Методичні вказівки щодо виконання курсової роботи

РОЗРАХУНОК РЕЖИМУ РОБОТИ ЦЕХУ ТА ФОНДУ ЧАСУ РОБОТИ ОБЛАДНАННЯ

Режим роботи визначається кількістю робочих днів у році, кількістю робочих днів у тижні (безперервний чи перервний робочий тиждень), змінністю та тривалістю робочого дня.

Розрізняють календарний, номінальний та дійсний річний фонд часу роботи обладнання.

Залежно від змінності роботи підприємства та тривалості встановленого законодавством робочого тижня можуть застосовуватись різні графіки роботи. Для курсової роботи слід брати двозмінний графік роботи при п’ятиденному робочому тижні.

Для двозмінного режиму роботи тривалість робочої зміни беруть 8 годин.

Номінальний річний фонд часу роботи обладнання (Т ном) можна розрахувати за допомогою наступної формули:

де Тк – кількість календарних днів у році (брати 365);

Тв – кількість вихідних днів у році (брати 102);

Т св – кількість святкових днів, які не збігаються з суботами та неділями (брати 8);

Т зм – тривалість зміни в годинах (брати 8 годин);

m - кількість змін на добу (брати 2).

Дійсний (розрахунковий) річний фонд часу роботи обладнання розраховується за формулою:

,

де aR - коефіцієнт, що враховує витрати часу, які пов’язані з проведенням планових ремонтів та усіх видів обслугування (0, 05);

aН - коефіцієнт, що враховує втрати часу на налагодження обладнання протягом робочих змін (0, 07).

Потім необхідно розрахувати баланс робочого часу робітника, використовуючи таблицю 1.

Таблиця 1 - Розрахунок балансу робочого часу робітника

ВИБІР ВИДУ ПОТОКОВОЇ ЛІНІЇ ТА РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ ПОТОКОВОЇ ЛІНІЇ

Вид потокової лінії вибирається на підставі тривалості виконання технологічних операцій (t шт), такту потоку (t) та коефіцієнта завантаження робочих місць (Кзі).

Безперервно-потокова лінія характеризується синхронністю виконання кожної операції з тактом потоку.

Умовою синхронізації для безперервно-потокової лінії є:

= =…= .

При проектуванні безперервно-потокової лінії можна обмежитись попередньою синхронізацією операцій, де тривалість виконання кожної операції відхиляється від такту потоку в межах 8-10%.

Безперервно-потокові лінії характеризуються дрібним розчленуванням операцій. Передавання деталей або вузлів з однієї операції на іншу виконується поштучно. Безперервно-потокові лінії – найбільш досконала форма потоку, вони застосовуються за умов масового та багатосерійного виробництва.

При перервно-потоковому процесі виробництва тривалість окремих операцій не є синхронною з тактом потоку, а тому завдяки різній продуктивності обладнання, яке використовується на суміжних операціях, переміщення деталей з операції на операцію не регламентується у часі. Завантаження обладнання та робочих місць на таких лініях не досить рівномірне.

Перервно-потокові лінії застосовуються головним чином на підприємствах, які серійно виготовляють окремі деталі та вузли.

Якщо у серійному виробництві за кожною потоковою лінією закріплюється виготовлення декількох технологічно споріднених деталей, а на кожному робочому місці виконується декілька детале-операцій, така лінія називається багатопредметною.

Багатопредметні потокові лінії можуть бути безперервними та перервними. Безперервно-потокова лінія характерна для складальних цехів. На таких лініях обробляється декілька конструктивно та технологічно споріднених деталей без переналагодження обладнання. Розрахунки таких ліній не відрізняються від розрахунків однопредметних безперервно-потокових ліній.

Багатопредметна перервно-потокова лінія характерна для обробних цехів. На таких лініях обробляють організаційно та технологічно споріднені деталі.

Якщо така лінія виготовляє партію деталей одного найменування, то вона працює як однопредметна з певним тактом.

Якщо найменування деталей змінюється, то лінія переналагоджується і при цьому такт роботи стає іншим. Тому для кожної оброблюваної на даній лінії деталі має бути визначений свій окремий такт.

Основим параметром, який характеризує роботу лінії та стає необхідним при подальшому проектуванні, є такт. Він розраховується за формулою:

де Nв – річна програма випуску деталей, штук;

Тд – дійсний фонд часу роботи обладнання, час.

Потрібна розрахункова кількість робочих місць (обладнання) на потоковій лінії визначається для кожної технологічної операції за допомогою наступної формули:

де Срі – розрахункова кількість робочих місць на і-й операції;

t шт – норма штучного часу на і-й операції, хв;

τ - такт потоку, хв.

Оскільки розрахункова кількість робочих місць може бути дробовим числом, для кожної операції встановлюється прийнята кількість робочих місць (Спр). Отримане дробове число (Ср) на будь-якій операції необхідно округлити в бік збільшення до найближчого цілого числа. Розрахункову кількість належить округлити у більший бік до найближчого цілого числа.

Коефіцієнт завантаження робочих місць по кожній операції буде дорівнювати:

=

по лінії в цілому:

Усі розрахунки зводяться до таблиці 2.

Таблиця 2 – Кількість верстатів та завантаження потокової лінії

При плануванні та організації перервно-потокової лінії необхідно розрахувати обігові запаси, які утврюються між робочими місцями з різною продуктивністю.

Розмір максимального обігового запасу між двома суміжними операціями визначається за формулою:

де Т – період часу, коли на суміжних операціях працює незмінна кількість верстатів;

Сі; Сі+1 – число верстатів, що працюють, відповідно, на попередній та наступній операціях у даний період часу;

t шт(і), t шт (і+1) – норма штучного часу на попередній та наступній операціях відповідно.

Величина Zоб може бути як додатною, так і від’ємною. Додатне значення розміру запасу свідчить про збільшення його за період часу, коли на суміжних операціях працює незмінна кількість верстатів, від’ємне – про зменшення. Абсолютне значення збільшення та абсолютне значення зменшення обігового запасу між двома суміжними операціями повинно дорівнювати одне одному.

Середній розмір міжопераційного обігового запасу визначається за наступною формулою:

де Z max – максимальний запас між суміжними операціями.

Обіговий запас по лінії в цілому дорівнює сумі середніх величин міжопераційних запасів. Він використовується в подальших розрахунках при визначенні норми незавершеного виробництва.

При розрахунку роботи перервно-потокової лінії слід встановити період обслуговуваня кратним тривалості зміни (240 хв).

Необхідно визначити завантаження робочих на кожній операції (Т зрі),

де R – період обслуговування (240 хв),

kзі – коефіцієнт завантаження і-ї операції.

ВИБІР І РОЗРАХУНОК ЗАСОБІВ МІЖОПЕРАЦІЙНОГО І ВНУТРІШНЬОЦЕХОВОГО ТРАНСПОРТУ ЗАЛЕЖНО ВІД ВИДУ ПОТОЧНОГО ВИРОБНИЦТВА

Для раціональної організації виробничого процесу найбільше значення має вибір міжопераційного і внутрішньоцехового транспорту.

У курсовій роботі міжопераційний транспорт для перервно-потокової лінії слід брати безпривідний транспортний засіб – рольганг. Вартість його підраховується на основі наведених даних довжини і вартості 1 м погонного.

Як внутрішньоцеховий транспорт, який обслуговує дільницю, слід прийняти 1 кран-балку, 1 електрокар, крани-укосини (1 на кожні два верстати основного обладнання). Вартість їх розраховується згідно з даними, наведеними в таблиці 4.

Таблиця 4 -Розрахунок вартості, потужності та ремонтної складності устаткування дільниці

Продовження табл. 4

ВИЗНАЧЕННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ НА ДІЛЬНИЦІ ТА СПИСКОВОГО СКЛАДУ ОСНОВНИХ РОБОЧИХ

До складу працівників дільниці входять наступні категорії персоналу:

1) робітники (виробничі та допоміжні);

2) керівники;

3) спеціалісти;

4) службовці.

Допоміжні робітники, керівники (начальник дільниці, майстер), спеціалісти (економіст, технолог) та службовці (комірник, роздавач інстументу, транспортні та контрольні робітники) входять до складу штату цеху і заводу, тому цих робітників потрібно врахувати при розрахунку штату і фонду заробітної плати дільниці для того, щоб правильно нарахувати кошторис цехових та загальнозаводських видатків.

Для проведення планових розрахунків з праці необхідно розробити баланс часу робітників, визначити їх дійсний (розрахунковий) річний фонд часу (див. табл. 1).

На перервно-потоковій лінії, де не забезпечується повне завантаження обладнання, чисельність основних робітників визначається на основі розробленого стандарт-плану роботи лінії. Розряди основних робітників наводяться в таблиці 6.

Проведені розрахунки дають можливість визначити явочну кількість основних робітників для однієї зміни (Ряв) на потоковій лінії. Спискова кількість (Рсп) основних робітників – це явочна кількість робітників з урахуванням запланових невиходів.

де k сп – коефіцієнт спискового складу, який дорівнює Тн/Тд;

Тн – номінальний фонд часу робітника;

Тд – дійсний фонд часу робітника;

п – число змін за добу.

Розрахунок чисельності допоміжних робітників дільниці здійснюється, виходячи з наступних нормативів.

1. Заточувальник – 1 робітник у зміну на верстат заточувального відділення.

2. Токар – 1 робітник у зміну на верстат ремонтного відділення.

3. Наладник устаткування – один наладник на 5 верстатів.

4. Слюсарі з ремонту устаткування – один слюсар на 350 ремонтних одиниць.

5. Контролери – 6 % від кількості основних робітників.

6. Роздавач інстументу – для дільниці 2 чол.

7. Прибиральниця – одна прибиральниця на 25 робітників.

Основним робітникам встановлюються розряди на основі практичних даних заводу (див. табл. 7, 8), групам допоміжних робітників розряди не присвоюються, оплата проводиться за місячними окладами: наприклад, комірникам, роздавачам інстументу, прибиральницям.

Чисельність керівників, службовців та спеціалістів наводиться в табл. 9.

Проведений розрахунок чисельності працівників дільниці заноситься до таблиці 5.

Таблиця 5 – Чисельність робітників дільниці

РОЗРАХУНОК ПОВНОГО РІЧНОГО ФОНДУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ОСНОВНИХ РОБІТНИКІВ

Розрахунок річного фонду заробітної плати відрядників рекомендується проводити у вигляді табл. 6.

Таблиця 6 – Річний фонд заробітної плати робітників-відрядників

Кількість робітників розраховується згідно зі списковим складом; розряд визначається залежно від складності роботи (3-4-й розряди); годинна тарифна ставка наведена у додатку В; річний випуск деталей розраховується згідно з варіантом; нормо-години на річний випуск розраховуються за формулою

,

де t шт – норма штучного часу, хв;

Q – річний випуск деталей, шт.

Річний фонд зарплати розраховується за формулою:

де Тст – годинна тарифна ставка, грн/год.

Додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, премії, нараховані за працю понад встановлену норму, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають: винагороди за підсумками роботи за рік, винагороди за вислугу років, стаж роботи, винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції тощо.

РОЗРАХУНОК ФОНДУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ДОПОМІЖНИХ РОБІТНИКІВ

Розрахунок фонду заробітної плати робітників з погодинною оплатою праці наводиться в таблиці 7.

Таблиця 7 – Фонд заробітної плати допоміжних робітників

Далі треба визначити фонд зарплати робітників з погодинною формою оплати, для яких замість тарифних ставок застосовують місячні оклади. Розрахунки слід занести до таблиці 8.

Таблиця 8 – Фонд заробітної плати для робітників з погодинною формою оплати

ВИЗНАЧЕННЯ ФОНДУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ КЕРІВНИКІВ, СПЕЦІАЛІСТІВ І СЛУЖБОВЦІВ

Фонд оплати керівників, спеціалістів і службовців встановлюють на основі штатного розкладу та затверджених окладів. Усі розрахунки потрібно занести до таблиці 9.

Таблиця 9 – Фонд заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців

ВИЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОМІСЯЧНОЇ ЗАРПЛАТИ

Середньомісячна заробітна плата основних виробничих робітників визначається як відношення повного річного фонду заробітної плати (Фпов) до спискової кількості виробничих робітників (Рсп).

Середньомісячна заробітна плата допоміжних робітників (у тому числі робітників, які працюють за окладом) визначається як відношення повного річного фонду заробітної плати (Фпов) до кількості допоміжних робітників (Рдоп).

.

Визначення середньомісячного окладу крівників, спеціалістів та службовців визначається як відношення повного річного фонду зарплати керівників, спеціалістів та службовців (Фпов) до кількості цих робітників (Рксс)

РОЗРАХУНОК ПЛОЩІ ДІЛЬНИЦІ

Площа дільниці за призначенням поділяється на виробничу, допоміжну, адміністративно-конторську та іншу.

До виробничої площі належать: контрольні пункти, вантажні майданчики, розміщені в загальному потоці устаткування, проїзди та проходи.

До допоміжної площі належать: приміщення електромонтерів, дільниці з ремонту обладнання, видачі та заточування інструментів.

До адміністративно-конторської та побутової площі належать адміністративні площі, гардеробні, туалети та ін.

Розрахунок виробничих площ дільниці

Виробнича площа дільниці може бути розрахована на основі даних кількості устаткування та питомих норм на одиницю устаткування разом з проходами. Середню величину питомої площі у даній курсовій роботі можна взяти 35 м ² на один верстат (разом з проходами).

Розрахунок допоміжних площ дільниці

Розміри допоміжних площ дільниці розраховуються наступним чином:

а) заточувальне відділення – питома площа 12 м ² на один заточувальний верстат з урахуванням допоміжної площі;

б) відділення для ремонту пристроїв та інстументу – питома площа 22 м² на один верстат допоміжного обладнання при роботі у дві зміни;

в) комори інстументального господарства – питома площа 0, 25 м ² на один верстат основного обладнання при роботі у дві зміни;

г) ремонтна база – питому площу можна взяти 32 м² на один верстат ремонтної бази.

Розрахунок площі адміністративно-конторських приміщень

Площау індивідуальних кабінетів беруть: начальника дільниці – 16 м²; майстрів – 12 м²; економіста – 12 м²; технолога – 12 м²; секретаря – 10 м².

Площу гардеробних беруть з розрахунку 1, 5 м² на одного працівника. Туалети – 1, 5 м² на кожні 20 працівників. Душові – площу беруть з розрахунку 3, 5 м² на кожні 5 працівників. Приміщення для вживання їжі – за нормами 0, 6 м² на одне посадочне місце, кількість посадочних місць розраховується, виходячи з 25% числа працівників.

Проведений розрахунок заноситься до таблиці 10.

Таблиця 10 – Розрахунок площі

РОЗРАХУНОК ВАРТОСТІ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ТА ЇХ АМОРТИЗАЦІЯ ПО ДІЛЬНИЦІ

Кошторисна вартість основних фондів складається з вартості:

- будівель та споруд;

- силового енергетичного обладнання і передавальних пристроїв;

- виробничого устаткування;

- вимірювальних та регулювальних пристроїв;

- інстументів, пристроїв та виробничих приладів;

- транспортних основних засобів;

- виробничого і господарського інвентарю і предметів адміністративно-господарського призначення.

Вартість будівель дільниці визначається, виходячи з даних вартості 1 м² площі

де Вб – вартість будівлі, грн;

Sзаг – площа будівлі згідно з розрахунками, м²;

k з – коефіцієнт, який ураховує зовнішні розміри будівлі, дорівнює 1, 1;

Цб – ціна 1 м² будівлі.

Вартість робочих машин, устаткування та транспортних засобів визначається на основі раніше складеної зведеної відомості устаткування.

Вартість вимірювальних та регулювальних пристроїв і приладів беруть у розмірі 5% від вартості основного та допоміжного устаткування.

Вартість інстументу та оснастки, віднесених до основних фондів, беруть рівною 10% від вартості основного та допоміжного устаткування.

Вартість виробничого і господарського інвентарю складає 2% від вартості основного та допоміжного устаткування.

Розрахунок амортизаційних відрахувань слід провести згідно із Законом України “Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»” за перший рік експлуатації по кожній групі основних фондів:

- по першій групі річна норма амортизації складає 8%;

- по другій групі річна норма амортизації складає 40%;

- по третій групі річна норма амортизації складає 24%.

Результати розрахунків слід звести до таблиці 11.

Таблиця 11 - Вартість та амортизаційні відрахування основних фондів

Розрахувати такі показники використання основних виробничих фондів: фондовіддачу, фондомісткість, знімання продукції з одиниці обладнання (технологічного).

ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ У МАТЕРІАЛАХ

Матеріали, що використовуються на машинобудівних підприємствах, поділяються на основні та допоміжні.

До основних матеріалів належать матеріали для виготовлення деталей, вузлів, виробів.

Допоміжні матеріали використовуються для здійснення виробничого процесу, утримання обладнання, господарських та побутових потреб.

Потреба в основних матеріалах розраховується на основі виробничої програми та норм витрат на одиницю виробу (деталі, вузла).

Для спрощеня розрахунків у курсовій роботі за норму витрат беруть чорнову вагу матеріалу, що витрачається на деталь.

Вартість основних матеріалів розраховується за формулою:

де Qм - норма витрат матеріалу, кг;

Цм – ціна матеріалу, грн/кг;

Gв – вага відходів, що реалізуються, кг;

Цв – ціна відходів, що реалізуються, грн/кг;

Nі – річна програма випуску деталей.

Розрахунок потреби в основних матеріалах слід виконати у вигляді таблиці 12.

Таблиця 12 - Розрахунок вартості основних матеріалів дільниці

РОЗРАХУНОК ВИТРАТ НА УТРИМАННЯ Й ЕКСПЛУАТАЦІЮ УСТАТКУВАННЯ

Розрахунок витрат електроенергії для двигунів дільниці проводиться згідно з формулою:

де W – річна потреба в електроенергії, кВт;

Nвст – встановлена потужність устаткування дільниці, кВт/год;

Тд – дійсний річний фонд часу роботи устаткування, год;

kз – середньозважений коефіцієнт завантаження устаткування;

kо – коефіцієнт одночасної роботи устаткування (0, 7);

kс - коефіцієнт витрат електроенергії в мережі (0, 95);

kкд – коефіцієнт корисної дії моторів (0, 85).

Вартість електроенергії для виробничих цілей може бути визначена за формулою

де SкВт – вартість однієї кВт/год електроенергії (див.додаток Г).

Розрахунок витрат стисненого повітря та його вартість розраховується натупним чином.

Для визначення загальної потреби дільниці в стисненому повітрі необхідно мати наступні дані:

1. Кількість приймачів стисненого повітря (дорівнює кількості верстатів).

2. Витрати повітря через один приймач при безперервній роботі м³ / год (брати 2 м³ /год).

3. Річний дійсний фонд часу роботи приймачів повітря (слід брати рівним річному дійсному фонду часу роботи устаткування).

Річні витрати стисненого повітря розраховуються за формулою:

1, 2 ,

де 1, 2 – коефіцієнт втрат повітря в мережі;

Qст – кількість стисненого повітря на один верстат (2 м³/ год);

Fд – дійсний фонд часу (річний) роботи устаткування, год;

k зс – середньозважений коефіцієнт завантаження устаткування;

kв – коефіцієнт використання приймачів повітря (0, 4).

Вартість стисненого повітря визначається:

де Sст – вартість 1 м³ стисненого повітря (див.додаток Г).

Витрати води для виробничих цілей розраховуються наступним чином.

Вода на дільниці може використовуватися для приготування охолоджувальних сумішей, промивки та ін.

Річні витрати води при різанні металу розраховуються за формулою:

де Qв – річні витрати води, м³;

qос – витрати води за годину на 1 верстат (4, 5 л/ год);

n - кількість верстатів на дільниці, шт;

Fд – дійсний річний фонд часу роботи верстата, год;

k зс – середньозважений коефіцієнт завантаження устаткування.

Вартість води для виробничих потреб:

де Sв – вартість 1 м³ води (див.додаток Г).

РОЗРАХУНОК ЗАГАЛЬНОЦЕХОВИХ ВИТРАТ

Електроенергія

Витрати електроенергії на освітлення можуть бути визначенні на основі її витрат на 1 м² площі будівлі.

Як середню витрату освітлювальної енергії при розрахунках беруть 16 Вт за годину номінального фонду часу роботи устаткування на 1 м² площі цеху (в останню включаються службові та побутові приміщення).

Вода

Витрати води на побутові потреби визначаються із розрахунку: для господарчо-побутових потреб – 20 л на кожного працівника на добу; для душових – 40 л на кожного працівника на добу; для групових умивальників – 3 л на кожного працівника на добу.

Пара

Потреби в парі для опалення протягом року (в Гкал) можуть бути визначені за наступною формулою:

,

де q – витрати тепла (ккал/ годину) на 1 м³ будівлі (в середньому для металопереробних цехів можна взяти – на опалення і на вентиляцію 30 ккал/годину на 1 м³ будівлі);

V – об’єм будівлі цеху при його висоті 8 м;

Н – тривалість опалювального періоду (можна взяти 4320 годин);

540 – теплота випарювання, ккал/годину.

Вартість пари в грн/Гкал дивись у додатку Г.

Усі цехові накладні розрахунки необхідно звести в таблицю 13.

Таблиця 13 - Склад цехових накладних витрат та визначення їх по кожній статті

РОЗРАХУНОК ПЛАНОВОЇ СОБІВАРТОСТІ ВИРОБУ ТА ЇЇ СТРУКТУРИ

Витрати, що пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції, утворюють собівартість продукції.

Планування собівартості здійснюється шляхом розробки планових калькуляцій на одиницю продукції та складання кошторису витрат на виробництво всього випуску товарної продукції.

У калькуляціях витрати групуються згідно із “Типовим положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції у промисловості”.

Розрахунок собівартості продукції рекомендується представити у вигляді таблиці 14.

Таблиця 14 - Калькуляція витрат на виробництво

Витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції, беруть 15% від основної заробітної плати основних виробничих робітників.

Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати беруть 360 грн на 1000 верстато-годин роботи. Тривалість часу, який відпрацювали за рік верстати, визначається за формулою:

де tшт і – норма штучного часу на і-й операції, хв;

N р – річна програма випуску деталі, шт.;

k вн – коефіцієнт виконання норм (брати 1, 05).

Загальногосподарські (загальнозаводські) витрати беруть 25% від суми основної заробітної плати основних виробничих робітників і витрат на утримання та експлуатацію устаткування, витрати від технічно неминучого браку складають 5% від основної заробітної плати основних виробничих робітників, інші виробничі витрати – 1 % від виробничої собівартості(без інших виробничих витрат), позавиробничі (комерційні) витрати – 3% від виробничої собівартості.

ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ОБІГОВИХ КОШТІВ

Матеріальні запаси

Вартість основних матеріалів розраховується за наступною формулою:

,

де N р – річна програма випуску в штуках;

Н р – норма витрат матеріалу в кг;

О ц – оптова ціна за кг;

К тз – коефіцієнт, що враховує транспортно-заготівельні витрати, беруть 1, 08;

Н з – норматив запасу обігових коштів (15 днів);

360 – прийнята кількість календарних днів у році.

Обігові кошти в допоміжних матеріалах:

де В – витрати допоміжних матеріалів;

Н з – норматив запасу в днях для допоміжних матеріалів (20 днів).

Вартість малоцінного та швидкозношуваного інструменту (цільового та нецільового призначення) і предметів:

де Вмб – витрати малоцінного та швидкозношуваного інструменту і предметів;

Нз – беруть 60 днів.

Обігові кошти в незавершеному виробництві: