірності та достатності. Це виключить необхідність перевірки судом достовірності окремих доказів, вивчення судом доказів, до справи не відносяться.