Морфологія і систематика мікроскопічних грибів.

Будова клітини. Гриби мають еукаріотний тип клітини, будова її схоже з клітинами інших рослинних організмів, але у грибів відсутні пластиди (мал. 2). Клітки більшості грибів мають багатошарову клітинну стінку, що перебуває на 80–90 % з полісахаридів; у невеликій кількості є білки, ліпіди, поліфосфати. Основним полісахаридом у клітинної стінки більшості грибів є хітин, у деяких – целюлоза. Під клітинною стінкою розташована тришарова цитоплазматична мембрана.

Мал. 2. Схема будови грибної клітини:

1 – клітинна стінка; 2 – ядро; 3 – ядерна оболонка; 4 – рибосоми; 5 – мітохондрії; 6 – цитоплазматична мембрана; 7 – лізосоми; 8 – апарат Гольджі; 9 – ендоплазматична мережа; 10 – цитоплазма

У цитоплазмі знаходяться численні органоїди – структури різної будови і функцій.

Мітохондрії – утворення з ліпопрортеїнових мембран, в яких здійснюються енергетичні процеси і синтезується АТФ – речовина, багата енергією.

Ендоплазматичний ретикулюм (ендоплазматична мережа) – мембранна система з взаємозв'язаних канальців (що місцями звужуються або розширюються), яка пронизує цитоплазму і пов'язана з цитоплазматичною і мембраною ядра. У цьому органоїді відбувається синтез багатьох речовин (ліпідів, вуглеводів і ін.).

Апарат Гольджі – мембранна система, пов'язана з ендоплазматичною мережею. До його різноманітних функцій відносяться транспортування речовин, що синтезуються в ендоплазматичній мережі, а також видалення з клітки продуктів обміну.

Рибосоми– дуже дрібні, округлі, численні утворення. Частина їх знаходиться у вільному стані, а частина прикріплена до мембран. У рибосомах відбувається синтез білка.

Лізосоми – дрібні округлі тельця, покриті мембраною. У них містяться ферменти, які перетравлюють білки, вуглеводи, ліпіди, що надходять ззовні.

Ядро (або декілька ядер) оточене подвійною мембраною. У нуклеоплазмі є ядерце і хромосоми, що містять ДНК.

Вакуолі – порожнини, оточені мембраною, заповнені клітинним соком і включеннями запасних живильних речовин (волютину, глікогену, жиру).

Розмноження грибів. Відмітною особливістю грибів є велика різноманітність у них способів і органів розмноження. Один і той же гриб часто має декілька форм розмноження. При цьому гриб може настільки міняти свою зовнішню форму, що в кожній з них його розглядають як самостійний вид.

Гриби розмножуються вегетативним, безстатевим і статевим спороутворенням.

Вегетативне розмноження відбувається без утворення яких-небудь спеціалізованих органів: частинами міцелію або окремими клітинами – оідіямиі (артроспорами), що утворюються в результаті розчленовування гіф (мал. 4, а), які на живильному субстраті розростаються в грибницю. Розмноження відбувається і хламідоспорами – товстостінними клітками, стійкими до несприятливих умов (мал. 3, а).

При безстатевому і статевому розмноженні утворюються спеціалізовані клітини – спори, за допомогою яких і здійснюється розмноження.

При безстатевому способі розмноження спори утворюються на особливих гіфах повітряного міцелію, що зовні відрізняються від інших гіф.

У одних грибів спори утворюються екзогенний (відкрито) – на вершині гіф, зовні них. Такі утворення називають конідіями, а гіфи, що несуть їх, – конідієносцями (мал. 4, 6).

Конідієносці розвиваються на міцелії поодинці або групами. При груповому розвитку конідієносці одних грибів об'єднуються в пучки (коремії), у інших – вони розміщуються тонким шаром в особливих глечикоподібних утвореннях (пікніди) або блюдцеподібних (ложе) утвореннях з щільного сплетення гіф (мал. 5).

Конідії утворюються безпосередньо на конідієносці або на спеціальних клітинах, розташованих на його вершині. Ці клітини звичайно мають форму пляшок і називаються стеригмами або фіалідами. Конідії розташовуються на конідієносцях (або на стеригмах) поодинці, групами, ланцюжками і т.д.

У інших грибів спори утворюються ендогенно – усередині особливих клітин, що розвиваються на кінцях гіф. Ці клітини – вмістища спор – називають спорангіями, спори, що знаходяться в них, – спорангіоспорами, а гіфи, що несуть спорангії з спорами, - спорангієносці (мал. 4, в). Від гіфа спорангії відокремлені перетинкою (колонкою), яка вростає всередину спорангія.

Мал. 3. Хламідоспори і склероції грибів:

а – хламідрспори; б – склероції спорині

Мал. 4. Органи безстатевого розмноження грибів:

а – оідії; б – конідієносець (1) із стеригмами (2) і конідіями (3); у – спорангієносець із спорангієм (4) і спорангіоспорами (5)

Мал. 5. Типи конідіального спороношення:

1 – коремія; 2 – пікніда; 3 – ложе

У деяких грибів в спорангіях утворюються рухомі спори, забезпечені джгутиками, - зооспори.

Спорангіоспори і конідії бувають різної форми, розміру і забарвлення, завдяки чому гриби у стадії спороношення мають вид забарвлених нальотів. Доспілі конідії обсипаються. При дозріванні спорангіоспор спорангії лопаються і з них висипаються спори. Конідії і спорангіоспори пасивно розносяться потоками повітря на великі відстані. Потрапивши в сприятливі умови, спори проростають в гіфи. Спорангієносці, і особливо конідієносці грибів, мають різноманітну будову і зовнішній вигляд, типові для окремих представників.

При статевому розмноженні грибів спороутворенню передує статевий процес – злиття статевих кліток з подальшим об'єднанням їх ядер. В результаті утворюються спеціалізовані органи розмноження. Розвиток цих органів, форми статевого процесу у грибів різноманітні.

У грибів з клітинним міцелієм як орган статевого розмноження утворюються базидії з спорами або сумки з спорами.

Базидія є лантухоподібною витягнутою кліткою, на якій є вирости – стеригми (звичайно чотири), на кожному з яких знаходиться по одній спорі. Ці спори називаються базидіоспорами (мал.6, а). Базидії бувають і багатоклітинними (мал. 6а2).

Сумка (аск) має вид циліндричної клітки, усередині якої знаходяться спори (частіше вісім), звані аскоспорами (мал. 6, б). Аскоспори бувають різної форми, безбарвні або забарвлені.

Базидії і сумки іноді розташовуються на міцелії поодинці, але переважно вони розвиваються групами або шарами в особливих утвореннях з щільно переплетених гіф – плодових тілах. Формою, будові і забарвленню плодові тіла дуже різноманітні. Такими плодовими тілами є, наприклад, капелюшок з ніжкою білого гриба, сироїжки, опенька і ін. У грибів з неклітинним міцелієм в результаті статевого процесу утворюється одна спора – зігоспора, або ооспора (мал. 6, в).

Мал. 6. Органи статевого спороношення:

а – базидії з базидіоспорами: 1 – одноклітинна базидія; 2 – багатоклітинна базидія; б –сумка (аск) з аскоспорами; у – зігоспора

При розвитку зігоспори відбувається злиття двох зовні невиразних клітин міцелію, а при розвитку ооспори – злиття двох різних статевих кліток.

Ооспори і зігоспори мають товсту оболонку, містять багато запасних поживних речовин і здатні довго зберігатися в несприятливих умовах.

Більшість грибів можуть розмножуватися безстатевим і статевим шляхом; такі гриби називають досконалими. Деякі гриби не здатні до статевого розмноження; їх називають недосконалими. Особливості способів розмноження і будови органів розмноження використовують при розпізнаванні грибів; ці особливості лежать і в основі їх класифікації.