Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в юриспруденції.

Мікроклімат приміщення, в якому розташоване робоче місце юриста, є важливою характеристикою умов праці. Мікроклімат виробничих приміщень - це умови внутрішнього середо­ вища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працівників з оточенням. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивності теплового (інфрачервоного) опромінення. Отже, поняття мікрокліматичних умов містить три елементи: тем­ пературу, вологість і рух повітря. Вважається, що найбільш сприятливо займатися розумовою працею у приміщеннях із постійною температурою 18-20° С і вологістю приблизно 50-70 %. У випадку підвищення або зниження норм температури і вологості продуктивність праці людини знижується. Підвищення температури порушує дихання та серцево-судинну діяльність, а зниження температури притуплює увагу. Шкідливо впливати на організм людини може й забруднене повітря. Гранично допустима концентрація вуглекислоти в приміщенні - 0, 1 %17. Пристрої опалення і вентиляції, теплова та гідравлічна ізоляція огороджувальних конструкцій будинків і трубопроводів повинні запобігти утворенню конденсату, вологих плям, плісняви та грибкових утворень на поверхні стін, стель та трубопроводів. Приміщення, в яких постійно перебувають люди та які мають природне освітлення, повинні провітрюватися через вікна, фрамуги, кВа тирки або інші пристрої, за винятком приміщень, у яких за технологічними 27 вимогами не допускається проникнення зовнішнього повітря. Вимоги до рівнів шуму. Діяльність працівників юридичних професій, як і будь-яка інша розумова праця, потребує зосередження уваги під час сприйняття, аналізу, опрацювання та оцінки інформації. За даними різних досліджень, шум підвищеної інтенсивності значно знижує продуктивність праці. Відповідно до ДБН України «Будинки та споруди. Громадські будинки та споруди», затверджених наказом Держбуду України від 4 серпня 1999 року, у громадських будинках і комплексах необхідно додержуватися шумового режиму згідно з чинними нормативами. Рівень шуму, що проникає до приміщення від внутрішніх та зовнішніх джерел, не повинен перевищувати установлених санітарними нормами допустимих рівнів шуму для певної категорії приміщень з урахуванням часу доби (Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку СанПіН 3077, ДСН 3.3.6.037-99). Зниження рівня шуму до нормативного досягається архітектурно-планувальними, будівельно-акустичними заходами з урахуванням звукоізоляційних властивостей огороджувальних конструкцій будинків та віконних прорізів. До прикладу, ДБН В.2.2 - 26: 2010 «Будинки і споруди. Суди» містить положення про те, що не бажано, щоб вікна залу судового засідання виходили на вулицю з інтенсивним транспортним рухом. Освітлення. Правильний світловий режим у приміщенні насамперед необхідний для оптимального функціонування зорового аналізатора. У разі недостатнього освітлення навантаження на орган зору зростає й створюються умови для виникнення короткозорості. Хороше освітлення впливає на центральну нервову систему, поліпшує функції інших аналізаторів, сприяє бадьорому настрою, підвищує працездатність28. У ДБН України «Будинки та споруди. Громадські будинки та споруди», затверджених наказом Держбуду України від 4 серпня 1999 року, та у ДБН В.2.5-28-2006 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення», затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15 травня 2006 року № 168, встановлено нормативні показники освітленості для громадських і адміністративно-побутових споруд. Зокрема, у громадських будинках має бути забезпечено природне і штучне освітлення, а також інсоляція (опромінення поверхонь сонячним світлом). Проектування приміщень, де працюють працівники юридичних професій, не допускається без природного освітлення. На переконання Ю. Ф. Кравченка, напруження зору юристів є однією з основних причин стомлюваності, оскільки їхня робота пов'язана з опрацюванням значного обсягу текстової, графічної та іншої інформації. Тому робоче місце, за можливості, має освітлюватися природним світлом29. Штучне освітлення також має відповідати гігієнічним вимогам, що визначені у ДБН. Насамперед воно мусить бути достатнім. Ця вимога залежить від кількості світильників. Друга вимога - рівномірний розподіл світла по всій площі приміщення. Для цього необхідно правильно розмістити світильники - приблизно на однаковій відстані один від одного. Джерела штучного освітлення не повинні засліплювати. Для цього слід застосовувати відповідну арматуру й дотримуватися регламентованої висоти підвісу світильників30. Під час проектування освітлення робочого місця необхідно враховувати: освітленість у різних площинах (горизонтальній і вертикальній), зміну світла в різний час дня і року, за різної погоди, а також пофарбування службових приміщень і предметів, що в них розміщені,

оскільки темні кольори поглинають більше світлових променів і тим самим знижують ступінь освітленості. Існує п'ять типів освітлення службових приміщень: пряме, напівпряме, пряме косе, напівкосе, косе. Для більшості приміщень найбільш придатне використання напівкосого освітлення, коли від 10 до 40 % світла падає вниз і від 60 до 90 % світла спрямовується вверх, відбиваючись потім від стелі. За допомогою цього досягається добре розсіювання світла, зменшується осліплюючий ефект. Для різного виду робіт потребується різне освітлення, але варто пам'ятати, що природне освітлення є найбільш сприятливим. При ньому вдається прочитувати на 5-10 % більше сторінок друкованого тексту, ніж при штучному освітленні.