Переваги та недоліки плаваючого валютного курсу

Фіксований та плаваючий валютні курси є альтернативними, тобто якщо в країні установлено фіксований курс, то не може бути плаваючого, і навпаки. Вибір того чи іншого валютного курсу залежить від економічної ситуації в країні та від переваг і недоліків кожного з них.

Головною якісною ознакою фіксованого курсу є тривала ста­більність його рівня. Використання стабільного курсу в практиці зовнішньоекономічних відносин зменшує для її суб'єктів ризиковість торговельних, інвестиційних та валютних операцій, поси­лює впевненість у бізнесовій діяльності, підвищує прогнозованість її результатів. Завдяки цьому за стабільного курсу краще стимулюється розвиток національного виробництва та зовніш­ньої торгівлі, що визначає головну перевагу фіксованого курсу, на яку постійно вказують його прибічники.

Фіксований курс має й інші переваги:

- завдяки стабільності він стримує коливання цін товарних ринків, «дисциплінує» їх;

- підтримання валютного курсу на фіксованому рівні «дис­циплінує» органи монетарного управління, стримує їх від надмір­ного нарощування пропозиції грошей;

- використання фіксованого курсу як орієнтира монетарної політики значно спрощує її проведення, оскільки необхідні зміни пропозиції грошей досягаються автоматично;

- зближення ринкового обмінного курсу з об'явленим державою фіксованим та зменшення амплітуди їх коливання сприяє обмеженню спекулятивних валютних операцій та оздоровленню валютного ринку, послабленню впливу на його кон'юнктуру спекулятивних чинників.

Разом з тим використання режиму фіксованого курсу може мати негативні наслідки для економіки, що дає підстави говорити про недоліки фіксованого курсу.

Підтримання курсу на фіксованому рівні насамперед ослабляє ринковий механізм вирівнювання платіжного балансу та стабіліза­ції кон'юнктури валютного ринку. У зв'язку з цим виникає потреба активного прямого втручання держави у формування попиту і про­позиції на валютному ринку та в інші сфери економіки, що певною мірою знижує роль ринкових засад функціонування економіки країни, про що йшлося вище. Через це підтримання стабільності фіксованого курсу нерідко дається дорогою ціною - гальмування темпів економічного зростання та зайнятості, деформація зовніш­ньоторговельної діяльності та ускладнення відносин з зовнішньоторговельними партнерами, втрата золотовалютних резервів.

Зазначених недоліків позбавлений режим вільно плаваючого валютного курсу. Зокрема, прибічники цього режиму вважають, що підвищення попиту на інвалюту, спровоковане будь-якими змінами в економіці, призводить до зростання її курсу та знеці­нення (девальвації) національної валюти, які посилять стимулю­вання експорту та надходжень інвалюти на ринок. Платіжний ба­ланс та валютний ринок урівноважаться автоматично, без втручання в цей процес регулятивних органів, ціною всього лише девальвації національної валюти. Більше того, якщо стимулювальний механізм справді забезпечить зростання пропозиції інвалюти, то розпочнеться підвищення курсу (ревальвація) національної валюти і він повернеться до попереднього рівня. Такі коливання «плаваючого» курсу можуть бути незначними та не­тривалими, а їх позитивний вплив на розвиток зовнішньої торгів­лі та економічне зростання цілком виправдовує тимчасові незру­чності для бізнесу, пов'язані з непередбачуваністю курсових коливань. За цього курсового режиму не потрібно накопичувати значних золотовалютних резервів і зникають ризики їх втрати у разі тривалої розбалансованості валютного ринку. Відпадає та­кож потреба постійно орієнтувати монетарну політику централь­ного банку на підтримання стабільного курсу, і вона може бути переорієнтована на внутрішню стабілізацію грошей, стимулю­вання економічного зростання та зайнятості.

Режим плаваючого валютного курсу зовсім молодий порівня­но з режимом фіксованого курсу. Він почав застосовуватися у світовій та національних валютних системах з 70-х років XX ст. після краху Бреттон-Вудської валютної системи, яка базувалась на золотомонетних паритетах та фіксованих курсах. Але й цей досвід, набутий за такий короткий період, показав, що плаваючий курс має не тільки переваги, а й певні вади. Зокрема, коливання валютних курсів (номінальних і реальних) значно посилилися, навіть більшою мірою, ніж цього можна було очікувати. Розгор­нулася широкомасштабна дестабілізуюча спекуляція валютою, яка деформувала дію ринкового механізму плаваючого курсу та знизила його ефективність. Посилилися невизначеність міжнарод­них ділових операцій та ризиковість цього бізнесу, що могло стримувати розвиток міжнародної торгівлі.

Плавання курсу послабляло «дисципліну» цін та відповідаль­ність держави за урегулювання платіжного балансу і разом з тим обмежувало її можливості впливу на економічні процеси через курсову політику, у тому числі на інфляцію.

Досить чітко вади режиму плаваючого курсу проявилися в США, де вільне плавання було застосоване у найбільш чистому ви­гляді. У 80-ті роки в США мало місце випереджувальне зростання імпорту порівняно з експортом. Дефіцит торговельного балансу збі­льшився з 25, 0 млрд. дол. у 1980 р. до 160, 0 млрд. дол. у 1987 р. США втягнулися в глибоку зовнішньоторговельну кризу, причиною якої вважається тривале подорожчання долара за режиму вільного плавання його курсу. Механізм автоматичного урегулювання тор­говельного балансу завдяки вільному коливанню курсу не спрацю­вав: навіть у 1985-1987 pp., коли мало місце істотне зниження кур­су долара, дефіцит торговельного балансу продовжував зростати.

Під тиском реальної практики органи монетарного управління країн з плаваючим курсом змушені були застосовувати заходи впливу з арсеналу режиму фіксованого курсу, а науковці на цій підставі сформували концепцію регульованого плавання валют­ного курсу, в якій поєднуються переваги обох курсових режимів. Підтвердженням такої єдності є орієнтація всіх сучасних систем на забезпечення стабільності валютного курсу незалежно від офіційно проголошеного курсового режиму — фіксованого чи плаваючого. Такий синтез вимагає глибокого вивчення економі­чних чинників впливу на валютний курс, які реалізуються через кон'юнктуру валютного ринку, що є головною рушійною силою в режимі вільного плавання, а також регулятивних інструментів впливу на курс з боку держави, які є головною рушійною силою в режимі фіксованого курсу.