Стратегия и тактика ОС. У Великому енциклопедичному словнику термін «система» трактується як об'єктивна єдність закономірно пов'язаних один з одним предметів

У Великому енциклопедичному словнику термін «система» трактується як об'єктивна єдність закономірно пов'язаних один з одним предметів, явищ, а також знань про природу і товариство. У системній теорії надійності система визначається як сукупність спільно діючих елементів, призначена для самостійного виконання заданих функцій. У техніці під системою розуміють об'єкт, призначений для самостійного виконання заданих функцій. Що стосується промислово-економічної сфери діяльності товариства, то під терміном «система» розуміється замовлення і настроювання. Таким чином, в основу поняття «система» закладена визначена єдність, що полягає у наявності зв'язків між об'єднаними в систему елементами.

Система — це певна цілісність зумовленої сукупності взаємозалежних частин кожна з яких унаслідок функціональної взаємодії робить свій внесок у характеристику цілого.

Можна стверджувати, що усі фірми, організації також є системами.

Елементи системи — це відносно відокремлені частини системи, які, не будучи системами даного типу, при їх безпосередній взаємодії створюють систему, певного функціонального призначення.

До елементів виробничої системи належать робоча сила, предмети праці та засоби праці.

Слід зазначити, що сутність цілісності системи не зводиться до кількісної характеристики її складових частин, а визначається передусім реальними відносинами, взаємодією елементів, з яких вона створена.

Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії відносно зовнішнього середовища незалежні.

Прикладом такої системи може бути годинник, його взаємозалежні частини рухаються неперервно і дуже чітко. І поки годинник має джерело накопиченої енергії (заведений механізм чи батарейка), він функціонує незалежно від зовнішнього середовища.

Відкрита система - це система, що характеризується взаємодією із зовнішнім середовищем, вона залежить від енергії, інформації і матеріалів, які надходять ззовні.

Для того, щоб продовжувати своє функціонування, система повинна мати властивість пристосовуватися до змін зовнішнього середовища. Всі фірми, організації, підприємства є відкритими системами. Виживання будь-якого підприємства залежить від дії оточення.

Для усіх виробничих динамічних систем характерна реалізація у них функцій оброблення, передання, зберігання та управління інформаційними, енергетичними і технологічними процесами [35, с.27].

Функція системи характеризує прояв її властивостей у даній сукупності відносин і являє собою спосіб дії системи при взаємодії із зовнішнім середовищем.

Функція системи є проявом її якісних властивостей у взаємодії з іншими об'єктами системного і несистемного порядку.

Функція виробничих систем (сам процес діяльності) полягає у переробленні ресурсів для створення продукту (товарів, послуг).

Продукт виробничої системи, як усякий продукт корисної діяльності, відрізняється певною (визначеною) споживчою вартістю, концентрує у собі відому кількість праці, має свої кількісні і якісні характеристики, вимірюється в абсолютних і відносних величинах.

Великі складові частини системи (виробнича дільниця, цех) складаються із дрібніших підсистем (бригада, робоче місце) [35, с.27].

Підсистема — це сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих елементів, які реалізують певну групу функцій системи. Належність підсистеми до того чи іншого рівня системи зумовлює наявна сукупність визначених властивостей.

Чи можна систему формалізувати з метою її вивчення, проектування, реконструкції? У загальному випадку на теоретико-множинному рівні поняття «система» можна визначити як упорядковану множину елементів М, відношень (зв'язків) між ними R і властивостей Р:

Метасистема — це сукупність зовнішніх елементів, що потенційно можуть впливати на стан системи S (t) у часовому періоді.,

На практиці при проектуванні, модернізації системи операційний менеджер керується принципом «від простого до складного», витримуючи принципи і правила ієрархії і композиції.

Ієрархія - це порядок, що встановлює в системі рівні і ранги підсистем і їхніх елементів.

Композиція - об'єднання елементів, підсистем різноманітних рівнів і рангів у цілісність, тобто в систему.

Багаторівневість (ієрархічність) є характерною рисою складних систем. Окремі рівні системи реалізують певні функції, а цілісне функціонування системи є результатом взаємодії її елементів усіх ієрархічних рівнів.

Таким чином, використовуючи методологію системного підходу, можна на сьогоднішній день констатувати, що будь-яка організація є відкритою системою, що перетворить «вхідні» зв'язки з зовнішнього середовища (це можуть бути праця, сировина і т.п.) у «вихідні» зв'язки, тобто в продукцію, послуги

І Операційна система — це повна система виробничої діяльності підприємства з виробництва товарів і надання послуг.

Слід зауважити, що в операційній системі реалізується операційна функція.

Операційна функція — сукупність дій по трансформації ресурсів (праці, сировини й ін.), одержуваних із метасистеми (зовнішнього середовища) і видача «продукції» у цю ж метасистему.

Ситуаційний підхід — це підхід що пов'язує конкретні прийоми з конкретними ситуаціями для того, щоб забезпечити досягнення цілей виробничої системи найефективніше за існуючих обставин.

Він концентрується на ситуаційних різницях між підприємствами і всередині самих підприємств.

Важливим елементом ситуаційного підходу є визначення основних ситуаційних змінних із наявної кількості всіх змінних, що впливають на виробничу систему. Для практичних цілей операційні менеджери можуть розглядати лише найвагоміші фактори для даної виробничої системи в даний час її діяльності, які найімовірніше можуть вплинути на її успіх.

Слід зазначити необхідність інтегрованого підходу до врахування дії внутрішніх і зовнішніх змінних факторів. Вони настільки пов'язані між собою, що їх неможливо розглядати незалежно одне від одного.

2.Класифікація та особливості операційних систем

Проектовані, створені та експлуатовані в даний час операційні системи, що відносяться до різноманітних сфер людської діяльності, характеризуються складністю, що зростає, як у кількісному, так і в якісному аспектах. Для полегшення вивчення операційних систем необхідно мати їхню розгорнуту класифікацію, основною задачею якої є спрощення процесу дослідження, виявлення існуючих обмежень на функціонування і створення внутрішніх критеріїв організації операції [54, с.28].

.

Технічна операційна система — це система, що складається з комплектуючих частин, сполучених між собою, призначена для самостійного виконання заданих функцій: виробництва конкретного виду продукції (або вчинення конкретного виду роботи) із можливим задоволенням визначених потреб споживачів.

Жорсткі системи — це системи, що потребують однозначної відповідності між процесами і продуктами, де перелік необхідних ресурсів є кінцевим і завершеним.

Багатоваріантний тип системи припускає наявність декількох альтернативних комбінацій вихідних ресурсів та декілька альтернатив основних технологій.

Структура операційної системи — це відносно постійний порядок внутрішніх просторово-часових зв'язків системи між її елементами і взаємодія їх із зовнішнім середовищем, що визначає функціональне призначення останньої.

В більшості операційні системи, якими приходиться управляти операційним менеджерам, належать до категорії складних систем. Студентам слід розглянути характерні особливості операційної системи.