Стратиграфiчна колонка

Стратиграфiчна колонка складається з метою зображення умов залягання порiд не по окремiй лiнiї розрiзу, а по всьому планшету.

Стратиграфiчна колонка будується без масштабу, але потужностi порiд в нiй повиннi бути пропорцiйнi мiж собою. Довжина колонки приб-лизно дорiвнює довжинi меридiональної рамки карти.

В головцi " Стратиграфiчної колонки" 7 граф, ширина котрих по 1см (крiм " Колонки" - 3 см i " Короткий геологiчний опис" - 7см). Висота голов-ки - 3 см.

Розрахунок по-тужностей пластiв по територiї карти можна виконати у виглядi табл. 19.

Сумарна серед-ня потужнiсть ша-рiв склала 75, 5 м. Визначаємо коефi-цiєнт пропорцiйностi i вiдкладаємо всi шари вiд самих молодих до самих давнiх.

Приклад стратиграфiчної колонки наведено на мал. 66.

Потрiб66но вiдмiтити, що у випадку стратиграфiчного неузгодження (перерви в утвореннi осадiв) в графi " Колонка" мiж пластами потрiбно провести хвилясту лiнiю. Колонка не зафарбовується.

Пiсля виконання додатку " Геолого-лiтологiчна карта" можна приступати до написання глави " Геологiчна будова".

В главi вказується, породи якого вiку складають територiю iндивi-дуального завдання, якими лiтологiчними рiзновидами вони представленi. Опис ведуть у вiковій послiдовностi: вiд самих давнiх - до самих молодих. Вказується загальний характер залягання (порушене або непорушене). Потрiбно описати поширення порiд по територiї, глибину залягання, потужнiсть, її змiни. При описаннi порiд потрiбно посилатись на складовi частини " Геолого-лiтологiчної карти".

Приклад написання тексту. Дослiджувана територiя складена породами архейської, палеозойської, мезозойської та кайнозойської груп. Залягання порiд непорушене. Нижче наводиться характеристика цих порiд.

Архейська група (AR)

Архейськi гранiти (gAR) поширенi по всiй дослiджуванiй територiї, але залягають вони на глибинах вiд 26, 0 м (св.8) до 49, 5 м (св.10), нiде не виходячи на денну поверхню. Виявлена потужнiсть їх складає 19, 0-29, 0 м. Гранiти сильно трiщинуватi i обводненi. Зверху вони повсюди перекритi товщею карбонових глин.

Палеозойська група (PZ)

Кам’яновугільна система (C)

Карбонові вiдклади на денну поверхню не виходять, представленi глинами i залягають на глибинах вiд 16, 0 м (св.8) до 40, 0 м (св.6).

Мезозойська група (МZ)

Крейдяна система (К)

Верхнiй вiддiл (К₂)

Верхньокрейдянi вiдклади представленi двома товщами: крейдою писальною i перекриваючими її мергелями.

Крейда писальна виходить на денну поверхню лише в лiвому борту долини рiчки i т.д.

Практична робота № 5 на тему: „ Побудова гідрогеологічного розрізу”

Гiдрогеологiчний розрiз - це проекцiя мiсцевостi на вертикал-ну площину з вiдображенням потужностi i умов залягання гiрських порiд. Тут же показується поширення горизонтiв пiдземних вод.

Д а н о: індивідуальне завдання (додатки 5-29) та методичні вказівки для побудови гідроологічного розрізу до складеної в ході попередньої практичної роботи літолого-геологічної карти. На карті задана лінія, по котрій необхідно побудувати розріз, в завдані - буровий журнал свердловин.

Х і д р о б о т и:

Розрiз будують на основi геолого-лiтологiчної карти по заданiй лiнiї в такiй послiдовностi.

а) Спочатку визначають ширину поля для зображення профiлю i товщi порiд, виявлених свердловинами. Для цього знахо-дять максимальну вiдмiтку рельє-фу (Н_max) для лiнiї розрiзу. Нехай, в нашому випадку вона складає 165 м. Потiм по буровому журналу визначають глибини свердловин, пройдених по лiнiї розрiзу. Глибина кожної свердловини дорiвнює потужностi всiх пройдених нею пластiв порiд (див. табл.19.). Знаходять вiдмiтки вибоїв свердловин, вiднiмаючи вiд вiдмiток гирл глибини свердловин. Мiнiмальна вiдмiтка вибою (Н_min) в свердловинi №10 (78, 5 м). Визначаємо амплiтуду коливання вiдмiток

А = Н_max-H_min=165, 0-78, 5=86, 5 м. (130)

б) Вибираємо вертикальний масштаб розрiзу. Карти iндивiдуальних завдань побудованi в масштабi 1: 10000, тобто 100 м на мiсцевостi вiдповiдає 1 см на картi. Якщо ми приймемо вертикальний масштаб розрi-зу рiвним масштабовi карти, то в нашому випаду " А" складе лише 8, 6 мм. В таких малих рамках ми не зможемо показати рельєф i геологiчну будову товщi. Необхiдно вибрати вертикальний масштаб таким, щоб " А" на розрiзi складала 5-10 см. В нашому випадку такi умови задовiльняє масштаб 1: 1000 (в 1 см = 10 м). Масштаби слiд вибирати кратними 2, 5 та 10 (наприклад 1: 10, 1: 50, 1: 100, 1: 200, 1: 500, 1: 1000, 1: 2000 i т.д.).

в) Будуємо профiль. Для цього до лiнiї розрiзу знизу прикладаємо лист паперу шириною бiля 20 см i переносимо на нього початкову i кiнцеву точки лiнiї розрiзу (мал.67.). Перенесенi точки позначаємо тими ж бук-вами, якими вони позначенi на картi (в даному прикладi В та Г). Цi точки потрiбнi для того, щоб листок паперу завжди можна було положити на одне i те ж мiсце.

З точок опускаємо перпендикуляри до лiнiї розрiзу. На лiвому перпен-дикулярi вiдступаємо зверху 3-5 см i вiдкладаємо Н_max (170 м), потiм у вибраному нами вертикальному масштабi знаходимо вiдмiтку Н_min (80 м). Далi зi всiх точок перетину горизонталей з лiнiєю розрiзу опускаємо пер-пендикуляри до вiдповiдних вiдмiток на шкалi. Утворюється смуга точок, якi з'єднуємо плавною лiнiєю. Профiль повинен доходити до бокових рамок, тому по краях його потрiбно продовжити, iнтуїтивно провiвши лiнiю профiлю вверх або вниз на величину, яка повинна бути не бiльшою вiд величини перерiзу горизонталей (на мал. 67) цi продовження умовно показанi штриховими лiнiями).

Вiдступивши на 1см вiд самої низької вiдмiтки розрiзу (в да-ному випадку 80 м), будуємо три графи, шириною бiля 1см кожна.

г) Будуємо гiдро-геологiчний розрiз. Спочатку на профiль зносимо всi свердло-вини (поки-що штри-ховими лiніями). В верхнiй графi таблицi внизу розрiзу " № свердловини" позначаємо кожну свердловину кружочком i порядковим номером (див. мал. 68.). В другу графу " Вiдмiтка гирла" заносимо вiдмiтки гирл свердловин. У самiй нижнiй графi " Вiддаль в м" пiд кожною свердловиною проводимо суцiльну верти-кальну лiнiю, роздi-люючи цим самим графу на частини. Вимi-рюючи довжину цих частин в сантиметрах, переводимо їх в гори-зонтальний масштаб i результати записуємо в метрах.

Наносимо на профiль вiдмiтки гирл свердловин, якi не завжди точно лягають на криву рельєфу, iнколи дещо вiдступаючи вiд неї вверх або вниз. В мiсцях неспiвпадання вiдмiток потрiбно пiдкоректувати профiль.

Тепер, починаючи вiд гирла кожної свердловини, вiдкладаємо шари порiд потужностями, наведеними в буровому журналi (див. табл.3., додаток 5-29 та мал.61), дотримуючись при цьому ранiше вибраного вертикального масштабу. Бiля кожного шару породи показуємо його лiтологiчний склад i геологiчний iндекс.

Ствол свердловини слiд показувати у виглядi двох паралельних лiнiй, вiддаль мiж якими складає 2 мм. Вибiй сверд-ловини покажемо короткою жирною лiнiєю.

Далi на профiль зносимо геологiчнi границi i наносимо шари, починаючи з самих молодих. Шари порiд заштриховуються i зафар-бовуються згiдно додаткiв 1, 2 i 3. Самi нижнi шари розрiзу показуємо до умовної лiнiї, котра з'єднує вибої свердловин. На кожному шарi породи необхiдно проставити її iндекс. Зліва і зправа потрібно вказати орiєнтацiю розрiзу вiдносно сторiн свiту.

В останню чергу наносимо данi про водоноснi горизонти, якi беремо з бурового журналу. Рiвнi безнапiрних вод покажемо синiми трикутниками, якi потiм з'єднаємо плавною синьою штриховою лiнiєю (мал.69). Напiрнi води покажемо стрiлками, кiнцi яких вiдповiдають рiвням появлення та встановлення води. Сама стрiлка, а також штрихпунктирна пряма або ламана лiнiя, яка з'єднує напiр мiж окремими свердловинами, повиннi мати колiр, що вiдповiдає зафарбленню напiрного водоносного горизонту.

На закiнчення над розрiзом напишемо його назву (наприклад: " Гiдрогеологiчний розрiз по лiнiї В-Г"), знизу - масштаби. Наприклад:

горизонтальний 1: 10000

Масштаби: ---------------------------.

вертикальний 1: 1000

Практична тобота № 7 на тему: «Побудова карт гідроізогіпс та глибин залягання дзеркала ґрунтових вод»