Психофізіологічні умови праці працівників юридичних професій.

Фізіологія праці - це галузь фізіології, що вивчає зміни стану організму людини в процесі різних форм трудової діяльності та розробляє найбільш сприятливі режими праці і відпочинку. Фізіологічний зміст праці враховує: фізичне навантаження; нервове й емоційне напруження; ритм, темп і монотонність роботи, обсяги інформації, що отримується й опрацьовується. Механічний компонент праці визначається роботою м'язів. Психічний компонент характеризується участю у трудових процесах органів чуття, пам'яті, мислення, емоцій і вольових зусиль. У різних формах трудової діяльності частка механічного і психічного компонентів неоднакова. Так, під час фізичної роботи переважає м'язова діяльність, а під час розумової - активізуються процеси мислення. Що стосується працівників більшості юридичних професій, то під час їхньої трудової діяльності переважає розумова активність. Розумова праця людини, на відміну від фізичної, супроводжується меншими витратами енергетичних запасів (витрати енергії складають від 2500 до 3000 ккал на добу), але це не означає, що вона є легкою. Розумова праця забезпечується активністю головного мозку: під час розумової діяльності значно активуються аналітичні та синтетичні функції центральної нервової системи, ускладнюється прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв'язки між окремими нервовими центрами, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль уваги, пам'яті, зорового та слухового аналізаторів. Інтенсивна розумова праця викликає значне зростання потреб мозку в кисні. Будь-яка розумова діяльність супроводжується певним нервово-психічним напруженням, малорухливістю, вимушеною позою тощо. Розумова праця містить роботи, пов'язані з прийманням і обробкою інформації, які вимагають переважно напруження сенсорного апарату, уваги, пам'яті, а також активізації процесів мислення та емоційної сфери. Ступінь емоційного навантаження на організм, що зумовлюється переважно інтенсивністю роботи мозку з отримання й опрацювання інформації, визначає напруженість праці. Крім того, під час оцінки ступеня напруженості праці враховують ергономічні показники: змінність праці, позу, число рухів, зорове і слухове напруження тощо. Фізіологічною особливістю розумової праці є мала рухливість і вимушена одноманітна поза. При цьому послаблюються обмінні процеси, що зумовлюють застійні явища у м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання кисню до головного мозку. Водночас мозок споживає при цьому близько 20 % всіх енергетичних ресурсів. Добові витрати енергії для осіб розумової праці, зокрема і працівників юридичних професій, сягають 10, 5... 11, 7 МДж (2500-2800 ккал)19. Аналізуючи психологічні особливості юридичної діяльності, варто враховувати той факт, що вона належить до тих професій, які передбачають виконання службових обов'язків у напружених, екстремальних, стресогенних умовах. Саме тому їй притаманні характеристики так званих критичних видів діяльності: вплив на особистість особливостей соціальної напруженості, екстремальність діяльності у контексті підвищеної відповідальності та дефіциту часу тощо. Незважаючи на те що розумова робота не пов'язана з великими енергетичними витратами, вона є виснажливою для організму, веде до стомлення і перевтоми. Тривале розумове навантаження впливає на психічну діяльність, погіршує функції уваги (обсяг, концентрація, переключення), пам'яті (короткочасної і довгострокової), сприйняття (збільшується частота помилок). Втомою є сукупність тимчасових змін у фізіологічному і психічному стані людини, які з'являються внаслідок напруженої чи тривалої діяльності і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників. Стан втоми залежить від звички людини до фізичного та розумового напруження. Якщо таких звичок немає, то втома може настати на початку роботи. Суб'єктивне відчуття втоми називається змореністю (стомленістю). Стомлення за своєю біологічною суттю є нормальним фізіологічним процесом, який супроводжується певними змінами функціонального стану і виконує захисну роль в організмі, оберігаючи його від надмірного перенапруження і можливого у зв'язку з цим ураження і виснаження. Розрізняють фізичне і розумове стомлення. Крім того, виділяють первинну втому, яка розвивається досить швидко, на початку робочого дня і є ознакою недостатнього закріплення трудових навичок. Вона переборюється у процесі праці, в результаті чого виникає «друге дихання» - значне підвищення працездатності. Розрізняють вторинну, або таку, що повільно розвивається, втому - власне стомлення, яка виникає приблизно через 2, 5-3 години від початку роботи та для зняття якої необхідний відпочинок. Втома під час розумової і нервово-напруженої праці виявляється у зниженні концентрації уваги і зменшенні свідомого її регулювання, в погіршенні оперативної пам'яті і логічного мислення, сповільненні реакцій на подразники, треморі пальців і рук тощо.

На рівень працездатності, а тому і на швидкість формування втоми та перевтоми у процесі трудової діяльності суттєвий вплив має мотивація. Йдеться про сукупність матеріальних і моральних стимулів, на основі яких людина у праці ставить перед собою конкретні цілі. Окрім мотивацій, на ступінь працездатності та на розвиток втоми і перевтоми впливають: вік працівника; співвідношення праці і відпочинку; наявність у певний момент іншої домінуючої діяльності, несумісної із трудовою діяльністю людського організму. Засобами профілактики перевтоми і відновлення нормального фі­зіологічного стану людини є психо- і фармакотерапія, фізіотерапія (електростимуляція, масаж тощо), дозовані фізичні вправи і навантаження, загартування, водні процедури тощо. Також у профілактиці стомлення і перевтоми працівника значна роль належить організації раціонального режиму праці і відпочинку. Важливе значення для створення необхідного психоемоційного фону належить естетичному оформленню робочого місця. Естетичні умови - це колірне оформлення інтер'єрів приміщень і робочих місць суддів, озеленення приміщень суду, прилеглих територій тощо. Всі ці чинники діють на суддю, що працює, через створення емоційного фону його діяльності. Приємніше, легше і продуктивніше працюється на робочому місці, оснащеному сучасним устаткуванням, коли дотриманий естетично виразний зовнішній вигляд приміщення і прилеглих територій. Робочий інтер'єр приміщень юристів є естетично оформленим архітектурно-художнім внутрішнім простором будівлі. Створення такого інтер'єру вимагає: - чіткої композиції внутрішнього простору і раціонального планування робочих місць; - систематизованого розміщення основного технологічного устаткування і доцільної прокладки внутрішніх проходів, санітарно-технічних і технологічних комунікацій; - оптимальної системи освітлення і «колірного клімату», тобто за - барвлення поверхонь і предметів у приміщенні; - загального впорядкування приміщення (зон відпочинку, візуальної інформації тощо). Під час створення виробничого інтер'єру слід враховувати: призначення будівлі, її об'єм і площу; особливості технологічного процесу; режим праці і відпочинку; психологічну й естетичну дію різних поєднань композицій і кольорів на людину; кліматичні особливості тощо. Науково доведено, що колір навколишніх предметів та предметних ансамблів впливає на емоції, на настрій людей: одні кольори діють за­ спокійливо, інші - подразнюють, збуджують. Так, наприклад, червоний колір - збуджуючий, гарячий, енергійний. Жовтогарячий колір сприймається також як розжарюючий, гарячий; він зігріває, бадьорить, стимулює до активної діяльності. Зелений - колір спокою і свіжості, заспокоює нервову систему, у сполученні із жовтим набуває м'яких тонів і позитивно впливає на настрій. Сірий - діловий, сумний, похмурий, у виробничих умовах ^ 23 застосовувати його не рекомендується. Виходячи з цього, загальна схема використання кольору чи групи кольорів з метою зменшення втоми працівників залежить від виробничих чинників. Якщо виробничий процес чи фактори довкілля впливають на працівників збудливо, слід застосовувати заспокійливі кольори, а якщо на працівників діють будь-які гнітючі фактори, то їм має протиставлятися збуджуюче кольорове середовище24. Якщо праця вимагає зосередженості, то рекомендується обирати неяскраві, мало контрастні відтінки, які не розсіювали б увагу, а під час роботи, що вимагає інтенсивного фізичного чи розумового навантаження, рекомендуються відтінки теплих кольорів, що збуджують активність. Таке оформлення інтер'єрів виробничих приміщень сприяє нейтралізації стомлюючого впливу виробничого процесу, послабленню відчуття стомленості і, зрештою, підвищенню працездатності.

Озеленення приміщень належить до естетичних чинників робочого середовища. Воно сприяє очищенню повітря, впливає на тепловий режим, зменшує шум, знижує запорошеність, прикрашає і створює затишок, заспокійливо діє на нервову систему. Під час озеленення враховуються властивості рослин, кліматичні і ґрунтові умови, а також характер виробництва. Асортимент рослин, їхнє розташування у приміщеннях працівників юридичної сфери визначаються на підставі рекомендацій санітарних служб, архітекторів і дендрологів. Спосіб розташування зелених бар'єрів в інтер'єрах різноманітний: уздовж віконних отворів, сходів, у поєднанні з меблями. З їхньою допомогою розмежовують простір, виділяють певні зони тощо. Для зменшення шуму застосовують посадки дерев і чагарників із густою і дрібнолистою кроною, з великою кількістю гілок.

Крім того, під час обладнання стаціонарного робочого місця юриста необхідно мати на увазі, що суворість, утилітарність і офіційність обстановки його службового кабінету мають сполучатися із дотриманням естетичних вимог, сприяти створенню спокійної атмосфери. Під час обладнання та оформлення кабінету треба враховувати й те враження, котре він може справити на людей, з якими в ньому доведеться працювати. Кабінет повинен мати офіційний вигляд. Надлишковими слід вважати різні картини, плакати, статуетки, оскільки вони відвертають увагу відвідувачів, не дають їм зосередитися. Водночас обладнання та оформлення кабінету повинно сприяти продуктивній розумовій праці, вивченню документів, самостійним заняттям із підвищення кваліфікації. Кожному працівникові під час виконання функціональних обов'язків доводиться вступати у відносини зі співвиконавцями, керівниками, підлеглими, із представниками суміжних підрозділів таінших організацій. Обстановка, яка складається під час цих взаємин, створює соціально-психологічний клімат колективу. Шляхи створення нормального соціально-психологічного клімату в колективі вивчаються соціальною психологією та психологією управління. Соціально-психологічний клімат - відносно стійкий і типовий для певної групи загальний емоційний настрій, який формується у процесі спільної трудової діяльності колективу через спілкування між людьми. На нього впливають дві групи чинників. До першої належать чинники макросередовища: суспільно-економічна формація, умови життя людини, особливості великих соціальних груп суспільства, які різняться за віком, соціальним станом, національністю. Другу групу становлять чинники місцевого (локального) характеру: виробничі (зміст і характер, рівень організації, умови праці); соціальні (система оплати, стимулювання праці, організація суспільного життя, система інформування); соціально-психологічні (особливості окремих членів колективу, діяльність керівника тощо). Вивчаючи соціально-психологічний клімат, фахівці прагнули сформулювати один узагальнюючий критерій, за допомогою якого можна було б його охарактеризувати. Але донині він не сформульований. Загалом показники соціально-психологічного клімату поділяють на об'єктивні та суб'єктивні. До об'єктивних належать виробничі показники. Вони свідчать про те, наскільки клімат сприяє виконанню головних завдань колективу. Групу суб'єктивних показників становлять задоволеність працею та різними чинниками виробничого оточення, стабільність колективу, задоволеність стосунками із керівництвом і колегами по роботі, рівень і частота конфліктів29.