Тактика та стратегія в адвокатській діяльності.

Тактика захисту це правильність і своєчасність вибору і кваліфікованого здійснення законних засобів і способів захисту, які в конкретних умовах найбільш ефективно сприяють досягненню цілей, поставлених перед захисником кримінально-процесуальним законом.

Найбільш рельєфно, у розгорнутому вигляді, тактика адвокатської діяльності дістає вияв при виконанні адвокатом функції захисту в кримінальному судочинстві як тактики захисту обвинуваченого. У загальному вигляді адвокатську тактику стосовно кримінального судочинства можна визначити як систему напрацьованих на основі досягнень науки і досвіду адвокатської діяльності положень і рекомендацій щодо найбільш раціональної організації роботи адвоката-захисника при розслідуванні та судовому розгляді кримінальних справ і найбільш ефективних способів та прийомів захисту прав і законних інтересів підзахисного. У практичному аспекті - це система способів та прийомів організації та планування роботи адвоката-захисника у кримінальній справі, формування відносин з іншими учасниками процесу, участі у збиранні та самостійного збирання, дослідження, оцінки та використанні доказів, а також здійснення інших процесуальних і не заборонених законом дій для досягнення найбільш сприятливого для підзахисного результату.

На тактику захисту і формування її змісту суттєво впливає низка взаємопов'язаних факторів, обумовлених правовим статусом адвоката-захисника:

Þ визначені законом завдання та цілі захисника у кримінальній справі;

Þ його обов'язок використовувати всі передбачені законом засоби і способи виконання функції захисту;

Þ загальне правило про заборону відмови адвоката від виконання своїх обов'язків у здійсненні захисту обвинуваченого.

Стратегічними цілями адвоката-захисника, його призначенням є захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі. У конкретних справах дані цілі - це сприяння прийняттю кінцевого рішення, найбільш сприятливого для підзахисного - закриття кримінальної справи, виправдання підсудного, пом'якшення кримінальної відповідальності тощо. Це означає, що за всієї динамічності діяльності захисника тактика його роботи у кожній конкретній справі, незалежно від її специфіки, має підпорядковуватись цим стратегічним цілям і завданням, вона є способом їх досягнення.

Первинний елемент тактики захисту - тактичний прийом як найбільш раціональний та ефективний у конкретній ситуації спосіб здійснення передбаченої процесуальним законом чи не забороненої ним дії, спрямованої на досягнення мети захисту.

Виконуючи функції захисту, адвокат використовує тактичні прийоми як напрацьовані у незмінному їх вигляді або пристосовані (трансформовані) до особливостей даного виду професійної діяльності (їх ще називають загальними чи універсальними), так і специфічні, тобто такі, що стали надбанням адвокатської практики і застосовуються виключно захисником-адвокатом. До числа загальних тактичних прийомів захисту відносяться способи реагування захисника на прогалини розслідування і судового розгляду, на порушення слідчим і судом процесуального законодавства, обґрунтування недопустимості того чи іншого доказу, способи ухилення від психологічних пасток слідчого. До числа більш конкретних прийомів входять прийоми допиту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, свідка, експерта, способи, які використовуються захисником у ході окремих слідчих і судових дій, заявлення клопотань, ознайомлення з матеріалами справи, прийняття рішення про участь або неучасть у тій чи іншій слідчій дії. Специфічними є й способи та прийоми самостійного збирання захисником доказів у кримінальній справі, зокрема запитування і одержання документів чи їх копій від громадян та юридичних осіб, отримання письмових висновків фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитування громадян, а також їх подання органу, у провадженні якого перебуває справа.

Усі дії захисника мають відповідати вимогам законності, допустимості, вибірковості та етичності.

Законність тактичного прийому передбачає перш за все, що адвокат-захисник не має права застосовувати прямо заборонені кримінальним, кримінально-процесуальним та іншими законами способи, а саме: домагатися показань шляхом насильства, погроз, інших незаконних заходів, перешкоджати явці свідка, потерпілого, експерта до суду тощо. Він не може базувати свої тактичні прийоми на порушенні процесуального порядку і умов здійснення окремих слідчих і судових дій. Наприклад, адвокат не вправі своїми запитаннями чи зауваженнями переривати вільну розповідь особи, яку допитують. Водночас, захисник, як правило, не повинен залишати без належного реагування жодного факту порушення слідчим, прокурором чи судом права обвинуваченого на захист або порушень ними порядку та умов проведення окремих слідчих дій чи судового процесу.

Умова допустимості включає вимогу законності і крім того - наукову обґрунтованість тактичного прийому і передбачає, що тактичний прийом захисту має застосовуватися чітко в межах повноважень, наданих захиснику-адвокату чинним законодавством. Орієнтиром тут можуть бути, наприклад, приписи закону щодо недопустимості невиправданого затягування розслідування або судового розгляду справи.

Вибірковість тактичного прийому означає, що тактичний прийом, застосований захисником, жодним чином не має зашкодити підзахисному, як і в лікарській практиці, слід дотримуватись заповіді - не зашкодь! Тому адвокату-захиснику кожен раз необхідно з впевненістю передбачати можливі наслідки використання того чи іншого прийому, в тому числі й негативні для захисту. Це стосується будь-якого виду тактичних засобів захисту - формулювання запитань особам, яких допитують, прийняття рішень, висловлення своїх думок при обговоренні заявлених іншими учасниками процесу клопотань тощо.

Умова етичності означає, що кожен тактичний прийом захисника, як і інших професійних учасників процесу, має відповідати вимогам моралі, загальній, судовій та адвокатській етиці.