Розглянемо далі, чим визначається особливість освітніх потреб дітей ?

В Конвенції ООН про права інвалідів зазначається, що держави-учасниці, до яких належить і Україна, зобов´ язані вжити всіх належних заходів, щоб забезпечити безперешкодний доступ та особливі потреби дітей з порушеннями в розвитку, зокрема з інвалідністю. Найважливішою потребою дітей до 18 років є освітня. Це потреба у адекватному навчанні і розвитку.

Від того, де, як, за якою програмою навчалась дитина залежить її майбутнє, її професійна реалізація і, зрештою, інтеграція у самостійне суспільне функціонування. Особливість освітніх потреб дітей з порушеннями психофізичного розвитку, зумовлена видом порушень і тими труднощами їхнього фізичного і психічного розвитку, які цим порушенням породжуються. Це стосується забезпечення не лише безбар´ єрного доступу до освіти, але й врахування особливостей їхнього розвитку в учбовій діяльності.От, наприклад, одним з них через фізичні бар´ єри не підходять умови навчання, другим, через порушення зору чи слуху не доступні традиційні, притаманні звичайній школі, способи (методи і засоби) передачі знань, третім, через недостатні розумові здатності, не підходять темп, складність і обсяг навантаження під час навчання. Такі діти потребують додаткових зусиль і засобів, тобто створення спеціальних умов для розви тку і навчання. Створення їх передбачає наступне:

1.Спрямованість всьогонавчально-виховного процесу на корекцію недоліків розвитку. В спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах кожний урок, навчальне завдання чи режимний момент передбачають крім конкретних навчальних цілей (наприклад, навчити читати, розв´ язувати приклади) вирішення корекційних завдань, пов´ язаних з первинним дефектом, використовуючи задля цього різні засоби: і педагогічні, і лікувальні.

2.Пошук і застосування обхідних шляхів розвитку, спираючись на збережені функції та компенсаторні можливості дитячого організму. Компенсація – це закон біологічно пристосування, яка виникає як реакція організму на ушкодження і полягає у заміні функції ушкоджених органів за рахунок здорових. Такими обхідними шляхами у навчанні сліпих дітей є опора на тактильні відчуття і використання шрифту Брайля. У формуванні мовлення у глухих таким обхідним засобом виступають дактильна азбука, читання з губ, жестова мова.

3.Забезпечення адекватного можливостям дітей з певним видом порушення темпу навчання, змісту, навантаження.

4.Створення освітніх стандартів, навчальних програм.

5.Застосування спеціальних прийомів і методів навчання, технічних пристроїв тощо.

6.Забезпечення відповідного охоронно-оздоровчого і лікувального режиму. Так, наприклад в школі для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату серйозна увага приділяється лікувальним масажам, лікувальній фізкультурі. В школі для дітей з порушеннями зору – робиться все, для охорони зорової функції у дітей, запобіганню очним хворобам.

Зверніть увагу, кожній з названих груп дітей потрібний свій комплекс заходів, говорячи мовою корекційного педагога - спеціальних умов, які б враховували в учбовій діяльності саме їхні специфічні труднощі і забезпечували адекватний їхнім можливостям рівень освіти.

\ Якщо такі умови під час навчання і розвитку не створюються, корекція не відбувається, проблеми як сніжний ком (сніговий клубок) лише накопичуються, часто викривлюючи формування особистості дитини. Насамкінець це істотно обмежує доступ дитини до отримання освіти і позначається на її якості саме тим, що не стимулює розвиток, принаймні мало його збагачує. Дитина свого роду " пробуксовує, стоїть на місці". При цьому зайнятість навчальною діяльністю виявляється не лише малопродуктивною, але й штучно стримує реалізацію наявного у неї потенційного ресурсу. Це загрожує втратою часу, згодом стає серйозною перешкодою здобуття професії і, як наслідок, причиною суспільної дезадаптації.

4. Ш ляхи задоволення освітніх. потреб.

Основними шляхами задоволення освітніх потреб дітей з порушеннями психофізичного розвитку є спеціальні навчальні заклади, мережа яких в системі освіти Україні досить розвинена. Переважно це: а) спеціальні дошкільні навчальні заклади, які ще мають назву компенсуючого типу, б) спеціальні школи (школи-інтернати), спеціальні групи та спеціальні класи в загальноосвітніх дошкільних закладах та школах. Останнім часом з´ являються навчальні заклади нового типу: центри розвитку, реабілітаційні центри. В системі соціального захисту для дітей з тяжкими формами патології існують дитячі будинки-інтернати І П, Ш.ІУ профілю.

Задоволення освітніх потреб передбачає, насамперед, детальне вивчення стану дитини, з´ ясування індивідуальних особливостей її розвитку. Кінцевим результатом такого вивчення є визначення навчальної програми, за якою необхідно здійснювати корекційно-розвиткове навчання. Таке вивчення здійснюється в психолого-медико-педагогічних консультаціях.

Рекомендована література:

1.Спеціальна педагогіка: Понятійно-термінологічний словник / За редакцією академіка В.І.Бондаря, - Луганськ: Альма-матер, 2003. – 436 с.

2. Коберник Г.Н., Синев В.Н.Введение в специальность «Дефектология». Киев. Головное издательство издательского обьединения «Вища школа», 1984.- 144 с.

3.Конвенція про права інвалідів. Резолюція Генеральної асамблеї ООН №61/106, прийнята на шістдесят першій сесії ГА ООН

4.Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 848.