Аналіз умов праці в галузі юриспруденції. Поняття умов праці.

Конституційне положення, яким кожному громадянинові гарантується право на належні, безпечні й здорові умови праці, поширюється на працівників різних видів юридичних професій. Охорона праці працівників-юристів має певні особливості, які зумовлені особливостями юридичної діяльності. Професійна діяльність юристів в основному пов'язана із забезпеченням та оформленням людських стосунків, окресленням кола прав і обов'язків людей, а також ухваленням рішень, що впливають на їхню долю. Виконання професійних обов'язків часто здійснюється у конфліктних, емоційно виснажливих умовах, особливо коли йдеться про працівників оперативно-розшукового апарату, слідчих, прокурорів, суддів, адвокатів тощо.

Специфічні умови праці зумовлені ще й тим, що робота юрисконсультів, нотаріусів, адвокатів має суспільно необхідний характер, а суддів, прокурорів, слідчих - державну значущість. Вони є посадовими особами, представниками влади, здійснюють владні повноваження для захисту інтересів громадян, суспільства, держави від різних зазіхань, вирішення соціальних і міжособистісних конфліктів. Закон України «Про охорону праці» проголошує, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Обов'язок створити умови праці на робочому місці в кожному структурному підрозділі відповідно до нормативно-правових актів покладаються на роботодавців (ст. 13 вказаного закону). Умови праці як явище об'єктивної дійсності формуються у процесі професійної діяльності внаслідок різних чинників соціально-економічного, техніко-організаційного та природно-кліматичного характеру, які мають відповідний вплив не тільки на здоров'я людини, а й на її працездатність, ставлення до праці та продуктивність праці. У затвердженій наказом МОЗ України від 27 грудня 2001 року Гігієнічній класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу умови праці визначаються як сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини.

Умови праці працівників юридичних професій можна згрупувати в певні блоки, зокрема: - санітарно-гігієнічні умови, до яких належать мікроклімат (тем­ пература, вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання), виробничий шум, освітлення (природне (відсутність або недостатність), штучне (недостатня освітленість, прямі і відбиті сліпучі відблиски, пульсація освітленості)). Всі вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і вимог; - психофізіологічні, зумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, пов'язане з динамічною і статичною роботою; нервово-психічне навантаження у вигляді напруження зору - точність роботи; нервово-емоційне напруження та інтелектуальне навантаження - обсяг інформації, що опрацьовується, кількість важливих об'єктів одночасного спостереження; монотонність трудового процесу - темп праці; різноманітність тощо). Елементи цієї групи умов праці, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають затверджених нормативів; - естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструкторські якості робочого місця, інструментів, робочого одягу, допоміжних засобів, архітектурно-художнього оформлення інтер'єру тощо). Кількісних оцінок елементи цієї групи також не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертної оцінки; - соціально-психологічні елементи, які характеризують стосунки у трудовому колективі (соціальний клімат). Вони поки що теж не мають одиниць вимірювання, норм і стандартів. Але соціологічні дослідження у формі усного опитування, анкетування створюють об'єктивну основу для їхнього формування. Загальні положення і вимоги, які регламентують умови праці осіб юридичних професій, визначені законодавством про працю. Згідно з його положеннями і вимогами розробляються й періодично переглядаються спеціальні правила, норми та інструкції з охорони праці і виробничої санітарії. Більшість нормативів і рекомендацій з умов праці встановлюються на рівні державних стандартів. Як уже зазначалося, праця юриста - це постійний контакт із людьми, підвищена відповідальність, дефіцит часу та уваги для прийняття рішення, що зумовлює значне нервово-емоційне напруження. Усі ці чинники впливають на загальну працездатність працівників юридичних професій. Працездатність - це потенційна можливість людини здійснювати фізичну (фізична працездатність) або розумову (розумова працездатність) роботу за певний проміжок часу. Працездатність залежить від багатьох факторів, зокрема від фізичного і психічного розвитку, тренованості організму та самопочуття працівника, а також умов праці. За рекомендаціями Міжнародної організації праці виокремлюють десять основних груп факторів виробничого середовища, що впливають на працездатність людини і викликають у неї втому: 1) фізичне зусилля (пересування або підтримування вантажів, зусилля натиску на предмет праці тощо). Розрізняють чотири рівні фізичного зусилля: незначне, середнє, важке і дуже важке; 2) нервове напруження (складність розрахунків, висока відпові­ дальність, інтелектуальне навантаження, особливі вимоги до якості або точності, небезпека для життя і здоров'я тощо). Виокремлюють три рівні нервового напруження: незначне, середнє, підвищене; 3) темп роботи (кількість трудових рухів за одиницю часу). Тут є три рівні: помірний, середній, високий; 4) робоче розташування (розташування тіла людини щодо засобів виробництва). Існує чотири види робочого положення: обмежене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне; 5) монотонність роботи (багаторазовість повторення одноманітних короткочасних операцій, дій, циклів). Розмежовують три рівні: незначна, середня, підвищена; 6) температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Розрізняють п'ять ступенів впливу зазначених факторів: незначний, підвищений (знижений), середній, високий, дуже високий; 7) забрудненість повітря (вміст домішок в 1 куб. м або літрі повітря і їхній вплив на організм людини). Тут існує п'ять ступенів забрудненості повітря: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна; 8) виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах). Є помірний, підвищений і сильний шум; 9) вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці. Розрізняють три рівні значень цих факторів: підвищені, сильні, дуже сильні; 10) освітленість у робочій зоні. Буває два рівні значень цього фактора: недостатня і погана або осліплююча. Тією чи іншою мірою усі з наведених чинників можуть впливати на працездатність працівників-юристів, знижуючи її

Зокрема, несприятливі умови праці можуть викликати стан гіпокінезії. Це такий функціональний стан, який розвивається під впливом тривалого обмеження м'язової активності людини. Його розвиток супроводжується дегенеративно-деструктивними змінами опорно-рухового апарату, порушенням функції серцево-судинної системи та обміну речовин. Психофізіологічний стан людини в результаті тривалої гіпокінезії помітно погіршується. їй не вистачає наполегливості під час виконання будь-яких завдань, слабшає емоційна стійкість, погіршується настрій, з'являється підвищена дратівливість, порушується сон. Тому для підтримання належного рівня життєдіяльності працівників юридичних професій, високої функціональної активності їхньої центральної нервової системи і формування оптимального психофізіологічного стану велике значення мають м'язові вправи, їхня різноманітність з урахуванням впливу на весь організм та індивідуальних особливостей людини. Психологічна специфіка юридичної діяльності полягає і в тому, що головним завданням працівників юридичних професій є забезпечення найбільш раціонального функціонування всієї системи «людина - право», оптимальна з точки зору правових та психологічних потреб праця фахівців-юристів у сфері правозастосовних і правоохоронних відносин, відносин, пов'язаних із судочинством. Для належного виконання трудових обов'язків особистість фахівця-юриста має відповідати певним вимогам. Це, зокрема, висока внутрішня мотивація, велика міра юридичної та етико-психологічної відповідальності, вміння спілкуватися, вести допит, налагоджувати діалог у розмові з потерпілим, підозрюваним тощо, здатність працювати в екстремальних умовах, уміння витримувати високе емоційне напруження, прогностичний характер мислення10. Залежно від кількості небезпечних та шкідливих чинників та факторів на робочому місці усі умови праці можна поділити на чотири основних класи: 1) оптимальні умови праці, за яких зберігається стан здоров'я пра­ цівників і їхня працездатність підтримується на досить високому рівні; 2) допустимі умови праці - такі, за яких параметри факторів виробничого середовища не перевищують установлених гігієнічних нормативів; 3) шкідливі умови праці, які характеризуються наявністю факторів середовища і процесу праці, рівні яких перевищують гігієнічні нормативи і можуть мати негативний вплив на організм працівника; 4) небезпечні умови праці, що характеризуються таким рівнем не­ безпечності факторів, коли їхній вплив протягом робочої зміни створює великий ризик виникнення важких форм гострих професійних захворювань, отруєнь, ушкоджень, загрози для життя та здоров'я працівника. Безпечні та здорові умови праці юристів створюються шляхом за­ безпечення працівника: зручним робочим місцем; чистим повітрям, необхідним для нормальної життєдіяльності; захистом від дії шкідливих речовин та випромінювань на робочому місці; нормованою освітленістю; захистом від шуму та вібрацій; засобами безпеки у роботі з травмонебезпечним обладнанням; робочим одягом і засобами індиві­ дуального захисту; побутовими приміщеннями та спеціальними службами, що призначені створювати безпечні та нормальні санітарні умови праці; медичним обслуговуванням і санітарно-профілактичними заходами, що призначені для збереження здоров'я.

14. Загальні вимоги безпеки праці в галузі юриспруденції. Особливості планування виробничих та допоміжних приміщень.

Невід'ємною складовою умов праці працівників юридичних професій є розміщення та планування самого приміщення, де відбувається трудова діяльність (суду, прокуратури, відділу міліції, нотаріальної контори тощо).

Під час проектування громадських будинків необхідно керуватися нормами, що визначають місткість, санітарно-гігієнічні та протипожежні вимоги, вимоги до інженерного обладнання, розміщення та розмірів земельних ділянок закладів та підприємств обслуговування згідно з ДБН, а також передбачати обладнання і пристрої, що враховують потреби інвалідів та інших маломобільних груп населення згідно з вимогами будівельних норм. Висота приміщень надземних поверхів громадських будинків від підлоги до стелі проектується відповідно до технологічних вимог, але не менше 3, 0 м. У коридорах і холах залежно від об'ємно-планувального вирішення будинків під час врахування технологічних вимог допускається зменшення висоти до 2, 5 м, а в допоміжних коридорах і складських приміщеннях - до 2, 2 м. Системи водопостачання і каналізації, зокрема системи протипожежного водопостачання, повинні проектуватися з додержанням вимог Санітарних норм і правил (далі - СНІП) 2.04.01, а також будівельних норм за видами будинків та споруд. А системи опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, зокрема системи аварійної протидимної вентиляції, повинні проектуватися згідно зі СНІП 2.04.05. У чинних будівельних нормах насамперед наголошується, що розміри, розміщення і обладнання санітарно-гігієнічних приміщень повинні відповідати вимогам зручності користування, прибирання та дезінфекції; запобігання розповсюдженню інфекції, неприємних запахів, надмірної вологості, паразитичної фауни і мікрофлори. Основою розрахунку площі сангігієнічних приміщень є розрахункова чисельність осіб чоловічої та жіночої статі, що встановлюється завданням на проектування. Приміщення туалетів у громадських будинках і спорудах (крім відкритих спортивних споруд) необхідно розташовувати на відстані не більш ніж 75 м від найбільш віддаленого місця постійного перебування людей. Необхідність медпункту визначається завданням на проектування з урахуванням типового положення про установу. Медпункт повинен мати два приміщення загальною площею не менш ніж 16 м2. Спеціальні вимоги до судових установ передбачені ДБН В.2.2 -26: 2010 «Будинки і споруди. Суди». Тут закріплено загальні вимоги до будинків та їхніх окремих елементів (залів судових засідань, приміщень керівництва суду, робочих кабінетів суддів, кабінетів для працівників апарату суду, приміщень для обвинувачених (засуджених) та конвою, приміщень обслуговуючого призначення), вимоги до безпеки експлуатації будинків судів (захист від незаконних дій, пожежна безпека), інженерне обладнання (водопровід і каналізація, опалення, вентиляція і кондиціювання повітря, електрообладнання та електричне освітлення), сміттєвидаляння, санітарно-гігієнічні та екологічні вимоги. За ступенем доступності для відвідувачів і співробітників суду приміщення будинку суду класифікуються на: - приміщення вільного доступу - вестибюльна група приміщень, зали судових засідань, приймальня суду (прийом громадян і попередній розгляд їхніх звернень), канцелярія, приміщення для прийому громадян керівництвом суду або іншими співробітниками суду, приміщення для ознайомлення громадян зі справами, окремий зал для відвідувачів закладу громадського харчування; - приміщення службового призначення (зона обмеженого доступу), доступ до якої дозволяється лише співробітникам суду - робочі приміщення суддів, структурні підрозділи технічного апарату суду, приміщення допоміжного призначення, в яких відбуваються функціональні процеси, спрямовані на забезпечення організації та обслуговування судочинства, окремий зал закладу громадського харчування для суддів; - приміщення службового призначення (зона обмеженого доступу), доступ до якої дозволяється тільки суворо обмеженому колу співробітників суду - приміщення для підсудних і конвою (у загальних судах), приміщення охорони суду, серверна, приміщення для зберігання речових доказів, приміщення для зберігання та роботи з матеріалами, що містять державну таємницю. Приміщення службового призначення повинні мати окремі сходово-ліфтові вузли та шляхи евакуації. Кількість та типи залів судових засідань визначаються на підставі чи­ сельності суддівського корпусу, спеціалізації та рангу судової установи. За спеціалізацією справ, що розглядаються, зали судових засідань поділяються на зали для розгляду цивільних (призначені для слухання цивільних, господарських та адміністративних спорів) та кримінальних справ. Мінімальну загальну кількість залів судових засідань у судовій установі слід розраховувати за питомими показниками загальної кількості залів судових засідань на одного суддю. Згідно з вимогами вказаних ДБН кабінети суддів мають бути розміщені єдиним планувальним блоком із робочими приміщеннями помічників суддів і секретарів судових засідань. У кожного судді повинен бути окремий кабінет. Завданням на проектування може бути визначено облаштування кімнати відпочинку, суміжної з кабінетом голови суду та його заступників. У судових установах зі штатною чисельністю сім і більше суддів має бути заплановано розміщення буфету з розрахунку одне посадкове місце на 4-5 співробітників. Площа приміщення залу для приймання їжі має становити не менше 12 м2. Необхідно передбачати окремі зали для приймання їжі: один - для суддів, інший - для співробітників та відвідувачів. Додатково на кожному поверсі для співробітників може бути обладнана кімната з мікрохвильовою піччю та устаткуванням для приготування кави й інших напоїв. У будинках судів із чисельністю 5 суддів і більше рекомендується відводити приміщення для соціально-психологічної реабілітації (розвантаження) співробітників суду. Розташовувати це приміщення бажано у найбільш «тихій зоні» будинку, віддаленій від основних людських потоків і з урахуванням розташування будинку суду щодо транспортних магістралей. У цій кімнаті має бути звукоізоляція та регульоване освітлення. У складі приміщень для соціально-психологічної реабілітації співробітників місцевих судових установ зі штатною чисельністю ЗО суддів і більше, в апеляційних і вищих судах доцільно передбачати кімнату для відпочинку співробітників суду та тренажерний зал із роздягальнями та душовими. З метою впровадження заходів для забезпечення належних умов роботи суду та працівників апарату суду, забезпечення їхньої особистої безпеки, безпеки осіб, які перебувають у приміщенні суду, дотримання вимог громадського порядку в будинку суду обов'язково мають бути передбачені конструктивно-технологічні заходи з охорони приміщень, а також визначені робочі місця співробітників підрозділів судової міліції чи державної охорони. Зокрема, на кожному вході до будинку суду мають бути встановлені контрольно-пропускні пункти. За завданням на проектування може бути передбачено відеоконтроль та пристрої дистанційного відмикання замків зовнішніх дверей з посту при головному вході в будинок суду. Вікна нарадчих кімнат, залів судових засідань повинні бути захищені Гратами. Кабінети керівництва суду, робочі кабінети суддів обладнуються кодовими, електронними замками. Крім наведених, у ДБН В.2.2 - 26: 2010 передбачено й інші заходи безпеки суддів. Будівельними нормами визначено також, що будинки судів мають бути обладнані господарсько-питним водопроводом холодної і гарячої води, побутовою каналізацією, водостоками та внутрішнім протипожежним водопроводом. Системи опалення, вентиляції та кондиціонування повітря в будинках судів повинні проектуватися згідно з державними нормами, правилами та стандартами із додержанням вимог до енергозбереження. Температура повітря повинна підтримуватися в діапазоні від 18 до 24° С в зимовий період Встановлено вимоги щодо електрообладнання та електричного освітлення приміщення суду. До прикладу, кожен зал судових засідань має бути обладнаний не менш ніж п'ятьма електророзетками для підключення ноутбуків юристів. Нарадчі кімнати мають бути забезпечені електричними мережами для встановлення офісної та копіювальної техніки. У робочих кабінетах пропонується передбачати локалізоване освітлення з розташуванням світильників, що враховує розміщення робочих місць. Окремим розділом ДБН В.2.2-26: 2010 регламентовано сміттєви-даляння. Зокрема, у будинках судів передбачаються системи очищення від сміття і пилоприбирання (вологе прибирання, сухе прибирання із застосуванням пилососів) та тимчасове (у межах санітарних норм) зберігання сміття і його вивезення. В будинках судів висотою 5 поверхів та вище обладнується сміттєпровід. Існують також спеціальні вимоги до облаштування робочих приміщень нотаріусів. Вони регламентуються Положенням про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, що затверджене наказом Міністерства юстиції України від 23 березня 2011 року № 888/5. З метою дотримання умов робочого місця (контори) приватного нотаріуса це робоче місце (контора) має відповідати певним вимогам. Зокрема, для забезпечення нотаріальної таємниці у приміщенні не можуть перебувати, здійснювати професійну діяльність особи, діяльність яких не пов'язана з учиненням нотаріальних дій чи наданням додаткових послуг правового чи технічного характеру, пов'язаних із ними, крім осіб, які за договорами (угодами, контрактами) з приватним нотаріусом виконують роботи із забезпечення діяльності приватного нотаріуса (установлення та обслуговування оргтехніки, охоронного обладнання тощо) чи проходять стажування. Кожен нотаріус повинен мати окремий робочий кабінет площею не менш ніж 10 м2. А приватний нотаріус, який займає приміщення на підставі договору про співпрацю з іншим нотаріусом, не вправі працювати в одній кімнаті з особами, які працюють з іншим приватним нотаріусом на підставі цивільно-правових, трудових договорів (помічники), стажистом приватного нотаріуса та з особами, діяльність яких не пов'язана з учиненням нотаріальних дій. Стіни робочого кабінету нотаріуса, зроблені з металопластикових або інших конструкцій, повинні бути непрозорими. Приватний нотаріус має право мати лише одне приміщення для роз­ міщення робочого місця (контори), яке повинно перебувати у межах нотаріального округу, в якому здійснюється нотаріальна діяльність. Приміщення нотаріальної контори має бути захищене від несанк­ ціонованого проникнення. Одним із засобів реагування на несанкціоноване проникнення є встановлена охоронна сигналізація. Також вхідні двері повинні бути металевими або захищеними металевим ролетом, а вікна повинні бути обладнані металевими ґратами або захисними ролетами незалежно від поверху, на якому розташоване приміщення. У випадках, коли стіни будинку скляні, на скло має бути нанесена броньована ударотривка плівка. У робочому кабінеті приватного нотаріуса обов'язково повинні бути двері, в яких встановлений дверний замок. Архів приватного нотаріуса та документи нотаріального діловодства мають зберігатися у металевій(их) шафі(ах) у робочому кабінеті приватного нотаріуса (в окремій кімнаті) або у відповідно обладнаній для цього кімнаті. Забороняється розміщувати шафи для зберігання архіву у місцях, де відвідувачі можуть безперешкодно до них підійти. У разі зберігання архіву приватного нотаріуса та документів нотаріального діловодства в окремій кімнаті на дверях такої кімнати має бути встановлений дверний замок. У кожного приватного нотаріуса повинен бути окремий вогнестійкий сейф для зберігання печаток, штампів та спеціальних бланків нотаріальних документів. Кількість кімнат у приміщенні, де розміщене робоче місце (контора) приватного нотаріуса, не може бути меншою, ніж кількість приватних нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність у його межах. Для роботи з документами особи, які працюють із приватним нотаріусом на підставі цивільно-правового чи трудового договору (помічники) і є технічним персоналом, стажист нотаріуса повинні перебувати у відокремленій, належно пристосованій до умов роботи (стажування) та дотримання нотаріальної таємниці кімнаті. На приміщення працівників інших юридичних професій поширюються загальні вимоги щодо облаштування, визначені ДБН України «Будинки та споруди. Громадські будинки та споруди».