Види валютних курсів

Класифікація валютних курсів здійснюється за багатьма критеріями. По кожному з них виділяється не менше двох видів курсів. Найвідомішими є таки пари валютних курсів:

- номінальний і реальний;

- плаваючи і фіксований;

- двосторонній і багатосторонній (або ефективний);

- двосторонній реальний і багатосторонній реальний;

- офіційний і ринковий;

- легальний і нелегальний;

- спот і форвард;

- курс покупця і продавця.

Найбільш природним, що стихійно формується на ринку під впливом попиту і пропозиції, є номінальний, плаваючий, двосторонній обмінний курс. Наприклад, 1 дол. США = 1, 2 євро або 1 грн. = 30 руб. Саме такий курс формується на міжбанківському валютному ринку і ринку готівкової валюти та регулярно публікується в пресі.

Номінальним цей курс є тому, що встановлений як ціна валюти однієї країни у валюті іншої країни.

Плаваючим є тому, що може постійно змінюватися під впливом зміни попиту та пропозиції на валютному ринку. Наприклад, сьогодні курс був 1 дол. = 8, 7 грн., завтра він може бути 1 дол. = 8, 9 грн. чи 1 дол. = 8, 6 грн.

Двостороннім цей курс є тому, що він виражає співвідношення валют тільки двох країн, наприклад тільки України та Росії, чи України та США. А щоб виразити відношення гривні до євро чи фунта стерлінгів, потрібні двосторонні курсі її до кожної з цих валют.

Більш складним є поняття реального валютного курсу, який ураховує співвідношення рівнів цін у країнах, валюти яких порівнюються. Поняття це суто абстрактне, розрахункове і може визначатися за одним видом товарів, за певним набором (кошиком) товарів чи за всім національним продуктом. Такі розрахунки здійснюють, як правило, консультативно-аналітичні установи (національні чи міжнародні) і використовують їх у наукових цілях. Показником реального валютного курсу (ВК­­_р) користуються також органи валютного регулювання (центральні банки) для оцінювання та обґрунтування заходів валютно-курсової політики.

Розрахунок реального валютного курсу (ВК­­_р) – надзвичайно складна, трудомістка та тривала процедура. Світовій практиці відомі кілька методів його розрахунку:

Реальний валютний курс (ВК­­_р) визначається за формулою:

де ВК­_н – номінальний обмінний курс (за оберненим котируванням);

Р_н – рівень цін національних товарів у національній валюті;

Р_і – рівень цін таких самих товарів в іноземній країні – торговельному партнері в її валюті.

Приклад

У вересні 2006р. ціна Біг-Мака в США була 3, 2 дол., а в Україні - 9, 6 грн. Номінальний курс становив 1 грн. = 20 центів, або 0, 2 дол. За таких умов реальний валютний курс дорівнюватиме 0, 6 дол. (0, 2 х (9, 6/3, 2).

Отже, він у 3 рази вищий від номінального. Ця відмінність пояснюється тим, що в Україні ціни на даний товар значно нижчі, ніж у США.

На підставі наведеного прикладу можна зробити висновок, що номінальний валютний курс гривні явно занижений. Така ситуація сприяє розвитку експортного бізнесу в Україні, підвищує цінову конкурентоспроможність наших експортерів на світовому ринку.

Приклад

Якщо український бізнесмен купить партію Біг-Маків за ціною 9, 6 грн. за 1 шт. і продасть у США по 3, 2 дол., то одержить прибуток на рівні 166, 8 % до своїх витрат. Такий рівень рентабельності цілком достатній, щоб продавати Біг-Маки у США навіть за нижчою ціною, ніж 3, 2 дол.

Динаміка зміни складових реального валютного курсу (ВК_р)

Роки	Офіційний валютний курс, грн.	ВКН (за оберненим котируванням)	Ціна БігМаку в Україні, грн.	Ціна БігМаку, долл.	Розрахунок ВКР	ВКР> ВКН,, разів
2010 рік	7, 98	1грн = =0, 12	14, 5 грн.	1, 81 долл.	ВКР=	в 3, 83 рази
2011 рік	7, 96	1грн = =0, 12	16, 5 грн.	2, 07 долл.	ВКР=	в 4 рази
2012 рік	7, 99	1грн = =0, 13	18, 0 грн.	2, 25 долл.	ВКР=	в 4, 1 разів
2013 рік	7, 99	1грн = =0, 13	18, 6 грн.	2, 33 долл.	ВКР=	в 4, 2 разів
2014 рік	8, 38	1грн. = =0, 12	19, 0 грн.	2, 27 долл.	ВКР=	в 4 рази
2015 рік	15, 82	1грн.= =0, 06	19, 0 грн.	1, 22 долл.	ВКР=	в 4 рази

Показник реального валютного курсу тісно пов'язаний з показником паритету купівельної спроможності валют (П_к.с.), який виражає співвідношення внутрішніх цін у національних валютах країн-торговельних партнерів. У наведеній вище формулі П_к.с виражений як Р_н/Р_і, тому формулу ВК_Р можна записати так:

Для регулятивної практики в країні важливо знати, як співвідносяться рівні ВК_р та ВК_н.

Якщо: ВК_р > ВК_н, то продавати вітчизняні товари вигідніше на зовнішньому ринку, ніж на внутрішньому (там ціни вищі), що стимулюватиме зростання експорту. Купівля ж товарів на зовнішньому ринку та імпорт їх у країну будуть невигідними, оскільки внутрішні ціни нижчі від зовнішніх. Така ситуація стимулюватиме зростання експортоорієнтованого й імпортозамінного виробництва і всього національного виробництва в країні. Як наслідок, буде поліпшуватися стан платіжного балансу країни у бік зростання позитивного сальдо.

ВК_р > ВК_н → експорт ↑, імпорт ↓ → ПБ _акт. ↑

Ситуація з вигідністю експорту й імпорту та стимулюванням національного виробництва кардинально зміниться, якщо: ВК_р < ВК_н , то вигідно стає імпортувати товари та послуги і не вигідно - експортувати та розвивати внутрішнє виробництво. Буде погіршуватися стан платіжного балансу з усіма негативними наслідками для економіки країни.

ВК_р < ВК_н → експорт ↓, імпорт ↑ → ПБ _акт. ↓

Співвідношення між ВК_р та ВК_н може змінюватися під впливом двох груп чинників:

1) таких, що впливають на динаміку номінального курсу;

2) таких, що впливають на паритет купівельної спроможності.

Чинники другої групи переважно стихійно складаються на ринках країн - торговельних партнерів і проявляються в інфляційних процесах у кожній із них, а тому малочутливі до регулятивного впливу держави даної країни. Більш чутливими до такого впливу є чинники, що формують номінальний валютний курс, завдяки чому саме ВК_н є головним об'єктом валютної політики кожної держави. Але така політика буде успішною, якщо вона враховуватиме у своїх регулятивних заходах також стан ВК_р та П_к.с.

Залежно від ступеня регульованості номінальний валютний курс може бути:

- плаваючим (який, у свою чергу, може бути вільно плаваючим та регульовано плаваючим);

- фіксованим.

Плаваючим називають валютний курс, рівень якого вільно коливається (змінюється) під впливом зміни попиту і пропозиції на валютному ринку. Таким валютний курс може бути за умови, що орган валютного регулювання (НБУ) не втручається в процеси, які відбуваються на валютному ринку.

Приклад

Зростання попиту на долари США з 1 грудня поточного року на 20 % за незмінності пропозиції доларів спричинить автоматичне зростання обмінного курсу долара приблизно на 20%, якщо регулятивний орган (НБУ) не втрутиться в ситуацію на ринку і не здійснить доларо­вої інтервенції в розмірі, який покриє дефіцит його пропозиції. Така ж зміна курсу відбудеться, якщо пропозиція знизиться на 20% за незмін­ного попиту на долари, а НБУ не здійснить інтервенції на ринку, тобто не продасть відповідної суми доларів за попереднім курсом.

Якби зміни попиту та пропозиції набули протилежного спрямування, то рівень валютного курсу знизився б приблизно такою самою мірою, але теж за умови невтручання в ситуацію регулятивного органу.

Розглянута в нашому прикладі ситуація означає, що в країні діє режим вільно плаваючого валютного курсу. Такий режим може успішно діяти в країнах з високорозвинутими, добре структурованими економіками, що забезпечують високу збалансова­ність платіжних балансів та зрівноваженість попиту і пропозиції на валютних ринках. Проте така ситуація має місце далеко не в усіх країнах, і тому режим вільного плавання курсу в його чис­тому вигляді застосовує лише невелика кількість країн.

Переважна більшість країн застосовують режим регульовано плаваючого курсу, за якого плавання курсу контролюється і ре­гулюється залежно від зміни економічної ситуації в країні. Зокрема, центральний банк може встановити «стелі» (вищу та нижчу) для коливання курсу, може об'являти пріоритетний напрям динаміки курсу на певну перспективу (девальвація чи ревальвація), та рівень таких змін, який він забезпечуватиме своїми заходами, запроваджувати певні валютні обмеження тощо.

Якраз режим регульованого плавання валютного курсу застосовується уже тривалий час в Україні.

Фіксованим називають валютний курс, рівень якого центральні банки тривалий час підтримують на незмінному, заздалегідь оголошеному рівні. Така підтримка можлива за двосторонньої чи багатосторонньої домовленості країн і здійснюється засобами прямого чи опосередкованого втручання регулятивних органів у ситуацію на валютних ринках (валютна інтервенція) чи в зовнішньоекономічні, монетарні та фіскальні сфери.

Вибір інструментів та напрямів такого втручання залежить переважно від стану платіжного балансу країни.

Коли говорять про валютний курс, то йдеться насамперед про співвідношення двох валют - національної та іноземної. Такий курс називається двостороннім. Їхіснує стільки, скільки країн підтримує валютні відносини з даною країною. Але кожний дво­сторонній курс має свою динаміку - один підвищується, другий знижується, третій є стабільним. Вплив кожного з таких курсів на платіжний баланс може взаємно нейтралізуватися, що знижує практичне значення двостороннього курсу.

Тому виникає потреба визначити співвідношення національної валюти з усіма іншими валютами або з певною їх сукупністю (кошиком). Таке співвідношення називається багатостороннім, або ефективним, валютним курсом. З його допомогою вимірю­ється індекс знецінення або подорожчання національної валюти порівняно з середньозваженим кошиком багатьох валют.

Обчислюється ефективний валютний курс як арифметична середньо­зважена певної сукупності двосторонніх курсів, де вагою є частка кожного з торговельних партнерів, валюти яких включені до кошика, у зовнішньоторговельному обороті країни.

Ефективний валютний курс розраховується за номінальним і реальним змістом, тому розрізняють реальний ефективний курс і номінальний ефективний курс. Використовуються індекси цих курсів у практиці розроблення макроекономічної та валютної політики країни.

Офіційний і ринковий курси формуються і використовуються у тісному взаємозв'язку.

Ринковий курс об'єктивно формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції і відобра­жає у своїй динаміці всю гаму чинників, які стихійно змінюють ринкову кон'юнктуру.

Офіційний валютний курс визначається центральним банком на підставі динаміки ринкового курсу та з урахуванням завдань валютної політики, які випливають з цілей економічної політики. Такими завданнями можуть бути: посилення стабільності національних грошей, стимулювання експортоорієнтованого виробництва, стимулювання імпорту і стимулювання національного виробництва та ін. Тому офіційний курс може відхилятися від ринкового, слугувати для останнього своєрідним орієнтиром, що визначається центральним банком, а разом з тим орієнтиром для всього національного бізнесу та іноземних інвесторів. Завдяки цьому офіційний курс активно впливає на динаміку ринкового курсу.

Курси спот і форвард визначаються характером валютних операцій, у яких курс застосовується.

Якщо купівля-продаж ва­люти здійснюється з негайною її поставкою чи поставкою не пізніше двох днів після укладення контракту, то застосований тут курс називатиметься курсом спот.

Якщо ж купівля-продаж ва­люти здійснюється з відстроченням платежу, то застосований курс буде відрізнятися від курсу, що діяв у момент підписання контракту (курсу спот) і називатиметься курсом форвард.

Виділення курсів продавця і покупця пов'язане з бізнесовими інтересами торговців валютного ринку, насамперед банків. Звичайно вони одночасно продають і купують іноземну валюту, витрачають на організацію таких операцій певні кошти та розраховують на певний прибуток від них. Тому вони повинні продавати валюту за вищим курсом, який називається курсом продавця, а купувати за нижчим курсом, який називається курсом покупця. Різниця між цими курсами повинна компенсувати торговцям витрати на організацію самої торгівлі та забезпечити її прибутковість.

Легальними називаються валютні курси, що формуються на легальному секторі валютного ринку. Вони публікуються в ЗМІ, оголошуються на інформаційних стендах валютних торговців, зазначаються в контрактах та інших комерційних документах.

Нелегальними називаються курси, що формуються в тіньовому сек­торі валютного ринку. Останні можуть істотно відхилятися від ставок легального курсу під впливом стану кон'юнктури валют­ного ринку та рівня його зарегульованості. У міру погіршення кон'юнктури та посилення зарегульованості ринку все більша частка його операцій здійснюється «в тіні», а нелегальний курс зростає та змінюється швидше, ніж легальний. Звичайно, ніяка інформація про нелегальні валютні курси попередньо не оприлюднюється.

З усього розмаїття валютних курсів, що застосовуються на практиці, найбільше наукове і практичне значення мають плаваючий і фіксований курси.